Рішення від 31.08.2015 по справі 924/996/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ

"31" серпня 2015 р.Справа № 924/996/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Димбовського В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ВІТАГРО", м. Волочиськ

до товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Регіон Житомир", с. Івановичі, Червоноармійський район, Житомирська область

до виробничого сільськогосподарського кооперативу „Шпичинці", с. Шпичинці, Хмельницький район

про солідарне стягнення 1261,58 грн. - пені, 31915,62 грн. - штрафу, 1878,01 грн. - 36% річних, 28910,05 грн. - курсової різниці

Представники сторін:

від позивача: Бундз Т.В. - за довіреністю від 14.03.2015р.

від відповідачів: не з'явилися

У судовому засіданні, відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про солідарне стягнення з відповідачів 1261,58 грн. - пені, 31915,62 грн. - штрафу, 1878,01 грн. - 36% річних, 28910,05 грн. - курсової різниці.

В обгрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем - ТОВ „Агро-Регіон Житомир" умов договору поставки №110-05/14ЖТ від 10.05.2014р. щодо строків оплати поставленого товару. Нарахування зазначених сум обумовлює наявністю відповідних умов договору щодо їх застосування.

Солідарне стягнення коштів з відповідачів обумовлено наявністю поручителя товариства з обмеженою відповдальністю „Агро-Регіон Житомир" виробничого сільськогосподарського кооперативу „Шпичинці", який 26.05.2014р. уклав договір поруки з позивачем та зобов'язався солідарно відповідати за зобов'язаннями ТОВ „Агро-Регіон Житомир" за договором поставки №110-05/14ЖТ від 10.05.2014р.

Присутній у судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач - ВСК „Шпичинці" позовні вимоги визнав в повному обсязі, відзначивши при цьому про неможливість сплатити штрафні санкції та курсову різницю через складний фінансовий стан та просив здійснювати розгляд справи без участі свого представника.

Відповідач - ТОВ „Агро-Регіон Житомир" проти позову заперечує вважаючи його безпідставним. Обгрунтовуючи відсутність підстав для стягнення курсової різниці наголошує, що в основному договорі ціна товару не визначена, а визначена в конкретних додаткових угодах без здійснення будь-якого корегування; позивачем поставлено товар відповідно до видаткових накладних та виставлені рахунки, відповідно до яких відповідач сплатив суму визначену в даних документах та повну ціну переданого товару, інших документів на оплату не надходило.

Звертає увагу, що в договорі міститься обов'язок покупця сплатити вартість товару в гривнях відповідно здійсненої поставки. При цьому до позову не приєднано будь-яких доказів на підтвердження збільшення курсу долара США по відношенню до гривні. Крім того, вказує, що законодавець визначив, що зобов'язання визначаються в тому числі з визначенням сум у податковій накладній у день виникнення податкових зобов'язань. В результаті чого, позивач визначив своє податкове зобов'язання, виставив видаткову та податкову накладну з конкретним встановленням суми поставки, виставивши відповідні рахунки.

Заперечуючи стягнення 36% річних, відповідач вважає, що проценти, які передбачені п. 7.2.3 договору, за своєю правовою природою є процентами за користування чужими грошовими коштами і регулюються ст. 536 ЦК України. Робить висновок, що проценти за користування чужими грошовими коштами охоплюються визначенням пені, тому умовами договору передбачено подвійне стягнення пені, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України.

Проти стягнення штрафу відповідач також заперечує, вважаючи засосування пені та штрафу подвійною відповідальністю за одне й те саме порушення.

Між тим, представником відповідача подана заява про зменшення розміру штрафу та пені на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, з посиланням на ті обставини, що борг перед позивачем відсутній, прострочення в оплаті є незначним, а нараховані штрафні санкції є великими і можуть призвести до порушення прав товариства, оскільки самі умови договору поставки щодо нарахування великого розміру штрафу виключно покупцю, на думку відповідача, є нікчемними в розумінні ч. 2 ст. 207 ГК України.

Відповідач представника в судове засідання не направив, подавши 31.08.2015р. клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Згідно абз. 2 ст. 74-1 ГПК України, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції може бути подано не пізніш як за сім днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь.

