Справа № 2602/372/12
іменем України
"01" листопада 2012 р.
Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Рудюк О.Ю.,
за участю секретаря: Прокопюк Т.В., Семенець О.О.,
прокурора: Москаленко С.І., Демчишена А.В., Кам'янець Н.В.,
потерпілих: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представників потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
захисників: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, неодруженого, маючого сина, ІНФОРМАЦІЯ_3, з середньою освітою, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не маючого судимості в силу ст. 89 КК України,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,
19 червня 2009 року в м. Києві ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року, згідно свідоцтва про смерть від 8 жовтня 2012 року - далі по тексту ОСОБА_8) вступили в попередню змову на незаконне заволодіння транспортним засобом ОСОБА_1, який було придбано за кредитні кошти АКІБ "УкрСиббанк", розподіливши між собою ролі.
Так, діючи спільно та узгоджено, цього ж дня, 19 червня 2009 року, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 прибули до станції технічного обслуговування ТОВ "Автосаміт ЛТД", що по вул. Харківське Шосе, 179 в м. Києві, де після дорожньо-транспортної пригоди перебував автомобіль ОСОБА_1 "Тойота Кемрі 2.4", та приблизно о 9 год. 30 хв., ОСОБА_8, діючи згідно відведеної йому ролі, повідомив потерпілій ОСОБА_1 завідомо неправдиві відомості про те, що нібито ОСОБА_7 бажає повністю переоформити на себе договір споживчого кредиту № 11360599000 від 17 червня 2008 року, укладеного між останньою та АКІБ "УкрСиббанк", буде користуватися зазначеним автомобілем та вчасно повертати банку кредит. При цьому, ОСОБА_7 підтвердив потерпілій ОСОБА_1, повідомлені ОСОБА_8 неправдиві відомості.
Увівши таким чином ОСОБА_1 в оману, ОСОБА_8, також, повідомив останній завідомо неправдиві відомості про те, що для переоформлення на ОСОБА_7 кредитного договору йому необхідно отримати від неї свідоцтво про реєстрацію автомобіля, а також сам автомобіль, який буде доставлений ним та ОСОБА_7 на іншу станцію технічного обслуговування для здійснення ремонту.
При цьому, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 заздалегідь не збирались та не мали на меті виконувати умови усної домовленості з ОСОБА_1 щодо переоформлення на ОСОБА_7 договору про надання споживчого кредиту, а переслідували мету заволодіти автомобілем.
Одразу ж після цього, ОСОБА_1, будучи введеною в оману, добровільно передала ОСОБА_8 належний їй автомобіль "Тойота Кемрі 2.4", вартістю 217178 грн. 27 коп., в комплекті з двома ключами від замка запалювання, та свідоцтво про реєстрацію зазначеного транспортного засобу серії НОМЕР_4.
У подальшому, діючи згідно попередньої домовленості, ОСОБА_8 передав ОСОБА_7 ключі від замка запалювання вказаного автомобіля, який сів за кермо та поїхав з місця вчинення злочину.
Таким чином, ОСОБА_7, діючи в групі за попередньою змовою з ОСОБА_8, шляхом обману заволоділи автомобілем потерпілої ОСОБА_1, розпорядились на власний розсуд, та спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 217178 грн. 27 коп.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_7 свою вину не визнав, пояснивши, що влітку 2009 року ОСОБА_8 попросив його перегнати автомобіль "Тойота", який знаходиться на СТО "Тойота", що по Харківському Шосе в м. Києві. Коли він разом з ОСОБА_8 приїхали на СТО, то стали чекати ОСОБА_1, з якою в подальшому, розмовляв тільки ОСОБА_8 ОСОБА_1 передала ОСОБА_8 ключі від автомобіля та технічний талон, а він їй віддав 1000 доларів США.
Після цього, він сів за кермо автомобіля "Тойота", а ОСОБА_1 сіла до машини ОСОБА_8, який її підвіз до зупинки.
Автомобіль "Тойота"ОСОБА_7 перегнав до автостоянки на Севастопольську площу в м. Києві, де ключі передав ОСОБА_8 Більше вказаний автомобіль він не бачив.
Крім того, ОСОБА_7 стверджував, що попередньої змови на заволодіння транспортним засобом потерпілої у нього з ОСОБА_8 не було. Він погоджувався лише на те, щоб перегнати вказаний автомобіль.
Також, останній вказував, що автомобіль йому був непотрібний, так як грошових коштів для виплат по кредитному договору він не мав.
Заперечував підсудний й проти заявленого потерпілою ОСОБА_1 цивільного позову.
Не дивлячись на такі показання підсудного ОСОБА_7 та невизнання вини, дослідивши докази, зібрані по справі, суд уважає повністю доведеною його винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочині при викладених у обвинувальному висновку обставинах, що підтверджується наступним.
Потерпіла ОСОБА_1 у судовому засіданні показала, що у 2008 році вона оформила кредит на придбання автомобіля "Тойота Кемрі", але вже через 6 місяців стала неплатоспроможною, про що повідомила начальника відділення банку ОСОБА_10 У подальшому вона почала шукати іншу особу, яка би стала позичальником за її кредитним договором.
19 червня 2009 року біля СТО "Автосаміт", вона зустрілась з ОСОБА_8, якого колишній начальник відділу банку, де вона оформляла кредит, представив, як особу, яка буде займатися її кредитною справою. Там був і ОСОБА_7 ОСОБА_8 пояснив, що ОСОБА_7 є клієнтом на її автомобіль. На вказаному СТО знаходився її транспортний засіб після ДТП. Цього ж дня вона передала ключі та свідоцтво про реєстрацію на автомобіль ОСОБА_8, які останній передав ОСОБА_7 Після цього ОСОБА_7 сів за кермо її автомобіля та поїхав за ОСОБА_8
У подальшому вона постійно спілкувалася з ОСОБА_8 з приводу свого автомобіля та переоформлення кредиту, який запевняв її, що все буде добре.
В березні 2010 року вона подзвонила ОСОБА_8, вимагаючи повернути їй транспортний засіб. Після чого, на наступний день ОСОБА_8 і ОСОБА_7 зустрілися з нею, та ОСОБА_7 підтвердив свої наміри щодо переоформлення кредиту, але просив почекати ще тиждень. Оскільки цього не сталося, то вона пішла до начальника відділення банку ОСОБА_10 та розповіла всю ситуацію, на що останній в неї запитав, чи не здається їй, що її обманюють. Після цього до кабінету зайшли ОСОБА_8 та ОСОБА_7, і ОСОБА_7 сказав, що за тиждень збере необхідний пакет документів.
Оскільки і після цього ОСОБА_8 та ОСОБА_7 своєї обіцянки не виконували, то на початку червня 2010 року вона звернулася до міліції.
Також потерпіла стверджувала, що жодної довіреності на право розпорядження її автомобілем вона не давала, з обліку автомобіль не знімала, про його продаж не знала, а ключі та документи передала ОСОБА_8 лише тому, що була запевнена ним в переоформленні її кредиту на іншу особу, а саме, ОСОБА_7
Аналогічні показання потерпіла давала і в ході досудового слідства під час очних ставок з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 38-42, 43-51).
Підтримала потерпіла ОСОБА_1, заявлений нею в судовому засіданні цивільний позов, вказавши, що, оскільки вона є власницею автомобіля "Тойота Кемрі", то просить залишити його їй за належністю. Також, остання уважає, що їй було спричинено моральну шкоду на суму 50000 грн.
Суд ураховує, що показання потерпілої були послідовними, логічними, переконливими, не мають ніяких істотних суперечностей, які б давали підстави для сумнівів, не змінювались протягом досудового та судового слідства. Останньою були достатньо детально описані обставини по справі. Підстав обмовляти підсудного у потерпілої не має, оскільки вона не мала ніяких конфліктних ситуацій з останнім, та ОСОБА_7 взагалі раніше ніколи не бачила.
Крім того, такі показання потерпілої узгоджуються з іншими доказами по справі, зокрема, з:
- показаннями свідка ОСОБА_10, який в судовому засіданні показав, що з жовтня 2008 року по квітень 2010 року він працював начальником відділення № 291 АКІБ "УкрСиббанк". У листопаді -грудні 2008 року до нього подзвонила потерпіла ОСОБА_1 та пояснила, що не в змозі виплачувати кредит за свій автомобіль "Тойота", тому просить допомоги у банку. Але, оскільки на той момент була криза, то банк не мав змоги допомогти. Тому було прийнято рішення, що кожна сторона буде намагатися вирішити це питання зі своєї сторони.
У 2010 році ОСОБА_1 прийшла до відділення банку та сказала, що мають підійти люди, які бажають переоформити кредит на її автомобіль. Після цього, до нього в кабінет зайшли ОСОБА_8 та ОСОБА_7, і саме ОСОБА_7 сказав йому, що він бажає переоформити кредит на автомобіль потерпілої, а ОСОБА_8 попросив надати необхідний для цього пакет документів, що він і зробив, пояснивши при цьому обом умови переоформлення кредиту та надавши відповіді на їх питання. ОСОБА_7, у свою чергу, пообіцяв, що необхідні документи надасть протягом тижня, але більше він їх не бачив.
Також свідок наполягав на тому, що ОСОБА_7 в його кабінеті вказував про те, що саме він бажає переоформити кредит потерпілої на себе, а про інший кредит або автомобілі мова не йшла. Більш того, у зв'язку з кризою банк нові кредити на той момент не надавав;
- показаннями свідка ОСОБА_11, допитаного в судовому засіданні, з яких убачається, що ОСОБА_8 йому запропонував придбати кредитний пошкоджений автомобіль "Тойота Кемрі", приблизно за 19 тис. доларів США, на що він погодився. У подальшому він надав ОСОБА_8 завдаток в сумі 1000 доларів США. Приблизно через тиждень він від ОСОБА_8 отримав ключі, свідоцтво про реєстрацію та генеральну довіреність на цей автомобіль. Потім він відремонтував автомобіль та у м. Києві, за наданими ОСОБА_8 документами, скориставшись допомогою хлопця на ім'я ОСОБА_14, зняв його з обліку, та після чого передав ОСОБА_8 остаточну суму.
Під час досудового слідства свідок ОСОБА_11 по суті давав такі ж показання та підтвердив їх на очній ставці з ОСОБА_8 (т.2 а.с. 66-75). У судовому засіданні свідок стверджував, що показання, які він давав на досудовому слідстві відповідають дійсності, просто на сьогоднішній день, він вже багато не пам'ятає;
- показаннями у судовому засіданні ОСОБА_8, який пояснював, що ОСОБА_1 він не повідомляв про свої наміри щодо її автомобіля та не отримував від неї згоди на вчинення будь-яких дій, спрямований на зняття з обліку її транспортного засобу чи подальшого продажу, а лише запевнив у тому, що її кредит буде переоформлено на іншу особу;
- показаннями потерпілого ОСОБА_2, з яких убачається, що 22 серпня 2009 року він придбав автомобіль "Тойота Кемрі 2.4"в салоні у м. Одесі, який поставив на облік і користувався ним до листопада 2010 року, коли автомобіль було вилучено працівниками міліції;
- даними, які містяться в протоколі обшуку від 4 листопада 2010 року, відповідно до якого, у ОСОБА_2 було вилучено автомобіль "Тойота Кемрі 2.4"разом з ключем від замка запалення та свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу (т.3 а.с. 1-4);
- речовими доказами по справі, а саме, оригінал заяви № 383777 від 7 липня 2009 року, оригінал висновку спеціаліста від 7 липня 2009 року, копія довіреності від 20 червня 2009 року, видана від імені ОСОБА_1 на ОСОБА_11, оригінал довідки, видана АКІБ "УкрСиббанк"про те, що станом на 7 липня 2009 року заборгованість по кредитному договору № 11360599000, клієнта банку, ОСОБА_1 повністю погашена, копія договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 17 червня 2008 року, з яких убачається, що автомобіль "Тойота Кемрі 2.4", який належав ОСОБА_1, був знятий з обліку у ВРЕВ № 5 УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 7 липня 2009 року на підставі нотаріально посвідченої довіреності ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_12 та ОСОБА_11 на право користування і розпорядження вказаним автомобілем (т.1 а.с. 119, 210);
- даними, які містяться у висновку почерковознавчої експертизи № 541 від 11 листопада 2010 року, відповідно до якого рукописний текст "ОСОБА_1"у довіреності від 20 червня 2009 року з певною долею вірогідності виконано не ОСОБА_1, а іншою особою (т.1 а.с. 197-202);
- даними, які містяться у висновку криміналістичної експертизи № 519 від 5 листопада 2010 року, відповідно до якого, відтиск круглої печатки відділення № 291 АКІБ "УкрСиббанк"на довідці від 7 липня 2009 року, видана на ім'я ОСОБА_1, виконано за допомогою кліше відповідної печатки. Відтиск круглої печатки в графі "Начальник відділення № 291 АКІБ "УкрСиббанк"на аркуші довідки АКІБ "УкрСиббанк"про заборгованість по кредитному договору № 11360599000, клієнта банку, ОСОБА_1 повністю погашена не відповідає відтиску печатки відділення № 291 АКІБ "УкрСиббанк", зразок якої надано для порівняльного дослідження (т.1 а.с. 150-153);
- даними, які містяться у висновку автотоварознавчої експертизи № 07/11/10 від 10 листопада 2010 року, відповідно до якого встановлено, що вартість автомобіля "Тойота Кемрі 2.4", кузов № НОМЕР_1, д.н.з. НОМЕР_2, станом на 19 червня 2009 року, з урахуванням амортизації та дефектів, становить 217178 грн. 27 коп. (т.1 а.с. 159-189);
- даними, які містяться у наданих ОСОБА_2 документів, відповідно до яких, 15 серпня 2009 року ОСОБА_11, діючи від імені ОСОБА_1, видав генеральну довіреність на належний останній автомобіль "Тойота Кемрі 2.4", в тому числі на ОСОБА_13, який через автосалон продав цей автомобіль ОСОБА_2 (т. 4 а.с. 3-21).
У судовому засіданні ОСОБА_7 постійно змінював свої показання, спочатку заперечуючи той факт, що автомобіль йому був потрібний, так як грошових коштів для виплат по кредитному договору не мав, після допиту свідка ОСОБА_10 останній вже стверджував, що він все таки бажав взяти машину в кредит, але "Шкоду", у зв'язку з чим і приходив до банку, а в останньому слові підсудний взагалі показав, що ОСОБА_8 запропонував йому подарити автомобіль "Шкода, тому і покликав його до банку.
Між тим, на досудовому слідстві, під час проведення очної ставки з ОСОБА_8, ОСОБА_7 визнавав той факт, що він представлявся перед потерпілою ОСОБА_1 покупцем на її автомобіль. За це ОСОБА_8 обіцяв йому винагороду в сумі 1000 доларів США. Також, ОСОБА_7 зазначав, що він погоджувався при потерпілій зі словами ОСОБА_8 стосовного його наміру щодо переоформлення кредитного договору на себе (т. 2 а.с. 53, 54).
Стосовно тверджень ОСОБА_7 про те, що до нього під час досудового слідства слідчим застосовувались заходи морального впливу, то вони були перевірені судом та не знайшли свого підтвердження.
Так, допитаний в судовому засіданні свідок слідчий ОСОБА_15 вказувала, що в ході досудового слідства підсудний ОСОБА_7 давав показання добровільно, ніякий тиск на нього не чинився, слідство проводилось у відповідності до законодавства України. Також, свідок заперечувала доводи ОСОБА_7 в судовому засіданні про те, що в разі підписання ним протоколу очної ставки з ОСОБА_8, вона ніби то обіцяла, що він не буде знаходитися в тюрмі, оскільки вирішення цього питання не відноситься до її повноважень. Також, остання стверджувала, що ніякі протоколи допиту ОСОБА_8 вона знайомитися ОСОБА_7 не давала. Останній самостійно давав показання, добровільно розповідаючи про всі обставини справи.
Крім іншого, про таку безпідставність доводів ОСОБА_7 свідчить відсутність скарг зі сторони підсудного про порушення його прав чи будь-який тиск.
Більш того, пояснити в суді, в чому ж конкретно виявлялось застосування до нього заходів морального впливу, останній не зміг.
Стосовно доводів захисника про наявність тиску з боку слідства, то суд також відкидає такі доводи останнього, оскільки кількість допиту ОСОБА_7 як свідка, в яких останній визнавав свою вину, ніяким чином не можуть вказувати на те, що до нього застосовувались будь-які незаконні методи слідства.
Щодо тверджень захисника про те, що слідча здійснювала тиск на ОСОБА_7, вказуючи про можливе його ув'язнення, то питання щодо порядку застосування, скасування і зміни запобіжного заходу у виді взяття під варту застосовується лише за вмотивованою постановою судді.
Суд відкидає доводи захисника про те, що присутність підсудного ОСОБА_7 або його відсутність під час передачі потерпілою свого автомобіля ОСОБА_8 ніяким чином не вплинуло на прийняття нею зазначеного рішення, оскільки спростовуються показаннями самої потерпілої ОСОБА_1 у судовому засіданні, в яких вона наполягала на тому, що передала свій автомобіль ОСОБА_8 лише тому, що останній її запевнив у переоформленні її кредиту на іншу особу -ОСОБА_7, який їй особисто це підтвердив.
Безпідставними є доводи підсудного ОСОБА_7 про відсутність між ним та ОСОБА_8 попередньої змови, та твердження захисника про те, що, оскільки ОСОБА_7 безпосередньо не займався оформленням довіреності, підготовкою документів для зняття автомобіля з обліку, його продажем, що, на його думку, також, вказує на відсутність попередньої змови, оскільки спростовуються викладеними у вироку доказами.
На думку суду, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, діючи цілеспрямовано, узгоджено та злагоджено між собою, кожний окремо здійснив частину того обсягу дій, які вони вважали за потрібне виконати для досягнення спільного злочинного умислу направленого на умисне незаконне заволодіння транспортного засобу потерпілої ОСОБА_1
Те, що кожен з них бачив дії іншого щодо потерпілої, є також однією з тих обставин, що доводять наявність у них такої попередньої змови.
Таким чином, суд уважає, що об'єктивний характер та погодженість дій ОСОБА_7 та ОСОБА_8, направлених на незаконне заволодіння транспортним засобом, свідчить про наявність попередньої змови на вчинення злочину.
Твердження ж підсудного ОСОБА_7 про те, що незаконне заволодіння транспортним засобом потерпілої ОСОБА_1 ОСОБА_8 скоював самостійно, а він не знав про такі його наміри, та не допомагав йому у цьому, як убачається з матеріалів справи, ґрунтуються виключно на показаннях самого підсудного та спростовуються наведеними у вироку доказами, тому суд уважає їх такими, що спрямовані на уникнення останнім кримінальної відповідальності.
Про причетність підсудного ОСОБА_7 до злочину свідчить і його поведінка, а саме те, що він після заволодіння автомобілем при зустрічі з потерпілою, а також, при зустрічі з начальником відділення банку підтверджував наміри переоформити на себе кредит саме потерпілої ОСОБА_1
Що стосується мети вчинення підсудним злочину, передбаченого ст. 289 КК України, то чинним законом вона не конкретизована, проте, враховуючи конкретні обставини справи, на думку суду, вона полягала у незаконному заволодінні автомобілем "Тойота Кемрі" з наміром не повертати його потерпілій для подальшого продажу.
Крім того, як зазначав підсудний ОСОБА_7 та його захисник у судових дебатах, останній погодився на пропозицію ОСОБА_8, оскільки той йому запропонував винагороду, а він на той момент знаходився у скрутному фінансовому та пригніченому психологічному становищі.
Не знайшли свого підтвердження доводи захисника про відсутність в діях ОСОБА_7 ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, оскільки, на думку захисника, не підлягають кримінальній відповідальності за ст. 289 КК України особи, які не брали участь у вилученні транспортного засобу, але після заволодіння ним винною особою, здійснили поїздку на ньому.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року із змінами, "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", під незаконним заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК) слід розуміти як умисне, протиправне вилучення його з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі (з місця стоянки чи під час руху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантажування на інший транспортний засіб, примусового відсторонення зазначених осіб від керування, примушування їх до початку чи продовження руху тощо. Таке заволодіння може бути вчинене таємно або відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою, із застосуванням насильства або погроз.
Цей злочин визнають закінченим з моменту, коли транспортний засіб почав рухатись унаслідок запуску двигуна чи буксирування, а якщо заволодіння відбувається під час руху такого засобу, -з моменту встановлення контролю над ним.
Як було достовірно встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 заволоділи автомобілем потерпілої ОСОБА_1 шляхом обману.
Так, потерпіла дійсно добровільно передала ОСОБА_8 свій автомобіль, ключі до нього та документи, але лише тому, що була запевнена останнім, а також ОСОБА_7 у тому, що її кредит на автомобіль "Тойота"буде переоформлено. В подальшому, ОСОБА_1 також продовжувала в це вірити, лише тому, що була введена в оману ОСОБА_7, який далі продовжував запевняти її у тому, що він переоформить кредит на себе, але треба лише трохи почекати.
ОСОБА_7, заздалегідь знаючи про наміри ОСОБА_8 та діючи з ним у змові, сів за кермо, належного потерпілій, автомобіля, запустив двигун, та поїхав у місце вказане ОСОБА_8, тим самим, умисно протиправно вилучив у ОСОБА_1 її автомобіль "Тойота".
Таким чином, суд повно і всебічно розглянувши справу, проаналізувавши та давши оцінку всім доказам, у тому числі перевіривши і оцінивши усі доводи захисника та підсудного ОСОБА_7 про його невинуватість, уважає, що винність ОСОБА_7 у вчиненні ним інкримінованого йому злочині знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
При призначенні ОСОБА_7 покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України, є тяжким, обставини вчинення злочину, дані про особу підсудного, який не має судимості в силу ст. 89 КК України, позитивно характеризується за місцем проживання, його вік, має сина, ІНФОРМАЦІЯ_3, його стан здоров'я, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, і вважає правильним обрати йому основне покарання у виді позбавлення волі, але не в максимальних межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 289 КК України.
Санкцією ч. 2 ст. 289 КК України, також передбачено призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна або без такого.
Разом з тим, ураховуючи конкретні обставини справи, роль підсудного у вчиненні злочину, дані про його особу, його вік, суд прийшов до висновку про недоцільність призначення ОСОБА_7 додаткового покарання.
Що стосується прохання ОСОБА_7 в останньому слові про призначення йому покарання не пов'язаного з позбавленням волі, то враховуючи викладене, а також те, що покарання має на меті й виправлення особи, а також запобігання вчиненню нових злочинів, то суд уважає, що досягти цієї мети можливо лише, призначивши ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі.
Стосовно доводів захисника про наявність у ОСОБА_7 на утриманні хворої сестри, а також те, що ОСОБА_7 оплачує навчання свого сина в університеті, суд не приймає їх до уваги, оскільки в судовому засіданні не було надано доказів на підтвердження таких тверджень.
Та обставина, що ОСОБА_7 більше року перебуває під вартою, сама по собі не є безперечним доказом того, що останньому не може бути обрано покарання у виді позбавлення волі.
Щодо погіршення стану здоров'я ОСОБА_7, то суду не було надано будь-яких даних, експертиз, чи висновку лікарської комісії на підтвердження того, що підсудний не може відбувати покарання у виді позбавлення волі у зв'язку з тяжкою хворобою.
Стосовно заявленого потерпілою ОСОБА_1 цивільного позову на відшкодування моральної шкоди в сумі 50000 грн., то суд уважає за необхідне задовольнити його частково, виходячи з наступного.
У відповідності до вимог ст.ст. 28, 324, 328 КПК України, суд вирішує цивільно-правові вимоги потерпілого по даній кримінальній справі.
При вирішенні питання про стягнення моральної шкоди, суд, враховує вимоги ст.ст. 1167, 1187 ЦК України.
При визначені розміру грошового стягнення в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, суд враховує характер і тривалість страждань потерпілої, істотність вимушених змін в її життєвих стосунках, майновий стан підсудного, керуючись принципом розумності та справедливості, уважає за необхідне стягнути з ОСОБА_7 10000 грн., оскільки саме у такій сумі вона у сукупності відповідатиме характеру і обсягу спричинених страждань та іншим негативним наслідкам, що настали, не призведе до безпідставного збагачення, а тільки компенсує завдану потерпілій моральну шкоду.
Що стосується прохання потерпілої ОСОБА_1 щодо визнання недійсним свідоцтва НОМЕР_5 від 21 листопада 2009 року про реєстрацію транспортного засобу "Тойота Кемрі 2.4", 2008 року, в якому власником даного транспортного засобу вказано ОСОБА_2, то це питання не може бути вирішено в рамках даної кримінальної справи в порядку кримінального судочинства, а тому в цій частині позов потерпілої суд залишає без розгляду.
Стосовно прохання потерпілої ОСОБА_1 про повернення їй речового доказу - автомобіля "Тойота Кемрі 2.4", та аналогічного прохання в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_2 про повернення йому цього речового доказу, то з урахуванням вимог ч. 3 ст. 330 КПК України, суд уважає, що, у зв'язку з виникненням спору про право власності на вказаний автомобіль, а також те, що питання щодо вказаного автомобіля вже вирішується сторонами у порядку цивільного судочинства, і станом на сьогоднішній день знаходиться на стадії касаційного оскарження, це питання підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, тому цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 в цій частині також залишається без розгляду.
Долю інших речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
Долю судових витрат слід вирішити у відповідності до вимог ст. 93 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, -
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з 1 листопада 2012 року, зарахувавши в строк відбуття покарання термін його попереднього ув'язнення з 13 травня 2011 року по 31 жовтня 2012 року включно.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишити без зміни у виді тримання під вартою.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з засудженого ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_1 10000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди,
В решті цивільний позов потерпілої залишити без розгляду.
Речові докази по справі:
- автомобіль "Тойота Кемрі 2.4", № кузова НОМЕР_1, д.н.з. НОМЕР_3, залишити на відповідальному зберіганні на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів, що знаходиться за адресою: м. Київ, смт. Бортничі, вул. Зрошувальна, 10 (т.1 а.с. 98);
- ключі від замка запалювання автомобіля "Тойота Кемрі 2.4"разом з брелком сигналізації, залишити на зберіганні у кімнаті речових доказів при Дарницькому РУ (т.3 а.с. 5-7);
- свідоцтво про реєстрацію автомобіля "Тойота Кемрі 2.4", документи по зняттю автомобіля "Тойота Кемрі 2.4"з реєстраційного обліку, матеріали кредитної справи ОСОБА_1, примірник довіреності, вилучений під час обшуку у нотаріуса Копейчикова І.В., залишити зберігати при справі;
- блокнот-записник, який передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів при Дарницькому РУ, повернути ОСОБА_1 за належністю.
Стягнути з засудженого ОСОБА_7 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві, р/р 31253272210699 в ГУДКУ у Київській області, код 25575285, МФО 821018, судові витрати в сумі 2858грн. 65коп. за проведення експертиз по справі (т.1 а.с. 141 -на звороті, 150, 196), іншу частину витрат в сумі 2858грн. 65коп. прийняти на рахунок держави.
Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим -в той же строк з моменту отримання ним копії вироку.
Суддя