печерський районний суд міста києва
Справа № 757/5872/15-ц
Категорія 56
05 серпня 2015 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого судді Гладун Х.А.
при секретарях Кулаковій І.О.,
розглянувши відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення коштів,
Представник позивача звернувся до суду із вимогами до Відповідача, в яких просить стягнути в примусовому порядку на користь позивача грошові кошти за Договором банківського строкового вкладу (депозиту) «Пенсійний» від 09.07.2013 р. в розмірі 19217 дол. США та нараховані по ньому проценти в розмірі 1337 дол. США. Позовні вимоги позивачем обґрунтовані тим, що в порушення умов договору та норм чинного законодавства відповідачем ігноруються вимоги позивача про повернення грошових коштів після закінчення строку дії договору.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, та просив суд про їх задоволення. При цьому, пояснити розрахунок нарахованих позивачем процентів за користування депозитом, не зміг. В подальшому подав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, подав письмові заперечення, що долучені до матеріалів справи.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
09.07.2013 між сторонами було укладено Договір № 8706/370-13 банківського строкового вкладу (депозиту) «Пенсійний» на 370 днів в іноземній валюті, за умовами якого Відповідач прийняв від Позивача грошові кошти в сумі 20000,00 дол. США на строк до 14.07.2014 та сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 9,6 % річних.
Згідно довідки Відповідача станом на 05.08.2015 р. залишок на рахунку Позивача згідно вищевказаного договору становить 19217,37 дол. США.
21.01.2015 Позивач через свого представника звернувся до Відповідача з заявою про повернення вкладу, яка останнім проігнорована.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 1 ст. 633 ЦК України дає визначення поняттю публічний договір: публічний договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 ЦК України), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Частиною 1 ст. 1058 ЦК України визначається: за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно ч. 1 ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Вимога про повернення коштів позивачем, як зазначалося вище, була направлена до Банку, проте останній свої зобов'язання щодо повернення коштів не виконав.
У справі Zolotas проти Греції (No 2) Європейський суд з прав людини зазначив наступне:
«Суд зазначає, що на підставі ст. 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом.
Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави».
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відмовляючись повернути кошти, які належать на праві власності позивачу, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст. 5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.
Таке порушення виявилося в наступному:
У ст. 1 Протоколу №1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Цей же принцип закріплено і в ст. 41 Конституції України.
Але, в порушення цих норм, позивач позбавлений права користуватися своїм майном. В даному випадку його майном є грошові кошти, які Банк отримав від позивача на умовах строковості та платності, та до цього моменту не повернув.
Частина 1 ст. 1061 ЦК України визначає, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
Згідно розрахунку сторони позивача за договором банківського вкладу сума нарахованих процентів за його користування становить 1337,00 дол. США.
Разом з тим, позивачем не наведено розрахунку суми нарахованих ним процентів, що унеможливлює встановити достовірність проведеного ним розрахунку.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Оскільки, Відповідачем взяті на себе договірні зобов'язання за укладеним з позивачем договором щодо повернення залучених коштів після закінчення строку дії договору, не виконані, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача в примусовому порядку підлягають стягненню кошти в розмірі вкладу в сумі 19217,37 дол. США.
При цьому, відповідно до ч.2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно - правовим актом.
Станом на день ухвалення рішення сума вкладу за офіційним курсом НБУ складає 417209,10 грн.
Таким чином, заявлений позов підлягає частковому задоволенню.
За правилом ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача у дохід держави пропорційно розміру задоволених вимог, але не менше розміру встановленого Законом України «Про судовий збір», та на час розгляду справи становить 3416,49 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 1058, 1060, 1061 ЦК України, ст. ст.10, 57, 60, 61, 88, 215 ЦПК України, суд -
позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення коштів - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 за договором-заявою № 335816/52387/1-14 від 14.07.2014 грошові кошти в розмірі 19217,37 дол. США, що еквівалентно 417209,10 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь держави суму судового збору в розмірі 3416,49 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя Х.А. Гладун