Справа № 2-2114/14
760/2786/14-ц
13 лютого 2014 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Калініченко О.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
Позивач 10.02.2014 року звернувся з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на його корить 3000,00 грн. за договором про надання юридичних послуг від 13.09.2013 року, моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн., а також судовий збір.
Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі, зокрема, зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування.
Тобто в позовній заяві має містись посилання на те, що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); зазначення на докази, що підтверджують ці обставини. Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України, оскільки в позовній заяві не викладені обставини, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких позивач звертається до суду та обґрунтовує заявлені вимоги до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, із посиланням на докази в підтвердження обґрунтування заявлених вимог.
Так, в поданій позовній заяві позивач, звертаючись з вимогами про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, вказує на те, що між ним та відповідачем було укладено договір про надання юридичних послуг від 13.09.2013 року, на підставі якого він надавав відповідачу правовому допомогу щодо підготування матеріалів та написання заяви до суду про встановлення факту, що має юридичне значення, за результатами якої рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23.09.2013 року було задоволено відповідну заяву.
В свою чергу відповідач зобов'язався сплатити йому за надані послуги 3000,00 грн., однак до цього часу не сплатив відповідний гонорар.
Разом з тим, в поданій позовній заяві не викладені обставини в обґрунтування вимоги щодо стягнення грошової суми за договором про надання юридичних послуг від 13.09.2013 року, враховуючи, що позивачем не викладено посилань на докази щодо виконання ним умов договору надання послуг та, зокрема надання їх відповідачу з питання зібрання матеріалів для написання ним заяви про встановлення юридичного факту від імені відповідача.
Також позивач, заявляючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, не обґрунтовує її відповідно до норм матеріального права, які надають правові підстави такої вимоги у цивільно-правових відносинах, які виникли між ним та відповідачем, а також заявляючи розмір матеріальної шкоди, яку він просить відшкодувати, не викладає обставини та не посилається на докази в підтвердження її розміру та завдання відповідачем.
За таких обставин позивач в порушення п.6 ч.2 ст.119 ЦПК України та роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», не зазначив посилання на докази, які б підтверджували обставини в обґрунтування його вимог та його міркування, з яких він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди саме в заявленій ним сумі.
Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а за вказаних обставин для судового розгляду позивачем не визначено суть позовних вимог, ні їх правові підстави, що позбавляє можливості з'ясувати предмет спору та межі доказування.
Тому, оскільки відповідно до ст. 15 цього ж Кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних зв'язків, то зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 119 ЦПК України є передумовою відкриття провадження у справі.
Також згідно з чинним законодавством зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину позову, є обов'язковими для особи, яка пред'являє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.
Виходячи з вищенаведеного, позивачу необхідно викласти обставини в обґрунтування позовних вимог, виходячи з правовідносин, що склалися з приводу даного спору, зазначити, які його права, свободи чи інтереси були порушені, яким чином передбачені шляхи їх поновлення, чим визначений той засіб захисту права, який він просить застосувати, з посиланням на обставини як правові підстави позову, а також зазначити докази в підтвердження кожної обставини на обґрунтування заявлених вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених у ст.ст. 119, 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 119-121 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишити без руху, надавши строк для виправлення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання позивачем ухвали, шляхом подачі нової позовної заяви з урахуванням вимог, викладених в ухвалі.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: