61022, м.Харків, пр.Леніна, 5
іменем України
26.08.2015 Справа № 905/18/15
Господарський суд Донецької області у складі головуючої судді Демідової П.В. та суддів О.В. Говоруна, Ю.В. Бокової.
При секретарі судового засідання Дейнегі В.В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Златобанк" , м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорстрой", м. Донецьк, Донецької області
про стягнення заборгованості за кредитним договором №101/12-KL від 11.05.2012р. в розмірі 15 561,68 доларів США та 49 996,74 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився.
Від відповідача: не з'явився.
Суд перебував в нарадчій кімнаті 26.08.2015р. з 12.05 год. по 12.10 год.
Суть справи:
Публічне акціонерне товариство "Златобанк" , м. Київ звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорстрой", м. Донецьк з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором №101/12-KL від 11.05.2012р. в розмірі 15 561,68 доларів США та 49 996,74 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором №101/12-KL від 11.05.2012р. (далі Кредитний договір).
Ухвалою суду від 13.05.2015р. за вказаним позовом порушено провадження по справі № 905/18/15.
Враховуючи часткове невиконання сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі та ненадання позивачем витребуваних документів у повному обсязі згідно зі ст. 77 ГПК України судові засідання неодноразово відкладались.
Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 02.07.2015р. справу №905/18/15 передано на автоматичний розподіл з метою створення колегії для розгляду справи, за результатами чого був створений склад суду: головуючий суддя - Демідова П.В., судді Сковородіна О.М., Величко Н.В.
Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 04.08.2015р., у зв'язку із відпусткою суддів Сковородіної О.Н. та Величко Н.В. внесено зміни до складу судової колегії по справі №905/18/15 та призначено суддів Бокову Ю.В., Говоруна О.В.
В судове засідання 26.08.2015р. представники сторін не з'явились, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.22 ГПК України.
Господарський суд Донецької області, з метою своєчасного повідомлення відповідача про порушення провадження по справі, направив на адресу відповідача, яка зазначена в єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, відповідну ухвалу. 15.05.2015р. начальник відділу документального забезпечення та контролю Васютін О.А., керівник апарату суду Ніценко-Івашура О.А. та секретар судового засідання Губань М.С. склали акт № 31, про неможливість направлення кореспонденції за адресою відповідача: місто Донецьк, провулок Орешкова, будинок 18, 83050. Складання акту мотивовано листом Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" № 7-14-197 від 06.05.2015р. про припинення приймання поштових відправлень на /з територію (ї) Донецької та Луганської областей, у т.ч. м. Донецьк.
Відтак, на офіційному веб-порталі "Судова влада України" (dn.arbitr.gov.ua), у розділі "Новини та події суду" були розміщені оголошення про дату та час судових засідань по справі №905/18/15.
В порядку Закону України "Про доступ до судових рішень", ухвала про порушення провадження у справі та ухвали про відкладання розгляду справи були розміщені на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua).
Також, господарський суд Донецької області намагався направити телефонограми на номер відповідача (062-386-22-25), який вказаний у витягу з ЄДРЮФОП, але телефонограми прийняті не були, через відсутність зв'язку з абонентом.
5.08.2015 року в судовому засіданні був присутній представник відповідача, якого повідомили про відкладання розгляду справи.
Таким чином, господарським судом було вжито всіх можливих та залежних від суду заходів для повідомлення відповідача про наявність порушеної справи № 905/18/15 та призначених до розгляду судових засідань (про день, місце та час кожного судового засідання).
13.08.2015 року відповідачем подано клопотання про ознайомлення с матеріалами справи та продовження строку розгляду справи на 15 днів. Того ж дня , представник позивача ознайомився з матеріалами справи. Проте в судове засідання не з'явився, не надав жодного документу, яким були-би спростовані позовні вимоги. Враховуючи те, що справа знаходиться в провадженні господарського суду з травня 2015 року та відсутність будь - яких додаткових доказів , як б позбавили суд можливості прийняти рішення по справі, в задоволенні клопотання в частині подовження строку розгляду справи відмовлено.
За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).
Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та сторонами не надано доказів в підтвердження поважності причин неявки його повноважного представника в судове засідання, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки сторін за наявними в ній матеріалами.
У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 ГПК, ст.33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -
11 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (далі кредитодавець або позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорстрой" (далі позичальник або відповідач) був укладений кредитний договір (далі кредитний договір) №101/12-KL. За змістом п. 1.1 кредитного договору позивач надає позичальнику кредиту, а позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору.
Пунктом 1.2 (в редакції додаткової угоди від 24.04.2013р. до кредитного договору) сторони встановили, що кредитодавець надає позичальнику кредитні кошти у наступних валютах: у гривні та/або доларах США у формі відкриття відкличної кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного цим договором. Базовою валютою є долар. Кредит може надаватися траншами у будь-якій валюті, зазначеній в кредитному договорі, відповідно до письмової заяви позичальника. Відповідно до п. 1.3. (в редакції додаткової угоди від 24.04.2013р. до кредитного договору) договору максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 2 991 000,00 доларів США. Відповідно до п. 1.4. (в редакції додаткової угоди №9 від 11.04.2014р. до кредитного договору) договору, кінцева дата повернення кредиту: не пізніше 11.03.2015р. Відповідно до п. 1.5. (в редакції договору про внесення змін від 10.12.2014р. до кредитного договору) договору за користування кредитом позичальником сплачується проценти у вигляді фіксованої процентної ставки. Процентна ставка встановлюється у наступних розмірах: - 23% річних за користування кредитними коштами у гривні; 7% річних за користування кредитними коштами у доларах США. З п. 3.4.2 (в редакції додаткової угоди від 24.04.2013р. до кредитного договору) договору вбачається, що сплачувати проценти/комісію у розмірі та в порядку, передбаченому цим договором, згідно з умовами кредитного договору.
П. 3.4.3 (в редакції додаткової угоди від 24.04.2013р. до кредитного договору) договору встановлено зобов'язання позичальника повернути кредит в повному обсязі в порядку та в строки, передбачені цим кредитним договором, в тому числі достроково, у разі настання обставин, за яких банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, в тому числі у випадку настання несприятливих обставин/подій.
Відповідно до п 3.4.4 (в редакції додаткової угоди від 24.04.2013р. до кредитного договору) договору відповідач зобов'язався безумовно сплатити неустойку (штраф, пеню), інші штрафні санкції, відшкодувати заподіяні банку збитки, завдані невиконанням/неналежним виконанням умов договору. Згідно з п. 4.3 (в редакції додаткової угоди від 24.04.2013р. до кредитного договору) договору за кожен випадок невиконання/неналежного виконання зобов'язань за цим кредитним договором, передбачених п.3.4 (зокрема, але не виключно, ненадання/несвоєчасне надання документів, передбачених цим кредитним договором (баланс, звіт про фінансові результати тощо), позичальник сплачує кредитодавцю штраф у розмірі 5 000,00 грн.
Додатковими угодами від 29.04.2013р., від 03.01.2014р., від 07.11.2014р., 26.12.2014р. до договору було відстрочено сплату процентів за користування кредитом, а саме: нараховані відсотки за період з 01.04.2013р. по 30.04.2013р. сплачуються не пізніше 14.05.2013р.; нараховані відсотки за період з 01.12.2013р. по 31.12.2013р. сплачуються не пізніше 14.01.2014р.; нараховані відсотки за жовтень 2014 року сплачуються не пізніше 14.11.2014р.; нараховані відсотки за листопад 2014 року сплачуються не пізніше 15.01.2015р., нараховані відсотки за грудень 2014 року сплачуються не пізніше 15.01.2015р.
Договір №101/12-KL від 11.05.2012р., доповнення та додаткові угоди до нього підписані та скріплені печатками обох підприємств без зауважень.
Оцінивши кредитний договір , з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України та ст. 345-346 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Як вбачається зі змісту кредитний договір №101/12-KL від 11.05.2012р. та додаткових угод, укладених у його межах, сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаних правочинів. Оскільки сторонами не надано доказів їх припинення або визнання у встановленому порядку недійсними, виходячи зі встановленої ст.204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, суд вважає вищевказану угоду дійсною та обов'язковими для виконання сторонами.
На виконання умов договору банківського кредиту позивач надавав відповідачу грошові кошти в межах кредитного ліміту. В черговий раз, 25.04.2013р. позивач надав відповідачу грошові кошти на загальну суму 2 991 000, 00 доларів США, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особливому рахунку № 20629300002545, відкритому в ПАТ "Златобанк" для відображення кредитних операцій та обліку заборгованості за кредитною угодою. Перерахування кредитних коштів було здійснено на поточний рахунок відповідача, який вказаний останнім в договорі. За змістом ст.ст. 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" бухгалтерській облік та його відображення у відповідних регістрах обліку є належними доказами, які підтверджують проведення господарської операції. Таким чином, суд вважає доведеним факт надання кредитних коштів відповідачеві в межах укладеного кредитного договору.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525,526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Як зазначає позивач, у відповідача наявна заборгованість за договором банківського кредиту №101/12-KL від 11.05.2012р., що складається з заборгованості за кредитом в сумі 9 029,08 доларів США, заборгованості за відсотками в сумі 6 532,60 доларів США. Проте виписками з особливих рахунків, відкритих для обліку нарахованих та несплачених відсотків, підтверджена заборгованість за відсотками в сумі 6 527,34 доларів США.
У відповідності до ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", бухгалтерський облік це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Таким чином, суд приймає зазначені документи як належні докази, якими підтверджується спірна заборгованість.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками підлягають задоволенню в розмірі 6 527,34 доларів США.
Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом. Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов'язань у відносинах суб'єктів господарювання визначаються приписами статей 534, 549-552 ЦК України, статей 229-234 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
У відповідності до п. 3.4.4 договору позивач заявив до стягнення пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 15 619,19 грн. (за період з 12.03.2015р. по 30.04.2015р.) та пеню за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 28 596,32 грн. (за період з 17.11.2014р. по 30.04.2015р.).
Також, позивачем заявляється до стягнення штраф в загальній сумі 5 000,00 грн. на підставі п. 4.3 договору та 3% від простроченої суми заборгованості в сумі 780,96 грн. (за період з 12.03.2015р. по 30.04.2015р.).
У відповідності до ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК, ст. 83 ГПК України суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В аспекті права на справедливий суд, передбаченого міжнародним договором, суд вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право зменшити розмір штрафних санкцій у зв'язку з наступним.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" запроваджено антитерористичну операцію на території України. Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. На час розгляду справи антитерористична операція триває.
Зі змісту ст. 1 Закону України " Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Згідно зазначеного Закону райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.
На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", приписів Закону України "Про боротьбу з тероризмом", керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014 № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 7.04.2014 року.
Згідно Закону України "Про боротьбу з тероризмом" в районі проведення антитерористичної операції встановлюється особливий порядок пов'язаний з наданням спеціальних повноважень, необхідних для забезпечення безпеки і здоров'я громадян, які опинилися в районі проведення антитерористичної операції, нормального функціонування державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств,установ, організацій. У зв'язку із зазначеними приписами Закону, Розпорядженням КМУ України від 7 листопада 2014 року № 1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. До переліку пунктів, на території в яких органі влади тимчасово не здійснюють свої повноваження увійшло місто Макіївка. Постановою Правління Національного Банку України від 06.08.2014 № 466 "Про призупинення здійснення фінансових операцій" банкам України заборонено здійснювати усі видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою. Згідно Тимчасового порядку здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 22 січня 2015 року № 27, встановлено особливий порядок переміщення в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, а також вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, осіб, транспортних засобів та вантажів. До зазначених територій включені території, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не у повному обсязі повноваження, передбачені законодавством України.
Таким чином, наразі територія міста Донецька є неконтрольованою органами державної влади України, входить в зону АТО, у зв'язку з чим забезпечення виконання Конституційних основ правового господарського порядку в Україні, встановлених ст. 42 Конституції України та ст.5 ГК України, на зазначених територіях є неможливим.
Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначені заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, а саме накладено мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями, на проведення перевірок органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, на примусову реалізацію предметів іпотеки, особливий порядок перереєстрації суб'єктів, тощо. Таким чином, Держава гарантувала визначеним вище суб'єктам пільгові умови виконання зобов'язань, пов'язані із звільненням від відповідальності за порушення зобов'язань, визначених законом.
Згідно витягу з ЄДРПОУ місцем реєстрації та місцем знаходження відповідача є місто Донецьк, провулок Орешкова, будинок 18, 83050. Інформації щодо зміни місцезнаходження та проведення підприємницької діяльності відповідачем в іншому місці суду не надано. Також судом враховано, що за змістом листа НБУ від 05.11.2014 № 18-112/64483 « Про скасування пені та штрафів за договорами кредиту під час АТО» банки мають встановлювати місце проведення господарської діяльності юридичної особи, фізичної особи - підприємця на основі даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Враховуючи місце розташування відповідача, неможливість забезпечення державними органами України стабільного функціонування підприємств в місті Донецьк, суд за внутрішнім переконанням приходить до висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу до 1000,00грн.
30.10.2014 року розпорядженням № 1053-р Кабінет Міністрів України на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого увійшло місто Донецьк.
Розпорядженням від 5.11.2014 року № 1079-р Кабінет Міністрів України зупинив дію зазначеного вище розпорядження.
Проте, відмовляючи в задоволені позову в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту, суд виходить з того, що згідно ст. 2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" завданням суду при здійсненні правосуддя на засадах верховенства права є забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України. Гарантоване Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" право бути звільненим від відповідальності за невиконання зобов'язань щодо повернення кредиту не може бути ілюзорним.
За змістом п.39 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. по справі "Серявін та інші проти України", будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, якою це право встановлено, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Згідно із ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006р. рішення Європейського суду є джерелом права для національних судів. Враховуючи викладене та принцип верховенства права, закріплений ст.8 Конституції України, суд вважає, що незабезпечення державними органами передумов виконання Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" порушує той самий "справедливий баланс" та не може бути підставою для відмови в захисті прав відповідача судом.
Судом враховане, що у відповідності до ч.7 ст. 4 ГПК України забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність теоретичного підходу у вирішенні питання застосування Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , а саме застосовує подолання прогалини в законодавстві в частині визначення зони проведення АТО, шляхом застосування до спірних правовідносин аналогії закону.
Враховуючи приписи Закону України «Про боротьбу з тероризмом», прийнятий на його виконання та виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року " Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" наказ керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", Розпорядження КМУ України від 7 листопада 2014 року № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження», а також усвідомлюючи загальновідомий факт місцезнаходження відповідача в зоні активних бойових дій, суд застосовує до правовідносин між позивачем та відповідачем ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та відмовляє в задоволені вимог щодо стягнення пені за кредитом, нарахованої в період проведення антитерористичної операції .
За змістом позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути пеню за несвоєчасну сплату відсотків. Згідно ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. В кредитному договорі сторонами не встановлений інший порядок нарахування санкцій. Крім зазначеного, згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»). Згідно п. 4.1 договору сторони встановили відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за договором щодо повернення кредиту та сплати процентів у вигляді пеня, яка обчіслюється в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені за кожний день прострочення.
Таким чином, розмір пені встановлений сторонами спірних відношень та законодавчо визначений максимальний розмір пені пов'язані із розміром облікової ставки Національного банку України; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні. При вирішенні зазначеного питання суд , в порядку ст. 82 ГПК України, застосовує висновки Верховний суд України, викладені у постанові по справі №3-29гс15 від 01.04.2015р.
Як свідчить розрахунок пені, доданий до матеріалів справи , позивач, здійснив нарахування пені без застосування курсу іноземної валюти до національної, що складався в кожний з днів прострочення зобов'язання, що порушує принцип, визначений Верховним судом України в постанові від 1.04.2015 року. Крім зазначеного, позивач не виконав жодної вимоги господарського суду щодо надання докладного розрахунку заявленої до стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків за користуванням кредиту із визначенням періоду нарахування та сплати відсотків, на заборгованість за якими нараховується пеня, чим позбавив суд можливості перевірити відповідність розрахунку приписам ст. 232 ГК України та застосувати курс валют в кожний день прострочення.
Невиконання позивачем вимог суду та розрахунок доданий до позовної заяви не дають можливості оцінити обґрунтованість та арифметичну вірність заявленої до стягнення пені. За змістом ст. 54 ГПК України позивач зобов'язаний обґрунтувати розрахунок сум, що стягуються. Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу позову.
Враховуючи викладене суд відмовляє в задоволені позову в частині стягнення пені за відсотками.
Позов, в частині стягнення 3% від простроченої суми заборгованості за кредитом в сумі 780,96 грн. (за період з 12.03.2015р. по 30.04.20 15р.) підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України та з урахуванням п.2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Відповідно п.2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» та пункту 4 частини першої статті 55 ГПК у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову (в національній валюті) й визначається сума судового збору, що підлягає сплаті.
Поштовий конверт, яким було направлено позовну заяву б/н від 30.04.2015р. з додатками на адресу суду, містить відтиск поштового штемпелю датованого 05.05.2015р.
На підставі вищевикладеного суд розраховує суму позову, заявлену до стягнення в доларах США за курсом Національного банку України станом на 05.05.2015р., яка складає 1 долар США = 21,13 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 6 ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 534, 549-552, 611, 612, 629, §2 Глави 71 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 229-234, 345-346 Господарського кодексу України, ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", Закону України "Про тимчасової заходи на період проведення антитерористичної операції", Закону України "Про боротьбу з тероризмом" , ст.ст.1, 4, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Златобанк", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорстрой", м. Донецьк, Донецької області про стягнення заборгованості кредитним договором №101/12-KL від 11.05.2012р. в розмірі 15 561,68 доларів США та 49 996,74 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 9 029,08 доларів США, заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 6 532,60 доларів США, нарахованої пені за несвоєчасне погашення кредиту та сплату відсотків в розмірі 44 215,51 грн., штрафу в розмірі 5 000,00грн., 3% від простроченої суми заборгованості в сумі 780,96грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорстрой" (83050, м. Донецьк, провулок Орешкова, 18, код ЄДРПОУ 31660851) на корить Публічного акціонерного товариства "Златобанк" (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 17/52, ЄДРПОУ 35894495) заборгованість за кредитним договором №101/12-KL від 11.05.2012р., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 9 029,08 доларів США, заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 6 527,34 доларів США, штрафу в розмірі 1 000,00грн., 3% від простроченої суми заборгованості в сумі 780,96грн., судовій збір в сумі 6 691,73 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 26.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну чистини рішення. Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 31.08.2015р.
Головуючий суддя П.В. Демідова
Суддя Ю.В. Бокова
Суддя О.В. Говорун