Справа № 2-5021/15
760/11092/15-ц
15 червня 2015 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Калініченко О.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» про визнання правочину частково недійсним, захист прав споживачів фінансових послуг,-
Позивачка 09.06.2015 року звернулася з позовною заявою, в якій просила встановити нікчемність підпункту «д» п.1.2 та визнати недійсним з моменту укладення пункт 6.1 Кредитного договору із забезпеченням заставою та можливістю перенесення платежу (рахунок) № НОМЕР_1 (оптимальний з перенесенням платежу Застава), укладеного між позивачкою та ПАТ «Платинум Банк» 25.09.2014 року.
Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі, зокрема, зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування.
Тобто в позовній заяві має містись посилання, зокрема, на те, до кого пред'явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину. Позовна заява про вирішення спору, що виникає з кредитних правовідносин, за формою і змістом повинна відповідати загальним правилам встановленим ст.119 ЦПК України, а залежно від предмета та підстави позову - і вимогам, які містяться у спеціальному законодавстві. Зокрема, у разі пред'явлення позову про захист прав споживачів відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів» у заяві має бути викладено, яке саме право споживача порушено, коли і в чому це виявилося, способи захисту, яких суд може вжити, тощо.
Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України, оскільки в позовній заяві не викладені обставини, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги, тобто ті юридично значимі факти відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, на основі яких вона обґрунтовує свої вимоги, з викладенням обставин щодо якого порушеного права позивачки, гарантованого їй саме як споживачу в розумінні ЗУ «Про захист прав споживачів», коли і в чому це виявилось, способи захисту, яких суд може вжити відповідно до цього Закону, із зазначенням доказів в підтвердження обґрунтування заявлених вимог доказів або наявність підстав для звільнення від доказування, оскільки в змісті позовної заяви не зазначено, в чому полягає порушення її прав саме як споживача, і яких саме, всупереч яким нормативним актам, внаслідок яких саме дій та з якими правовими наслідками.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що спір між сторонами виник з договірних правовідносин.
За викладеним, позов не відповідає і вимогам ч.5 ст. 119 ЦПК України, оскільки позивачкою не надано документ, що підтверджує сплату судового збору, який мав бути сплачений відповідно до вимог ЗУ «Про судовий збір».
Так, відповідно до п. 1 ч.1 ст.4 «Про судовий збір» за подання позовної заяви немайнового характеру судовий збір сплачується за ставкою - 0,2 розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня календарного року в якому відповідно заява подається до суду.
Отже, позивачці необхідно у відповідності до вимог ЗУ «Про судовий збір» з урахуванням предмету поданої позовної заяви сплати судовий збір або викласти обставини, які звільняють від його сплати.
Крім того, зміст вимог щодо встановлення нікчемності підпункту «д» п.1.2 Кредитного договору із забезпеченням заставою та можливістю перенесення платежу (рахунок) № НОМЕР_1 (оптимальний з перенесенням платежу Застава), укладеного між позивачкою та ПАТ «Платинум Банк» 25.09.2014 року, суперечить викладеним в змісті позовної заяви обставинам щодо недійсності в силу закону підпункту «д» п.1.2 Кредитного договору.
Таким чином, в поданій позовній заяві не викладені обставини, якими позивачка обґрунтовує своє право вимоги відповідно до норм матеріального права, а тому не визначено характер позову та не окреслено його предмет, який би характеризував те, на що спрямований позов, тобто, які саме права позивача порушені, який характер мають правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачами з приводу даного спору, якими правовими нормами вони регулюються та чим передбачений такий шлях поновлення, враховуючи, що ст.16 ЦК України визначений перелік способів захисту порушених прав та інтересів осіб, а право на звернення до суду відповідно до ст.4 ЦПК України притаманне лише особі, яка звертається за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів.
Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а за вказаних обставин для судового розгляду позивачем не визначені ні суть позовних вимог, ні їх правові підстави, що позбавляє можливості з'ясувати предмет спору та межі доказування.
Тому, оскільки відповідно до ст. 15 цього ж Кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних зв'язків, то зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 119 ЦПК України є передумовою відкриття провадження у справі.
Виходячи з вищенаведеного, позивачці необхідно викласти обставини в обґрунтування пред'явлених позовних вимог, виходячи з правовідносин, що склалися між сторонами, які її права, свободи чи інтереси були порушені та ким, яким чином передбачені шляхи їх поновлення, чим визначений той засіб захисту права, який вона просить застосувати, з посиланням на обставини як правові підстави, а також на докази в підтвердження обставин на обґрунтування заявлених вимог.
За таких обставин в силу ч.1 ст. 121 ЦПК України вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст.ст. 119-121 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» про визнання правочину частково недійсним, захист прав споживачів фінансових послуг залишити без руху, надавши строк для виправлення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання позивачем ухвали, шляхом подачі нової позовної заяви з урахуванням вимог, викладених в ухвалі.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: