донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
01.09.2015р. справа №908/3603/15
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівПопков Д.О. Радіонова І.В., Стойка О.В.
при секретарі судового засідання За участю представників сторін: від позивача від відповідача розглянувши апеляційну скаргу Максимовій О.Ю. не з'явився; Яма Д.М. (довіреність від 22.06.2015р.). Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Автохімія "Стандарт" м. Запоріжжя
на рішення господарського судуЗапорізької області
від21.07.2015р. (повний текст підписано 22.07.2015р.)
у справі№ 908/3603/15 (суддя Місюра Л.С.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Автохімія "Стандарт" м. Запоріжжя
до Приватного підприємства "Термінал" м. Запоріжжя
про зобов'язання повернути майно та повернути грошові кошти
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Автохімія «Стандарт» м. Запоріжжя (Позивач) звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства «Термінал» м. Запоріжжя (Відповідач) про зобов'язання повернути майно А80 - 3124,66л, А92 - 993,09л, А95 - 844,4л, д/т - 1608,97л всього на суму 171740,27грн. та грошові кошти в сумі 224грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.07.2015р. по справі №908/3603/15 в задоволенні позовних вимог Позивача до Відповідача було відмовлено в повному обсязі.
Вказане рішення вмотивоване недоведеністю представленими у справі доказами факту наявності спірного майна і коштів у Відповідача та вжиття останнім дій, спрямованих на безпідставне набуття означеного майна та коштів.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Автохімія «Стандарт», м. Запоріжжя, не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області та прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Автохімія «Стандарт» м. Запоріжжя до Приватного підприємства «Трмінал» м. Запоріжжя задовольнити в повному обсязі.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає неправомірність висновків суду про недоведеність Позивачем факту наявності у Відповідача належного йому майна, а також порушення норм процесуального права, яке полягало у тому, що судом першої інстанції безпідставно надано перевагу доводам Відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву, зважаючи на що безпідставно було відхилені віндикаційні вимоги власника майна.
За результатами автоматизованого розподілу справи після відновлення її матеріалів сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., Зубченко І.В., Радіонова О.О.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.2015р. порушене апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 01.09.2015р. о 10.00год.
Розпорядженням секретаря другої судової палати від 31.08.2015р. у зв'язку із перебуванням судді Зубченко І.В. у відпустці її у складі судової колегії було замінено на суддю Стойка О.В.
Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Представник Позивача попри належну обізнаність (а.с.133) у судове засідання не з'явився, про причини неявки до суду не повідомив, що, зважаючи на достатність наявних матеріалів і невизнання явки представників обов'язковою, за висновком судової колегії, не перешкоджає розгляду справи по суті, а його клопотання про відкладання розгляду справи №31/08-15 від 31.08.2015р. (а.с.136) у зв'язку із необхідністю подання нових доказів відхиляється за недоведеністю і необґрунтованістю у світлі положень ч.1 ст.101 Господарського процесуального кодексу України.
Представник Відповідача у судовому засіданні 01.09.2015р. наголошував на законності оскаржуваного рішення та необґрунтованості апеляційних вимог з підстав, викладених у наданому через канцелярію суду запереченні б/н від 25.08.2015р. (а.с.а.с.124-129).
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:
Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи 13.07.2012р. між Приватним підприємством «Термінал» м. Запоріжжя (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Автохімія «Стандарт» м. Запоріжжя (Орендар) був укладений договір оренди №ТДАСТ-1307. (Договір - а.с.а.с. 23,24).
Відповідно до умов п.п. 1.1., 1.2. Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове користування АЗС, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Братська, буд. 49-а. Об'єкт оренди надається Орендарю для здійснення ним підприємницької діяльності, пов'язаної з реалізацією нафтопродуктів із АЗС, та не може використовуватися ним в інших цілях.
Згідно п.2.1 Договору об'єкт оренди має бути переданий Орендодавцем Орендарю на підставі акту прийому-передачі.
Місцевим судом було встановлено, що на виконання умов Договору оренди 13.07.2012р. сторони склали та підписали Акт прийому-передачі до Договору оренди №ТДАСТ-1307.(а.с. 25)
В п. 2.2 Договору сторони передбачили, що одночасно із складанням акту приймання - передачі Орендодавець забезпечує безперешкодний доступ працівникам Орендаря до об'єкту оренди.
Відповідно до умов п. 6.1 Договору, він укладений строком до 01.03.2013р. Початок строку дії договору встановлюється з моменту підписання даного договору сторонами. Фактичне припинення дії договору визначається календарною датою складання акту приймання - передачі об'єкту оренди, у відповідності з п. 2.3 Договору.
Згідно з п. 6.2 договору, після закінчення строку дії Договору він вважається продовженим на наступний календарний рік у випадку, якщо за 10 днів до закінчення строку дії договору зі сторони не надійде пропозиція про його розірвання.
Оскільки жодна із сторін за 10 днів до закінчення строку дії договору не звернулася до іншої з пропозицією щодо розірвання договору, то цей Договір, в силу п. 6.2, продовжив свою дію на наступний календарний рік. Як вбачається зі змісту наявного в матеріалах справи судового рішення між цими ж сторонами від 28.10.2014р. у справі №908/3488/14 (а.с.а.с.62-65), доказів скасування якого не представлено та в Єдиному державному реєстрі судових рішень не міститься, в подальшому додатковою угодою №1 від 01.05.2013р. строк дії договору продовжувався сторонами до 01.05.2014р.
При цьому, лист Орендодавця №10/12/13 від 10.12.2013р. (а.с.а.с.70, 71) про відмову від договору в порядку ст.782 Цивільного кодексу України Орендарем отриманий не був (а.с.72).
Директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Автохімія «Стандарт» №349 від 10.12.2013р. прийняте розпорядження про припинення роботи АЗС з 14.00год. 10.12.2013р. у зв'язку з виробничою необхідністю (а.с. 26). При цьому, доказів повідомлення співробітників АЗС про вказане розпорядження матеріали справи не містять. Крім того, матеріали справи містять наказ Позивача №348 від 09.12.2013р. про переведення у зв'язку із виробничою необхідністю співробітників з АЗС, розташованій за адресою м. Запоріжжя, вул. Братська, 49а на АЗС за адресою м. Запоріжжя, вул.. Рельєфна, 1а на період з 09.12.2013р. по 20,12.2013р., проте доказів ознайомлення означених співробітників з таким наказом матеріали справи не містять.
Втім, як справедливо наголосив місцевий суд, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до змінного звіту АЗС з 00.00 год. 10.12.2013р. по 24.00 год. того ж дня - відбувалась реалізація нафтопродуктів на АЗС (а.с.37), і цей період реалізації (і після визначеної розпорядженням Позивача дати припинення роботи АЗС) відображено також у представленому Відповідачем нефіскальному чеку (а.с.38)
На підтвердження наявності на АЗС спірного майна - палива на визначений за змістом позовної заяви момент блокування АЗС керівником Орендодавця (10.12.2013р.), Позивач посилається на товарно - транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) № ПА-0000742/3 від 02.12.2013р. щодо поставки бензину А-95 у кількості 1000 дм3 (а.с.35), та № ПА-0000741/2 від 02.12.2013р. щодо поставки бензину А-80 у кількості 2300 дм3.(а.с.36). Наразі, доказів такого блокування та відомостей щодо способу блокування Позивач не представив, оскільки з листа ПАТ РСЦ «Славутич» №1841 від 11.12.2013р. (а.с.27) не вбачається ким саме не був допущений його співробітник до РРО (реєстратора розрахункових операцій) на згаданій АЗС 10.12.2013р. Так само, матеріали справи не містять від остей щодо реалізації (нереалізації) означених у вказаних товарно-транспортних накладних нафтопродуктів А-95 і А-80 у період з 02.12.2013р. по 10.12.2013р.
Більш того, пропозиція №03/02/14 від 03.02.2014р. (а.с.29) Орендодавця укласти додаткову угоду про розірвання договору оренди з 04.02.2012р. (а.с.31), вмотивована (пропозиція) зміною умов господарювання та фактичним припиненням господарської діяльності на АЗС, була надіслана Орендодавцю лише 06.03.2014р. (а.с.32). Доказів укладання цієї угоди матеріали справи не містять.
Позивачем 10.03.2014р. було складено акт про нестачу матеріальних цінностей. (а.с.41) При цьому, в акті не зазначено, яким чином Позивач встановив нестачу, та якими документами це підтверджується.
10.12.2013р. була складена довідка про скасування реєстрації РРО з причини «зняття з обліку» на підставі заяви від 10.12.2013р.(а.с.28)
Відповідач надав суду видаткову накладну №СТ-0017247 від 25.12.2013р., яка підтверджує, що тільки 25.12.2013р. Відповідачем був придбаний РРО.(а.с.100)
30.12.2013р. було видано реєстраційне посвідчення 3000028505 на РРО MINI - 500.01 АЗС, заводській номер РРО ПН 54200345.(а.с.99) і цього ж дня був складений Акт введення в експлуатацію реєстратора розрахункових операції, в якому вказано підсумок розрахунків за кожною податковою групою на момент введення в експлуатацію (дані фіскальної пам'яті) - нуль грн. нуль коп.(а.с.98). Таким чином, РРО Позивача був знятий з обліку 10.12.2013р., а РРО Відповідача був введений в експлуатацію 30.12.2013р.
За таких обставин у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Автохімія «Стандарт» м. Запоріжжя місцевим судом було відмовлено повністю.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, зважаючи на таке:
Виходячи із приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивача певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку Відповідача та належність (передбаченість законодавством та адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Сутність розглядуваного спору полягає у витребуванні на підставі ст.ст.387, 1212 і 1213 Цивільного кодексу України майна Позивача, яке, за твердженням останнього перебувало в об'єкті оренди (АЗС) і яким незаконно заволодів Відповідач, заблокувавши роботу АЗС 10.12.2013р.
Апеляційний суд відразу зауважує на неприйнятності застосування у розглядуваному випадку способу судового захисту, визначеного ст.387 Цивільного кодексу України, оскільки:
- Позивачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано належних доказів заволодіння Відповідачем спірним майном у визначеному обсягу, оскільки матеріали справи не містять будь-яких відомостей щодо блокування АЗС з боку Орендодавця та його перебування на АЗС до моменту введення в експлуатацію власного РРО 30.12.2013р. і фактичної наявності визначеного майна на вказану дату з огляду на відсутність всіх визначених п.10.2.10 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінекономіки, Мінтрансзв'язку України, Держспоживстандарт від 20.05.2008р. № 281/171/578/155 (далі - Інструкція) документів на підтвердження обліку надходження нафтопродуктів на АЗС та наявність доказів продовження роботи АЗС співробітниками Позивача після визначеного у розпорядженні №349 від 10.12.2013р. Означене розпорядження та попередній наказ №348 від 09.12.2013р., доказів доведення яких до відома співробітників Орендаря на АЗС не представлено, апеляційним судом не сприймаються у якості доказів заявлених позовних вимог і за змістом таких документів, в яких не згадується про будь-які протиправні дії Орендодавця;
- вказаний позов об'єкт віндикації є майном (речами), що визначається родовими ознаками у розумінні ч.2 ст.184 Цивільного кодексу України, тоді як віндикаційний спосіб захисту за своєю сутністю можу бути застосований лише до індивідуально визначених речей, які існують і наявні у Відповідача на момент пред'явлення позову.
За встановленими на підставі наявних у матеріалі справи доказами обставинами, позовні вимоги не можуть бути задоволені і у світлі передбаченого ст.1212 Цивільного кодексу України кондикційного захисту.
Дійсно, обов'язковою умовою для повернення майна на підставі цієї норми є одночасна сукупність трьох елементів:
- збільшення (набуття) майна у набувача (або збереження такого майна) з одночасним зменшенням майна у потерпілого у відповідному розмірі (або не збільшення такого майна);
- збільшення (збереження) майна у набувача за рахунок потерпілого;
- первісна відсутність правових підстав для збільшення (збереження) майна у набувача, або відпадіння таких підстав у подальшому (як у розглядуваному випадку стверджує позивач).
Встановлення сукупності зазначених умов є предметом доказування для позивача та, відповідно, оцінки для суду.
Наразі, як зазначалося вище, матеріали справи не містять доказів набуття спірного майна і грошей Відповідачем за рахунок Позивача , адже не доведено навіть факту існування такого майна на достовірно встановлений момент перебування Відповідача на АЗС - 30.12.2013р., коли вводився в експлуатацію РРО.
Поряд із цим, апеляційний суд наголошує, що посилання у судовому рішення на приналежність підписів вантажовідправника і вантожоотримувача на товарно-транспортних накладних одній і тій самій особі та міркування місцевого щодо заповнення змінного звіту різними почерками за відсутністю результатів почеркознавчої експертизи з цього приводу в порядку ст.41 Господарського процесуального кодексу України є неприйнятним, проте вказане порушення процесуального законодавства хоча і зумовило безпідставне встановлення недоведених належним чином таких обставин, але не призвело до прийняття неправильного рішення у світлі наведеної вище правової оцінки встановлених обставин в контексті норм матеріального права, на які посилався Позивач, та аналіз яких взагалі не здійснив місцевий суд.
Отже, оскільки будь-яких інших підстав, передбачених ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування або зміни переглядуваного рішення, з доводів апеляційної скарги не вбачається і апеляційним судом не встановлено, остільки така скарга залишається без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з урахування мотивів, наведених в цій постанові. Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України понесені Скаржником витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відносяться на його рахунок.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Автохімія «Стандарт» м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.07.2015р. (повний текст підписано 22.07.2015р.) у справі №908/3603/15 залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Запорізької області від 21.07.2015р. (повний текст підписано 22.07.2015р.) у справі №908/3603/15 залишити без змін.
3.Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя: Д.О. Попков
Судді: О.О. Радіонова
О.В. Стойка
Надруковано 5 прим.: 1. Позивачу; 2. Відповідачу ; 3. У справу; 4. ДАГС; 5. ГСЗО.