Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" грудня 2010 р. Справа № 37/314-09
вх. № 9649/5-37
Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.
при секретарі судового засідання Ліпчанська В.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № б/н від 15.11.2010 р.;
відповідача - не з'явився;
розглянувши заяву боржника про заміну сторони у виконавчому провадженні по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайм Еко", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Венттехсервіс", м. Харків
стягнення 142607,66 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 21 квітня 2010 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайм Еко" задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Венттехсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайм Еко" 133346,90 грн. основного боргу, 2666,93 грн. інфляційних нарахувань; 843,92 грн. 3% річних; 5749,91 грн. пені; а всього 142607,66 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Венттехсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайм Еко" 1426,07 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
23 червня 2010 р. на виконання рішення господарського суду від "21" квітня 2010 р. господарським судом Харківської області були видані відповідні накази зі строком дії для пред'явлення до виконання у кредитні установи (державному виконавцю) до "15" червня 2013 р.
До господарського суду Харківської області звернувся відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Венттехсервіс" із двома заявами про заміну вибулої сторони в яких просить замінити ТОВ "Вентехсервіс" у зобов"язанні перед ТОВ "Тайм Еко" по справі №37/314-09 з виконання наказів від 23.06.10 р. належним правонаступником.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 грудня 2010 року розгляд заяв відповідача на 10 грудня 2010 року о 12:00 годині.
Присутній представник стягувача у судовому засіданні проти задоволення заяв боржника заперечував, з підстав викладених ним у запереченнях (вх.№27371), які долучені судом до матеріалів справи.
Представник боржника у призначене судове засідання 10 грудня 2010 року не з"явився, свого повноважного представника не направив.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення стягувача господарським судом встановлено наступне.
Рішенням господарського суду Харківської області від 21 квітня 2010 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайм Еко" задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Венттехсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайм Еко" 133346,90 грн. основного боргу, 2666,93 грн. інфляційних нарахувань; 843,92 грн. 3% річних; 5749,91 грн. пені; а всього 142607,66 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Венттехсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайм Еко" 1426,07 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14 червня 2010 року вищевказане рішення господарського суду Харківської області у справі №37/314-09 залишено без змін а апеляційну скаргу боржника без задоволення.
23 червня 2010 р. на виконання рішення господарського суду від "21" квітня 2010 р. господарським судом Харківської області були видані відповідні накази зі строком дії для пред'явлення до виконання у кредитні установи (державному виконавцю) до "15" червня 2013 р.
Постановою Вищого господарського суду України від 23 вересня 2010 року касаційну скаргу залишено без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14 червня 2010 року у справі № 37/314-09 - без змін.
30 липня 2010 року заступником начальника Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції було відкрито виконавчі провадження про примусовому виконанню наказів господарського суду Харківської області від 23 червня 2010 року.
У вересні 2010 року боржник звернувся до господарського суду із двома заявами про заміну ТОВ "Вентехсервіс" у зобов"язанні перед ТОВ "Тайм Еко" по справі №37/314-09 з виконання наказів від 23.06.10 р. належним правонаступником.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заяви боржника про заміну вибулої сторони належним правонаступником задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Згідно зі статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником та для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов"язкові тією мірою, в якій вони були б обов"язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.
За змістом вищевказаної норми підставою правонаступництва є реорганізація чи організація.
Відповідно ч.1 ст.59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.
Отже відповідно до ст. 59 Господарського кодексу України реорганізація може проводитися шляхом: злиття, приєднання, поділу, перетворення.
Відповідно ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.
Згідно з ч.2-3 ст. 107 Цивільного кодексу України після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.
Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення.
Нотаріально посвідчені копії передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи, що припиняється, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи правонаступника.
Враховуючи вищенаведене, моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи є дата внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в порядку встановленому статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Ч.2 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Боржником (заявником) не надано суду жодного доказу припинення своєї діяльності та доказів ії реорганізації в підтвердження своїх заяв про заміну неналежної сторони в виконавчому провадженні.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємцівстаном на 09 грудня 2010 року ТОВ "Венттехсервіс" (заявник) не реорганізовано, не ліквідовано та на даний час продовжує здійснювати свою господарську діяльність.
За таких обставин, суд вважає за необхідне в задоволенні заяв ТОВ "Венттехсервіс" про заміну вибулої сторони правонаступником відмовити.
Даної позиції притримується Вищий господарський суд України, а саме в п.8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 р. №01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що процесуальне правонаступництво за змістом ст. 25 ГПК України можливе внаслідок реорганізації підприємства чи організації, внаслідок чого господарський суд здійснює заміну відповідної сторони у справі ії правонаступником.
Якщо ж реорганізація підприємства чи організація - сторони у справі - не мала місце, то процесуальне правонаступництво, про яке йдеться у статті 25 ГПК України неможливе.
На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяв "Венттехсервіс" про заміну вибулої сторони ії правонаступником відмовити.
Суддя Светлічний Ю.В.
Справа №37/314-09
Повний текст ухвали підписаний 13 грудня 2010 року.