ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72
№ 3/528
31.01.07
За позовом Заступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах
держави в особі Спеціалізованого загону державної пожежної
охорони Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій
До Благодійного фонду «Захист та безпека»
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах
захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
Про виселення
Суддя Хілінська В.В.
Представники:
Від прокуратури Ущапівський Я.В. -по дов. № Н-14 від 20.10.2006
Від позивача не з'явились
Від відповідача Чертов Д.Ю. -голова правління
Від третьої особи Данилов Е.О. -по дов. № 01-14563/29 від 18.12.2006
В засіданні приймали участь
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 12.12.2006 та 21.12.2006 оголошувалась перерва.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Заступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Спеціалізованого загону державної пожежної охорони Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій про виселення Благодійного фонду «Захист та безпека»із займаних ним приміщень загальною площею 73 кв. м., яке розташоване на другому поверсі адміністративної будівлі Спеціалізованого загону ДПО МНС України в м. Києві по вул. Бережанській, 7.
Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву вважає, що обставини, викладені прокурором у позовній заяві подані спотворено, а додані до позовної заяви письмові докази підібрані прокурором умисно вибірково, щоб ввести в оману суд стосовно дійсних обставин господарського спору між позивачем та відповідачем. Позивач достеменно знає, що відповідач самостійно не займає приміщення у будівлі Спеціалізованого загону ДПО МНС України, а лише реалізує спільні проекти з Повним товариством «Асоціація протипожежного захисту», у якої з позивачем укладений довгостроковий договір № 14 від 12.06.1998, що є чинним до цього часу. Відповідач неодноразово письмово повідомляв про наявність чинного договору позивача та прокурора, але останні ігнорують зазначену обставину. Керівництво позивача та прокурор достеменно знають, що у відповідача та Асоціації протипожежного захисту 07.11.2001 податковою міліцією Дніпровського району м. Києва були вилучені оригінали та нотаріально посвідчені копії установчих документів та майже всі фінансово-господарські документи за період з моменту реєстрації зазначених юридичних осіб до листопада 2001 року. Під час виїмки документів відповідача та Асоціації протипожежного захисту свідками були посадові особи Спецзагону МНС України - заступник начальника Савченко О.П. та помічник начальника Грегуль Ю.А. Про цей факт керівник відповідача повідомив також представників Прокуратури Оболонського району м. Києва під час дачі пояснень 14.04.2006. Скориставшись ситуацією, позивач заблокував доступ співробітників відповідача на територію Спецзагону МНС України та опечатав своєю печаткою приміщення, які знаходилися у користуванні Асоціації протипожежного захисту, у зв'язку з чим ані відповідач, ані Асоціація протипожежного захисту не має доступу до приміщень по вул. Бережанській, 7 упродовж останніх 16 місяців. З урахуванням вищевикладеного, відповідач вважає за необхідне витребувати у позивача його примірник договору № 14 від 12.06.1998, оскільки останній був складений саме у двох примірниках - по одному для кожної із сторін. Відповідач, не маючи доступу до приміщень на території Спецзагону по вул. Бережанській, 7, а також враховуючи, що більшість його документів та документів Асоціації протипожежного захисту вилучена податковою міліцією, не може у даний час надати суду належні докази на підтвердження наявності вказаного вище договору, укладеного між позивачем та Асоціацією протипожежного захисту. Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідач вважає, що за відсутності усіх належних доказів не може бути вирішений господарський спір у справі № 3/528 у відповідності до положень п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997, згідно із яким кожна особа має право на справедливий судовий розгляд. Враховуючи викладене просить позов залишити без задоволення.
Прокуратурою в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про зміну підстав позову, в якій просить вважати підставу (фактичну обставину на якій ґрунтується вимога про виселення) ст. 39 Закону України «Про власність».
Третя особа у письмових поясненнях зазначає, що на виконання Указу Президента України від 27.01.2003 № 47/2003 «Про заходи щодо вдосконалення державного управління у сфері пожежної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій»та від 19.12.2003 № 1467/2003 «Про Державну програму перетворення військ Цивільної оборони України, органів і підрозділів державної пожежної охорони в Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту на період до 2005 року»до МНС, як правонаступника, відійшли об'єкти пожежних підрозділів з правом постійного користування та володіння, в тому числі і будівлі за адресою м. Київ, вул. Бережанська, 7, де розміщено Спеціальний загін Державної пожежної охорони МНС, які знаходились у сфері управління Державного департаменту пожежної безпеки МВС України на балансі Спеціального загону у м. Києві. На сьогоднішній день складські та адміністративні приміщення із спільними інженерними мережами розміщені на земельній ділянці (кадастровий № 78:214:003) площею 9008,25 кв. м. за адресою м. Київ, вул. Бережанська, 7, і числяться на балансі Спеціального загону Державної пожежної охорони МНС. Зазначає, що майно яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бережанська, 7 перебуває у власності Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Спеціальний загін ДПО МНС України користується майном, МНС зі свого боку веде облік об'єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснює контроль за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
Між Регіональним спеціалізованим загоном ГУ ДПО МВС України та Благодійною організацією «Захист і безпека»було укладено договори про реалізацію програми удосконалення професійного навчання спеціалістів і співробітників спеціалізованих пожежних і аварійно-рятувальних служб № 8/1 від 09.06.98, № 5/3 від 19.11.98, № 8/3 від 19.11.98.
За умовами вказаних договорів, відповідач мав право користуватися частиною приміщень служби радіаційної і хімічної безпеки, які розташовані на другому поверсі будинку загону по вул. Бережанській, 7 у місті Києві та належать позивачу на праві оперативного управління.
Термін дії договорів № 8/1 від 09.06.98, № 5/3 від 19.11.98, № 8/3 від 19.11.98 становив п'ять років, тобто 19.11.2003 закінчилася дія останніх договорів № 8/3, № 5/3.
Згідно з пунктами 4.2 зазначених договорів, сторони мали право продовжити їх дію шляхом підписання відповідних протоколів.
Протоколи про продовження терміну дії договорів 8/1 від 09.06.98, № 5/3 від 19.11.98, № 8/3 від 19.11.98 або інші угоди про користування спірним приміщенням між позивачем та відповідачем не підписувалися і не укладалися.
Наявними у матеріалах справи актом від 28.04.06 № 1/2804-06, протоколом огляду від 24.11.06 та актом складеним на виконання вимог ухвали Господарського суду від 28.11.06 № 3/528 підтверджується, що відповідач після закінчення терміну дії договорів № 8/1 від 09.06.98, № 5/3 від 19.11.98, № 8/3 від 19.11.98 продовжує займати приміщення загальною площею 73 кв. м., по вул. Бережанській, 7 у місті Києві, що належні позивачу. Крім того, сам відповідач у своїх поясненнях не заперечує факту користування спірними приміщеннями.
Відповідно до частини четвертої статті 12 Цивільного кодексу України, особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.
Частина перша статті 39 Закону України «Про власність»зазначає, що майно, яке є державною власністю і закріплене за державною установою (організацією), яка перебуває на державному бюджеті, належить їй на праві оперативного управління.
Згідно наказу Головного управління державної пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України № 2 від 16.01.95, будівля по вул. Бережанській, 7 у місті Києві була передана на баланс позивача.
Таким чином, позивач є правомірним володільцем та користувачем спірного приміщення, тобто має речові права на спірні приміщення.
Твердження Благодійної організації «Захист і безпека»про те, що вона правомірно займає спірні приміщення на підставі договору № 14 від 12.06.98 судом не приймаються з огляду на наступне.
Договір № 14 від 12.06.98 укладений між позивачем та Асоціацією протипожежної охорони на строк у десять років. Благодійна організація «Захист і безпека»стороною за цим договором не є.
Пункт 1.4 договору № 14 від 12.06.98 зазначає, що Асоціація протипожежної охорони має право використовувати частину робочого приміщення служби радіаційної та хімічної безпеки, яке розташоване на другому поверсі будівлі загону по вул. Бережанській, 7 у місті Києві та передавати його у користування членам асоціації, дочірнім підприємства та іншим організаціям, які притягаються Асоціацією до виконання проекту за цим договором.
Відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували його членство в Асоціації або факт існування партнерських відносин щодо реалізації з Асоціацією тих або інших спільних програм, які випливають з умов договору № 14 від 12.06.98.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не має правових підстав користуватися спірним приміщенням та знаходитися в ньому.
Частина п'ята статті 48 Закону України «Про власність»зазначає, що положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором.
Згідно статті 396 Цивільного кодексу України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, відповідно до положень глави 29 цього кодексу.
Стаття 387 Цивільного кодексу України встановлює для власника і для особи, яка має речове право на чуже майно право витребування свого майна від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач не надав доказів, які спростовували твердження прокуратури або позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті державного мита, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.
Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь ДП «Судовий інформаційний центр».
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Виселити Благодійний фонд «Захист і безпека»(м. Київ, вул. Бережанська, 7, код ЄДРПОУ 25589946) з приміщень загальною площею 73 кв. м., які розташовані на другому поверсі адміністративної будівлі Спеціалізованого загону ДПО МНС України у місті Києві по вул. Бережанській, 7.
3. Стягнути з Благодійного фонду «Захист і безпека» (м. Київ, вул. Бережанська, 7, код ЄДРПОУ 25589946) в доход Державного бюджету України 85 (вісімдесят п'ять) грн. витрат по сплаті державного мита.
4. Стягнути з Благодійного фонду «Захист і безпека» (м. Київ, вул. Бережанська, 7, код ЄДРПОУ 25589946) на користь Державного підприємства «Судовий інформаційний центр»118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суддя
В.В. Хілінська