Справа № 22-ц-4836/2011 рік Головуючий 1 інстанції - Харабадзе К.Ш.
Категорія: із соціальних правовідносин Доповідач - Тичкова О.Ю.
21 квітня 2011 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Тичкової О.Ю.,
суддів: - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Харкові справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 про визнання протиправними дій відповідача та стягнення заборгованості щорічної разової допомоги до 05 травня, -
У липні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позово, в обгрунтування позову якого зазначив, що він є має статус учасника бойових дій. Відповідно до п. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» йому щорічно до 5 травня повинна надаватися щорічна разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, але всупереч вимогам Закону № 3551-XII належна йому щорічна разова грошова допомога у 2009, 2010 роках неправомірно виплачувалась управлінням в неповному розмірі. Таким чином, вважав дії управління неправомірними, оскільки відповідачем було відмовлено у виплаті належних сум.
Відповідач у своїх письмових запереченнях на позов посилався на те, що органи соціального захисту населення при нарахуванні позивачеві щорічної разової грошової допомоги до 5 травня виходили із розмірів та порядку, встановлених відповідними постановами Кабінету Міністрів України.
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 серпня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано дії відповідача протиправними та зобов'язано його нарахувати та здійснити дії по виплаті ОСОБА_3 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2009, 2010 рік в розмірі 5-ми мінімальних пенсій за віком з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно вимог статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням виплаченої суми. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
На підставі п.1 ч.1 ст.197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження через відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Апеляційна скарга прийнята до розгляду судовою колегією судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області і розглядається за правилами КАС України відповідно до вимог Закону України ''Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами ”, який набрав чинності 30 грудня 2010 року.
Судова колегія, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга представника управління пенсійного фонду України в не підлягає задоволенню з наступних підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріали справі свідчать, не заперечується сторонами, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення.
Задовольняючи позов ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання зазначених виплат.
Колегія суддів з даними висновками суду першої інстанції погоджується.
Зазначені виплати до 5 травня здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином право особи на їх отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.
Застосування законодавства України у такий спосіб, грунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року №4-зп, який у п.3 зазначив наступне: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент-Верховна ОСОБА_2 України. Конституція не надала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім-своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів. Верховною ОСОБА_2 України дія ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту» протягом 2009 року не призупинялася.
Статею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати.
Між тим, за правилами ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту» щорічна допомога до 5 травня виплачується виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, а не з розміру мінімальної заробітної плати.
Крім того, Законом України «Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту» не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати конкретні суми допомоги, встановлені даним Законом.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» » розмір щорічної допомоги ветеранам війни до 5 травня не обмежений.
Отже, дії відповідача щодо виплати у 2009, 2010 роках разової грошової допомоги до 5 травня ОСОБА_3 в розмірах менших ніж передбачено ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є протиправними.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому слід зазначити, що на законодавчому рівні не визначено розміру мінімальної пенсії за віком, який підлягає застосуванню при розрахунку разової щорічної допомоги до 5 травня відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії її соціального захисту».
Однак, стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Враховуючи той факт, що з вказаним позовом позивач звернувся до суду за правилами цивільного судочинства та він розглянутий судом першої інстанції в порядку цивільного судочинства на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року № 1691-VI, судова колегія не застосовує до спірних правовідносин ст. 99, 100 КАС України щодо строку звернення позивача до суду з вказаним позовом.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 197, п.1,ч.1 ст.198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області - відхилити.
Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 серпня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення його особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: