Справа № 760/7759/15-к
Провадження № 1-кс/760/1851/15
22 квітня 2015 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , розглянувши клопотання старшого прокурора прокуратури Солом'янського району м. Києва ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні №42015100090000025, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.02.2015 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -
Прокурор звернувся з клопотання про накладення арешту на нерухоме майно, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_3 , та АДРЕСА_2 , належну ОСОБА_4 , обґрунтовуючи тим, що прокуратурою Солом'янського району м. Києва здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015100090000025 від 24.02.2015року, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, здійснення досудового розслідування у якому доручено СВ Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві.
У ході досудового розслідування встановлено, що 17.12.2014 року в квартирі АДРЕСА_1 виявлено труп ОСОБА_5 , 1934 року народження, який покінчив життя самогубством. Одночасно до прокуратури Солом'янського району м. Києва звернулась із заявою ОСОБА_6 про шахрайські дії невідомих їй осіб, які заволоділи нерухомим майном її чоловіка - ОСОБА_5 , та, як наслідок, спричинили їй великих збитків.
У ході допиту потерпілої ОСОБА_6 встановлено, що вона з 2009 року разом проживала з ОСОБА_5 в квартирі за адресою АДРЕСА_3 , яка належала останньому.
Після його смерті ОСОБА_6 залишилась проживати у вказаній квартирі та в лютому місяці в один із днів повернулась з роботи до вказаної квартири, двері в яку були замінені на інші та потрапити до якої не виявилось за можливе. В квартирі знаходились всі документи на квартиру та спільно нажиті з ОСОБА_5 речі та грошові кошти.
Крім цього, на праві власності ОСОБА_5 належала ще одна квартира АДРЕСА_2 , та ніяких родичів, якім би могли успадкувати це майно, у нього не було.
У ході проведення досудового розслідування згідно з відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру АДРЕСА_1 за договором купівлі продажу від 18.02.2015 року право власності перейшло до гр. ОСОБА_3 , а право власності на квартиру АДРЕСА_2 за договором купівлі продажу від 05.02.2015 року перейшло до гр. ОСОБА_4 .
Таким чином, у органів досудового слідства є достатні підстави вважати, що невстановленими слідством особами здійснювались шахрайські дії з укладанням фіктивних договорів з померлим відчужувачем - ОСОБА_5 , а тому на даний час з метою забезпечення заявлення в майбутньому цивільного позову потерпілою ОСОБА_7 про визнання права на спадщину після померлого та подальшого переходу вищевказаних квартир у її власність, з метою попередження можливості відчужувати вищевказаного майна третіми особами виникла необхідність в накладені арешту на майно, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_4 .
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому доводи та на долучені до матеріалів клопотання документи.
Вивчивши матеріали клопотання, вважаю, що клопотання не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.
Разом з тим, другий абзац зазначеної норми передбачає можливість накладення арешту у вигляді заборони для іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
При цьому слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Підстави для накладення арешту передбачені ч. 4 ст. 170 КПК України, яка, зокрема зазначає, що заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Також згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Як встановлено, 24.02.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження №42015100090000025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, за фактом намагання заволодіти квартирами АДРЕСА_5 внаслідок неправомірних дій невідомих осіб після смерті їх власника - ОСОБА_5 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, згідно з даними витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.04.2015 року квартира АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 18.02.2015 року на праві власності належить ОСОБА_3 , а квартира АДРЕСА_2 за договором купівлі-продажу від 05.02.2015 року на праві власності належить ОСОБА_4 .
При цьому, як вбачається з копій договорів купівлі-продажу, ОСОБА_5 ще за життя розпорядився вказаними квартирами, продавши квартиру АДРЕСА_2 за договором купівлі-продажу від 23.09.2008 року ОСОБА_8 , а квартиру АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 25.09.2009 року - ОСОБА_9 , яким ця квартира за договором купівлі-продажу від 18.02.2015 року була продана ОСОБА_3 .
Між тим, фактичною підставою арешту майна має бути сукупність фактичних даних, що вказують на завдання кримінального правопорушення матеріальної та/чи моральної шкоди, заявлення цивільного позову про її відшкодування або можливість заявлення такого позову та накладення майнових стягнень, конфіскації майна за вироком суду. Необхідність арешту майна зумовлюється обґрунтованою підозрою вважати, що незастосування цього заходу зумовить труднощі чи неможливість виконання вироку в частині забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову чи перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що таке майно може бути приховане, відчужене чи пошкоджене.
Однак слідчий не навів жодного належного обґрунтування із посиланням на докази щодо необхідності накладення у межах кримінального провадження арешту на вказані квартири, не надав відомостей щодо процесуального статусу їх власників у даному кримінальному провадженні, не виклав обставини на підтвердження того, що не накладення арешту зумовить труднощі чи неможливість виконання вироку в частині забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову чи перешкоджатиме встановленню істини.
Таким чином, на підставі викладеного слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання щодо накладення арешту не підлягає до задоволення, оскільки органом досудового розслідування не було доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про які ідеться в клопотанні, що незастосування заборони розпорядження перешкодить кримінальному провадженню та може бути виконане завдання, для виконання якого подане клопотанням про арешт майна.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 172, 173, 372 КПК України, слідчій суддя,-
В задоволенні клопотання старшого прокурора прокуратури Солом'янського району м. Києва ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні №42015100090000025, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.02.2015 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва.
Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1