З огляду на те, що клопотання подано в день судового засідання, розгляд справи відбувався в загальному порядку.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

10.05.2014р. між ТОВ „ВІТАГРО" (постачальник) та ТОВ „Агро-Регіон Житомир" (покупець) укладено договір поставки №110-05/14ЖТ, згідно умов якого в строки, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця засоби захисту рослин, біопрепарати, регулятори росту рослин та/або мікродобрива, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість (п. 1.1).

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, вартість товару загальна, термін оплати, а також інші умови будуть визначені в специфікаціях-додатках до договору, які є невід'ємними частинами договору (п. 1.2 договору).

Порядок розрахунків сторонами обумовлено у розділі 2 договору, зокрема, згідно п.п. 2.2 договору, покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії товару будуть обговорюватись сторонами в кожному конкретному випадку окремо, та відображатись у відповідних специфікаціях-додатках, які є додатками до цього договору.

Сторонами підписано додатки до договору, якими погоджено назву товару, кількість, ціну, загальну вартість товару, терміни поставки та календарний графік платежів, зокрема:

- згідно додатку №1 від 26.05.2014р. позивач зобов'язався поставити товар загальною вартістю 4840,92 грн.; строк оплати до 30.05.2014р.;

- згідно додатку №2 від 14.06.2014р. - товар вартістю 5173,92 грн.; строк оплати до 19.06.2014р.;

- згідно додатку №3 від 14.06.2014р. - товар вартістю 9225,00 грн.; строк оплати до 19.06.2014р.;

- згідно додатку №4 від 14.06.2014р. - товар вартістю 23489,52 грн.; строк оплати: 7046,86 грн. - до 01.10.2014р., 9395,80 грн. - до 15.10.2014р., 7046,86 грн. - до 01.11.2014р.;

- згідно додатку №5 від 19.06.2014р. - товар вартістю 13002,24 грн.; строк оплати до 25.06.2014р.;

- згідно додатку №6 від 23.06.2014р. - товар вартістю 18787,80 грн.; строк оплати до 27.06.2014р.;

- згідно додатку №7 від 23.06.2014р. - товар вартістю 31628,16 грн.; строк оплати до 27.06.2014р.;

- згідно додатку №8 від 23.06.2014р. - товар вартістю 35049,60 грн.; строк оплати 10514,88 грн. - до 01.10.2014р., 14019,84 грн. - до 15.10.2014р., 10514,88 грн. - до 01.11.2014р.;

- згідно додатку №9 від 01.07.2014р. - товар вартістю 4308,48 грн.; строк оплати до 07.07.2014р.;

- згідно додатку №10 від 01.07.2014р. - товар вартістю 737,28 грн.; строк оплати до 07.07.2014р.

Позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 146242,92 грн., про що свідчать видаткові накладні та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей: №1810 від 27.05.2014р. на суму 4840,92 грн. через Рабченюк Н.І. за довіреністю №5 від 27.05.2014р.; №2228 від 20.06.2014р. на суму 5173,92 грн. через Рабченюк Н.І. за довіреністю №10 від 16.06.2014р.; №2229 від 20.06.2014р. на суму 23489,52 грн. через Рабченюк Н.І. за довіреністю №12 від 16.06.2014р.; №2239 від 23.06.2014р. на суму 13002,24 грн. через Рабченюк Н.І. за довіреністю №13 від 16.06.2014р.; №2230 від 23.06.2014р. на суму 9225,00 грн. через Рабченюк Н.І. за довіреністю №11 від 16.06.2014р.; №2347 від 01.07.2014р. на суму 35049,60 грн. через Рабченюк Н.І. за довіреністю №14 від 23.06.2014р.; №2420 від 04.07.2014р. на суму 18787,80 грн.; №2421 від 04.07.2014р. на суму 31628,16 грн. через Рабченюк Н.І. за довіреністю №18 від 24.06.2014р.; №2462 від 07.07.2014р. на суму 737,28 грн. через Рабченюк Н.І. за довіреністю №20 від 01.07.2014р.; №2461 від 08.07.2014р. на суму 4308,48 грн. через Рабченюк Н.І. за довіреністю №19 від 01.07.2014р.

Відповідач розрахувався за поставлений товар, однак з порушенням строків оплати, що підтверджується банківськими виписками за 27.05.2014р. на суму 4840,92 грн., за 20.06.2014р. на суму 27401,16 грн., за 01.07.2014р. на суму 50415,96 грн., за 07.07.2014р. на суму 737,28 грн., за 17.07.2014р. на суму 4308,48 грн., за 13.11.2014р. на суму 58539,12 грн.

У пп. 7.2.1 договору сторони обумовили відповідальність покупця за затримку з оплатою постачальнику поставленого товару у вигляді штрафу в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Крім того, згідно пп. 7.2.3 договору, за порушення грошового зобов'язання покупець зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та тридцять шість відсотків річних від простроченої (неоплачуваної) суми.

У зв'язку з прострочкою в оплаті поставленого товару позивачем відповідачу нараховано штраф (25%) в сумі 31915,62 грн., пеню в розмірі 1261,58 грн. (за період з 19.06.2014р. по 12.11.2014р.) та 36% річних в розмірі 1878,01 грн.

Згідно пп. 2.3.1, 2.3.2 договору, сторони встановлюють, що протягом строку дії договору грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті у гривнях. Сторони встановлюють, що постачальник визначає у видатковій накладній вартість товару із розрахунку множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору (спеціфікаціях), на курс продажу іноземної валюти, встановленого публічним акціонерним товариством „Райффайзен банк Аваль" на дату формування видаткової накладної. Однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, встановленого публічним акціонерним товариством „Райффайзен банк Аваль" на дату формування видаткової накладної, менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання специфікації, в цьому випадку вартість товару визначається за ціною, яка була встановлена на момент підписання відповідної специфікації.

Згідно пп. 2.3.3 договору, сума у гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як оплата вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній у додатках до договору (специфікаціях) на курс продажу іноземної валюти, встановленого публічним акціонерним товариством „Райффайзен банк Аваль" на банківський день фактичної оплати покупцем ціни товару (її неоплаченої частини). Однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, встановленого публічним акціонерним товариством „Райффайзен банк Аваль" на банківський день фактичної оплати покупцем ціни товару (її неоплаченої частини) менший (нижчий) або рівний курсу, який був визначений у видатковій накладній на товар, який оплачується, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент формування видаткової накладної.

У додатках до договору сторони встановили грошовий еквівалент ціни товару в іноземній валюті та курс продажу іноземної валюти, встановлений ПАТ „Райффайзен банк Аваль" на дату їх формування, а саме:

- згідно додатку №1 від 26.05.2014р. грошовий еквівалент ціни товару становить 400,08 доларів США, курс продажу іноземної валюти станом на 26.05.2014р. - 12,1 грн./долар США;

- згідно додатку №2 від 14.06.2014р. грошовий еквівалент ціни товару становить 432,96 доларів США, курс продажу іноземної валюти станом на 14.06.2014р. - 11,95 грн./ долар США;

- згідно додатку №3 від 14.06.2014р. грошовий еквівалент ціни товару становить - 562,50 Євро, курс продажу іноземної валюти станом на 14.06.2014р. - 16,4 грн./Євро;

- згідно додатку №4 від 14.06.2014р. грошовий еквівалент ціни товару становить - 1965,65 доларів США, курс продажу іноземної валюти станом на 14.06.2014р. - 11,95 грн./долар США;

- згідно додатку №5 від 19.06.2014р. грошовий еквівалент ціни товару становить 1079,02 доларів США, курс продажу іноземної валюти станом на 19.06.2014р. - 12,05 грн./долар США;

- згідно додатку №6 від 23.06.2014р. грошовий еквівалент ціни товару становить 1125,02 Євро, курс продажу іноземної валюти станом на 23.06.2014р. - 16,7 грн./Євро;

- згідно додатку №7 від 23.06.2014р. грошовий еквівалент ціни товару становить 2635,68 доларів США, курс продажу іноземної валюти станом на 23.06.2014р. - 12,00грн./долар США;

- згідно додатку №8 від 23.06.2014р. грошовий еквівалент ціни товару становить 2920,80 доларів США, курс продажу іноземної валюти станом на 23.06.2014р. - 12,00 грн./долар США;

- згідно додатку №9 від 01.07.2014р. грошовий еквівалент ціни товару становить 359,04 долара США, курс продажу іноземної валюти станом на 01.07.2014р. - 12,00 грн./долар США;

- згідно додатку №10 від 01.07.2014р. грошовий еквівалент ціни товару становить 61,44 долар США, курс продажу іноземної валюти станом на 01.07.2014р. - 12,00 грн./долар США;

