Справа № 2-5730/15
760/13359/15-ц
20 липня 2015 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Калініченко О.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
Позивач 15.07.2015 року звернувся з позовною заявою, в якій просив визнати відповідачку такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.
Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі, зокрема, зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування. Тобто в позовній заяві має містись посилання, зокрема, на те, до кого пред'явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.
Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України, оскільки в позовній заяві не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги про визнання відповідачки такою, що втратила право на користування квартирою №40 у будинку №29-А по вул. Волгоградській у м. Києві, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких вона звертається до суду та обґрунтовує свої вимоги відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, з зазначенням доказів в підтвердження обґрунтування заявлених вимог або наявність підстав для звільнення від доказування.
Так, позивач, заявляючи позові вимоги, посилається на положення ст. 405 ЦК України, що визначають підстави для втрати членами сім'ї власника права користування житловими приміщенням, що перебувають у приватній власності громадян. Разом з тим, жодних обставин та доказів на підтвердження факту перебування у його власності спірної квартири не зазначає.
Окрім того, підставою для визнання особою такою, що втратила право користування житловим приміщення відповідно до ст. 405 ЦК України є її відсутність без поважних причин понад один рік, так як позивач зазначає, що підставою для визнання відповідачки такою, що втратила право користування зазначеною квартирою, є її не проживання в цій квартирі більше одного року без поважних причин.
Разом з тим, як вбачається із матеріалів заяви і на це вказує сам позивач, спірна квартира здається ним ОСОБА_3 з 15.09.2014 року на підставі договору оренди і, оскільки квартира складається з однієї жилої кімнати, тому вільного місця для проживання в ній відповідачки немає.
Таким чином, в поданій позовній заяві не викладені обставини щодо характеру правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем з приводу даного спору, якими правовими нормами вони регулюються, чим визначений той засіб захисту права, який він просить застосувати, з посиланням на обставини як правові підстави, а також на докази в підтвердження обставин на обґрунтування заявлених вимог.
Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а за вказаних обставин для судового розгляду позивачем не визначені ні суть позовних вимог, ні обставини як їх правові підстави, що позбавляє можливості з'ясувати предмет спору та межі доказування.
Ст. 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Враховуючи вищевикладене, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання, а відповідачка, котра як і позивач має право на судових захист, має бути обізнана, які вимоги до неї заявлені, з яких підстав і якими доказами це підтверджується.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених у ст.ст. 119, 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 119-121 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням залишити без руху, надавши строк для виправлення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання позивачем ухвали, шляхом подачі позовної заяви в новій редакції з урахуванням вимог, викладених в ухвалі.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: