Справа № 2-2360/14
760/3823/14-ц
27 лютого 2014 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Калініченко О.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, -
Позивач 24.02.2014 року звернувся з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку матеріальну шкоду в розмірі 8305,40 грн., а також судовий збір.
Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі, зокрема, зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування.
Тобто в позовній заяві має містись посилання на те, що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); зазначення на докази, що підтверджують ці обставини. Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України, оскільки в позовній заяві не викладені обставини, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких позивач звертається до суду та обґрунтовує заявлені вимоги до відповідача про відшкодування моральної шкоди у визначеному ним розмірі та відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, із посиланням на докази в підтвердження обґрунтування заявлених вимог.
Так, в поданій позовній заяві позивач, звертаючись з вимогами про відшкодування матеріальної шкоди, вказує на те, що з вини відповідача ОСОБА_3 13.11.2012 року сталася ДТП, внаслідок якої автомобіль, під керування якого він знаходився, отримав механічні пошкодження, що спричинило завдання матеріальної шкоди, яку було оцінено в сумі 8305,40 грн. Враховуючи, що з довідки про ДТП власник транспортного засобу та водій автомобіля, яким спричинено ДТП є різними, то позивач вважає за необхідне стягнути завдану шкоду солідарно з обох володільців.
Разом з тим, враховуючи зазначене, позивач не обґрунтовує своє право вимоги про стягнення матеріальної шкоди, а також покладення солідарного обов'язку на відповідачів щодо її відшкодування відповідно до норм матеріального права, оскільки не зазначає обґрунтування обсягу, підстав та порядку покладення такої відповідальності, встановленої законом, і якої саме і на кого саме з відповідачів, відповідно до яких норми матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини та визначають саме такий спосіб захисту порушеного права.
Крім того, як вбачається з матеріалів позовної заяви цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 як власника автомобіля перед третіми особами була застрахована в ПрАТ «Український страховий дім», а відповідно до норми п. 22.3. ст.22 ЗУ «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної сплачує лише різниці між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком.
До того ж, відповідно до наданого звіту №2279 про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу, на який як на підтвердження розміру завданої шкоди вказує позивач, замовником відповідної оцінки визначено ПрАТ «Український страховий дім».
Проте, враховуючи зазначене, позивач вказуючи правову підставу позову посилається на норми загального делікту, передбаченого ст.1166 ЦК України, та норми спеціального делікту, передбаченого ст.1187 ЦК України, які як конкурують між собою.
Так, поряд із загальним або генеральним деліктом, яким визначаються загальні умови відповідальності за завдання позадоговірної шкоди, ЦК та відповідні Закони України визначають окремі (спеціальні) делікти, в яких відображаються особливості окремих складів правопорушень, та які становлять винятки із загальних положень про деліктні зобов'язання і застосовуються у випадках, прямо передбачених законом. Сфера їх дії прямо визначена законом та не підлягає ні розширеному тлумаченню, ні аналогії.
За таких обставин вбачається, що позивач не обґрунтовує свої заявлені вимоги про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, з відповідачів, та покладення на них солідарного обов'язку щодо відшкодування шкоди, оскільки та не зазначає ні підстав як обставин в обґрунтування вимог, ні порядку покладення на них відповідальності, встановленої законом, який регулює правовідносини, які виникли з приводу даного спору.
До того ж, як вбачається з матеріалів позову, а саме Довідки №9106585 про ДТП , яка мала місце 13.11.2012 року, транспортний засіб марки «BMW», під керування якого на час ДТП був позивач, належить іншій особі - ОСОБА_4, а відповідно до норм чинного законодавства матеріальна шкода завдана майну повинна відшкодовуватися особі, яка має законне на те право.
Проте, позивачем не визначено підстав його права звернення до суду саме з вимогою про відшкодування матеріальної шкоди, та не викладені обставини в обґрунтування необхідності захисту його прав, яким чином вони порушені та на підставі якої правової норми підлягають поновленню.
Отже, в поданій позовній заяві не окреслений предмет позову, який би характеризував те, на що спрямований позов, не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує своє право такої вимоги до відповідачів відповідно до норм матеріального права, які саме права позивача порушені, якими діями кожного із відповідачів, тобто який характер мають правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачами саме з приводу даного спору, чим вони регулюються та чим передбачений такий шлях поновлення і яких саме порушених прав позивача, враховуючи, що ст.16 ЦК України визначений перелік способів захисту порушених прав та інтересів осіб, а право на звернення до суду відповідно до ст.4 ЦПК України притаманне лише особі, яка звертається за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів.
Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а за вказаних обставин для судового розгляду позивачем не визначені ні суть позовних вимог, ні їх правові підстави, що позбавляє можливості з'ясувати предмет спору та межі доказування.
Тому, оскільки відповідно до ст. 15 цього ж Кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних зв'язків, то зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 119 ЦПК України є передумовою відкриття провадження у справі.
Також згідно з чинним законодавством зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину позову щодо порушення прав позивача відповідачем, є обов'язковими для особи, яка пред'являє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.
Виходячи з вищенаведеного, позивачу необхідно викласти обставини (матеріально-правову підставу позову) в обґрунтування пред'явлених позовних вимог, виходячи з характеру правовідносин, який склався між сторонами, зазначивши, які його права, свободи чи інтереси були порушені та ким саме, яким чином передбачені шляхи їх поновлення, які правові підстави визначають той засіб захисту права, який він просить застосувати, з посиланням також на докази в підтвердження кожної обставини на обґрунтування заявлених вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених у ст.ст. 119, 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 119-121 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, залишити без руху, надавши строк для виправлення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання позивачем ухвали, шляхом подачі нової позовної заяви з урахуванням вимог, викладених в ухвалі.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: