Провадження № 22ц/790/5449/15 Головуючий 1 інст. - Шарко О.П.
Справа № 645/842/15-ц Доповідач - Пономаренко Ю.А.
25 серпня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого : Пономаренко Ю.А.,
суддів колегії : Шевченко Н.Ф.
Івах А.П.
за участю секретаря Соколовій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, -
У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_5, про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, у розмірі 800 гривень на період навчання до досягнення 23-х років.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який було розірвано 26.09.2001 року, від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована та проживає з позивачем. До досягнення донькою повноліття відповідач сплачував аліменти за рішенням суду. З 1 вересня 2014 року донька навчається у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Харківське вище професійне училище будівництва» на денному відділенні за державним замовленням, навчання закінчується 30 червня 2017 року. У зв'язку з продовженням навчання донька потребує матеріальної допомоги, оскільки їй самій важко утримувати доньку, з урахуванням вартості навчальної літератури, підручників, проїзду до навчального закладу, до місця проходження практики, комунальних послуг. Відповідач є інвалідом, однак, працює, має можливість надавати матеріальну допомогу доньці.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, аліменти на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 800 грн щомісячно, починаючи з 04.02.2015 року до досягнення ОСОБА_5 23 років за умови продовження навчання. Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави у розмірі 243,60 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду 1 інстанції, ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду інстанції та направити справу на новий розгляд.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення, апеляційний суд з'ясовує чи були враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти); якими доказами мотивовано рішення, належними чи допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримані та правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.
Так, судовим розглядом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є батьком повнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1(а.с.3).
Відповідно до довідки № б/н від 02.02.2015року виданої ОСББ «Тимурівців 31, літ Г-5», ОСОБА_5 мешкає разом з матір'ю ОСОБА_6 в квартирі АДРЕСА_1 (а.с.6).
ОСОБА_3 є інвалідом 2-ї групи безстроково, що підтверджується копією посвідчення ФЕУ УМВС України в Харківській області серія НОМЕР_1 (а.с.34).
Згідно довідки №45 від 03.02.2015року, виданої ДПТНЗ «Харківське вище професійне училище будівництва», ОСОБА_5 дійсно навчається в ДПТНЗ «Харківське вище професійне училище будівництва» на денному відділені за державним замовленням у групі КК-3, за фахом кухар, кондитер, зі строком навчання з 01.09.2014року до 30.06.2017року (а.с.5).
Згідно до вимог ч.1 ст.199 СК України, якщо повнолітня дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надати матеріальну допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу, зокрема, стана здоров'я та матеріальне становище дитини, стана здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.
У відповідності до роз'яснень, які містяться в п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляду справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006року, обов'язок батьків утримувати повнолітню дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття ( незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення віку, який перевищує 18, але не менше 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим матеріальної допомоги; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Як свідчать матеріали справи, інших дітей або батьків, які потребують матеріальної допомоги на утриманні відповідача не має.
Посилання ОСОБА_3 у своїй апеляційній скарзі на те, що за рішенням суду з нього вже раніше стягувалися аліменти на отримання дочки ОСОБА_5 не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Крім того, відповідач всупереч процесуального обов'язку, передбаченого ст. 60 ЦПК України, не надав суду ніяких доказів на підтвердежння того, що відповідач не може надавати допомогу на час навчання своєї доньки.
Зважаючи на те, що повнолітня ОСОБА_5 на теперішній час не працює, продовжує навчання у вищому навчальному закладі, на час навчання потребує матеріальної допомоги, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про правомірність позовних вимог ОСОБА_4 в цій частині та обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача аліменти на утримання їх повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, починаючи з 04 лютого 2015 року і до досягнення ОСОБА_5 23 років за умови продовження навчання.
При визначенні розміру щомісячних аліментів, суд врахував матеріальний стан відповідача, а також прийняв до уваги можливість надання утримання повнолітній дитині, яка продовжує навчання, її матір'ю.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи містять докази, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу для здобуття освіти своєї доньки.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
При такому положенні колегія суддів вважає, що суд всебічно дослідив усі обставини по справі, дав їм належну оцінку, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не має.
Інші доводи апеляційної скарги рішення суду не спростовують.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 304, ст.307 п.1 ч.1, ст.308, 313, 314, 315, 317, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2015 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Судді -