Згідно витягів з розпоряджень ПАТ „Райффайзен банк Аваль" „Про встановлення курсів купівлі та продажу іноземних валют за гривні для всієї мережі АТ „Райффайзен банк Аваль"

станом на 27.05.2014р. (день сплати відповідачем товару згідно додатку №1) курс продажу долара становив 12.100;

станом на 20.06.2014р. (день сплати відповідачем товару згідно додатку №№2, 5) курс продажу долара становив 12.000;

станом на 20.06.2014р. (день сплати відповідачем товару згідно додатку №3) курс продажу Євро становив 16,700;

станом на 01.07.2014р. (день сплати відповідачем товару згідно додатків №7) курс продажу долара становив 12.000;

станом на 01.07.2014р. (день сплати відповідачем товару згідно додатку №6) курс продажу Євро становив 16.600;

станом на 07.07.2014р. (день сплати відповідачем товару згідно додатку №10) курс продажу долара становив 12.000;

станом на 17.07.2014р. (день сплати відповідачем товару згідно додатку №9) курс продажу долара становив 11.950;

станом на 13.11.2014р. (день сплати відповідачем товару згідно додатку №№8, 4) курс продажу долара становив 16.200.

Позивачем відповідачу, на підставі пп. 2.3.3 договору, нараховано курсову різницю станом на день подання позову. Згідно розрахунку позивача вона складає 28910,05 грн.

Детальний розрахунок зазначених вище нарахувань знаходиться в матеріалах справи.

Для забезпечення належного виконання товариством з обмеженою відповдальністю „Агро-Регіон Житомир" взятих на себе зобов'язань за договором поставки, 26.05.2014р. товариством з обмеженою відповідальністю „ВІТАГРО", м. Волочиськ (кредитор) укладено з виробничим сільськогосподарським кооперативом „Шпичинці" (поручитель) договір поруки №110-05/14 ЖТ.

За умовами зазначеного договору (п. 1.1) поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю „Агро Регіон Житомир", що виникли з договору поставки №110-05/14 ЖТ від 10.05.2014р., який був укладений між кредитором та боржником.

Згідно п. 2.1 договору поруки, порукою забезпечуються наступні зобов'язання боржника: здійснити оплату за поставлені засоби захисту рослин та/або мікродобрива тощо в обсязі та на умовах договору поставки №110-05/14 ЖТ від 10.05.2014р.; відшкодувати збитки та сплатити штрафні санкції у випадках, передбачених договором поставки №110-05/14 ЖТ від 10.05.2014р.

Згідно п.п. 3.1, 3.2 договору, поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язань за основним договором в обсязі грошових стягнень відповідно до розділу 2 та розділу 7 основного договору.

У разі порушення зобов'язання боржником, кредитор має право, на власний вибір, направити поручителю письмову вимогу виконати зобов'язання (або певну його частину) або пред'явити до поручителя позов (пп. 4.1.2 договору поруки).

Дослідивши надані докази, оцінивши їх в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

У відповідності до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки, і кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідач - ТОВ „Агро-Регіон Житомир" прийняв від позивача товар і зобов'язаний був оплачувати його вартість у встановлені в додатках до договору строки. Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що відповідач - ТОВ „Агро-Регіон Житомир" розрахувався за отриманий товар. Однак, розрахунок проводився з порушенням строків, визначених у додатках до договору.

У договорі сторони передбачили відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати поставленого товару у вигляді сплати штрафу (25%) та пені у граничному розмірі, встановленому Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Пеню та штраф позивачем нараховано відповідно до пп. 7.2.1 договору, з дотриманням положень чинного законодавства.

При цьому, посилання відповідача - ТОВ „Агро-Регіон Житомир" на те, що одночасне стягнення пені та штрафу суперечить вимогам ст. 61 Конституції України, суд відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" застосування такого виду неустойки як штраф до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Суд зауважує, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить законодавству України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлені ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачена ч. 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зазначену правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі №06/5026/1052/2011, постанові Вищого господарського суду України від 23.03.2015р. у справі №910/20969/14.

Між тим, при стягненні штрафу враховується, що у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013р. №7-рп/2013).

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено право суду зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Оцінивши в сукупності обставини справи та надані докази, приймаючи до уваги заяву відповідача про зменшення штрафних санкцій, враховуючи, що відповідач - ТОВ „Агро-Регіон Житомир" у повному обсязі розрахувався за отриманий товар, терміни прострочки в оплаті невеликі (1 день, 4 дня, 10 днів, 12 днів, 29 днів та 43 дня), відсутність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, у той час як негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов'язання, компенсуються, окрім штрафних санкцій, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафу на 50%, тобто до 15957,81 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір відсотків, який сторони передбачили у договорі, становить 36% річних. Здійснивши перерахунок 36% річних, суд погоджується з даними розрахунками.

Твердження відповідача, що проценти, які передбачені договором, за своєю правовою природою є процентами за користування чужими грошовими коштами, регулюються ст. 536 ЦК України та охоплюються визначенням пені, є помилковими, а висновок про те, що стягнення пені та процентів є подвійним стягненням пені не відповідає дійсності.

Звертається увага, що проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України)

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 Цивільного кодексу України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 Цивільного кодексу України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. (п.п. 6.1, 6.2 постанови пленуму Вищого господарського кодексу України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р.).

У договорі поставки проценти встановлено за порушення грошового зобов'язання, тобто у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України; проценти річних та пеня є зовсім різними за своєю сутністю правовими інститутами, а тому одночасне застосування ні в якій мірі не суперечить чинному законодавству України.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Стаття 524 ЦК України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Положення чинного законодавства не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Як свідчить наявний в матеріалах справи договір поставки, сторонами у належній формі досягнуто згоди щодо можливості зміни обумовленої ціни у визначених ними випадках та визначено спосіб перегляду ціни відповідно до формули, за якою вираховується зміна ціни (пп. 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3 договору). Договір підписано та скріплено відбитками печаток сторін, відповідач - ТОВ „Агро-Регіон Житомир" погодився із змістом зазначеного договору, отже підтвердив свою згоду з його умовами. Докази визнання вказаного договору недійсним в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, посилання відповідача на встановлення ціни товару без здійснення будь-якого корегування, судом до уваги не приймаються.

Отже, спосіб визначення сторонами належної до сплати суми з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, який буде встановлений публічним акціонерним товариством „Райффайзен банк Аваль" на банківський день фактичної оплати покупцем ціни товару (її неоплаченої частини), встановлено умовами договору та не суперечить чинному законодавству.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВГСУ від 29.04.2015р. по справі №910/14136/14.

З огляду на викладене, посилання відповідача на встановлення ціни товару без здійснення будь-якого корегування, судом до уваги не приймаються.

При розрахунку курсової різниці позивачем взято курс продажу іноземної валюти, встановлений ПАТ „Райффайзен банк Аваль" на день подання позову, однак, суд не погоджується з даною позицією з огляду на наступне.

Як вбачається з умов договору, вартість товару у накладних визначалася за наступною формулою: грошовий еквівалент ціни товару в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, помножений на курс продажу іноземної валюти, встановлений ПАТ „Райффайзен банк Аваль" на дату формування накладної. У свою чергу, у разі більшого курсу, ніж зазначений у додатку, станом на день оплати, вартість товару змінюється та вираховується за наступною формулою: грошовий еквівалент ціни товару в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, помножений на курс продажу іноземної валюти, встановлений ПАТ „Райффайзен банк Аваль" на день фактичної оплати.

Тобто, згідно умов договору, при зміні курсу іноземної валюти у більшу сторону в день оплати береться курс продажу іноземної валюти на день фактичної оплати, а не на день подання позову, як взяв позивач.

Матеріали справи містять витяги з розпоряджень ПАТ „Райффайзен банк Аваль" „Про встановлення курсів купівлі та продажу іноземних валют за гривні для всієї мережі АТ „Райффайзен банк Аваль" станом на дні оплат відповідачем товару. Отже, посилання відповідача - ТОВ „Агро-Регіон Житомир" на відсутність доказів на підтвердження збільшення курсу долара США по відношенню до гривні не заслуговують на увагу.

Як вбачається з даних розпоряджень, курс продажу іноземної валюти, встановлений ПАТ „Райффайзен банк Аваль" на день фактичної оплати відповідачем товару згідно додатків №№1, 5, 6, 7, 9, 10 був меншим або рівним курсу, який визначений у додатках, тому умова про зміну вартості товару згідно вказаних додатків не застосовується і вартість товару залишається такою ж як в накладних.

Натомість, курс продажу іноземної валюти, встановлений ПАТ „Райффайзен банк Аваль" на день фактичної оплати відповідачем товару згідно додатків №№2, 3, 4, 8 був більшим, ніж курс, визначений у додатках. Отже, до вказаних додатків позивач має право перерахувати вартість товару, а різницю стягнути з відповідача.

Суд, здійснивши перерахунок курсової різниці вартості товару згідно додатків №№2, 3, 4, 8, вважає обгрунтовано заявленою сумою 20811,72 грн.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Як встановлено судом, відповідач - ТОВ „Агро-Регіон Житомир" розрахувався за поставлений товар з порушенням строків оплати, що й стало підставою для нарахування пені, штрафу та 36% річних. Крім того, позивачем, на підставі умов договору, перераховано вартість товару та заявлено до стягнення курсову різницю.

Виконання зобов'язання за договором поставки було забезпечено договором поруки, за умовами якого поручителем ТОВ „Агро-Регіон Житомир" виступив виробничий сільськогосподарський кооператив „Шпичинці", обсяг відповідальності якого передбачено умовами пункту 2.1 договору поруки. До того ж, у договорі встановлено право позивача на власний вибір, направити поручителю письмову вимогу виконати зобов'язання або пред'явити до поручителя позов.

З огляду на викладене вище, позов підлягає задоволенню частково в частині солідарного стягнення з відповідачів 1261,58 грн. - пені, 15957,81 грн. - штрафу, 1878,01 грн. - 36% річних та 20811,72 грн. - курсової різниці.

У частині позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів 15957,81 грн. - штрафу та 8098,33 грн. - курсової різниці належить відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, при цьому, на відповідачів в рівних частинах. Крім того, незважаючи на зменшення судом розміру штрафу, згідно з пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідачів без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю „ВІТАГРО", м. Волочиськ до товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Регіон Житомир", с. Івановичі, Червоноармійський район, Житомирська область, виробничого сільськогосподарського кооперативу „Шпичинці", с. Шпичинці, Хмельницький район про солідарне стягнення 1261,58 грн. - пені, 31915,62 грн. - штрафу, 1878,01 грн. - 36% річних, 28910,05 грн. - курсової різниці задовольнити частково.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Регіон Житомир" (Житомирська область, Червоноармійський район, с. Івановичі, вул. Леніна, 31; код 36710901) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ВІТАГРО" (м. Волочиськ, вул. Котовського, 7; код 37993500) 1261,58 грн. (одну тисячу двісті шістдесят одну гривню 58 коп.) - пені, 15957,81 грн. (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім гривень 81 коп.) - штрафу, 1878,01 грн. (одну тисячу вісімсот сімдесят вісім гривень 01 коп.) - 36% річних, 20811,72 грн. (двадцять тисяч вісімсот одинадцять гривень 72 коп.) - курсової різниці (солідарний боржник - виробничий сільськогосподарський кооператив „Шпичинці" (Хмельницький район, с. Шпичинці; код 03788721).

Видати наказ.

Стягнути солідарно з виробничого сільськогосподарського кооперативу „Шпичинці" (Хмельницький район, с. Шпичинці; код 03788721) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ВІТАГРО" (м. Волочиськ, вул. Котовського, 7; код 37993500) 1261,58 грн. (одну тисячу двісті шістдесят одну гривню 58 коп.) - пені, 15957,81 грн. (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім гривень 81 коп.) - штрафу, 1878,01 грн. (одну тисячу вісімсот сімдесят вісім гривень 01 коп.) - 36% річних, 20811,72 грн. (двадцять тисяч вісімсот одинадцять гривень 72 коп.) - курсової різниці (солідарний боржник - товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Регіон Житомир" (Житомирська область, Червоноармійський район, с. Івановичі, вул. Леніна, 31; код 36710901).

Видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Регіон Житомир" (Житомирська область, Червоноармійський район, с. Івановичі, вул. Леніна, 31; код 36710901) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ВІТАГРО" (м. Волочиськ, вул. Котовського, 7; код 37993500) 797,85 грн. (сімсот дев'яносто сім гривень 85 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з виробничого сільськогосподарського кооперативу „Шпичинці" (Хмельницький район, с. Шпичинці; код 03788721) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ВІТАГРО" (м. Волочиськ, вул. Котовського, 7; код 37993500) 797,85 грн. (сімсот дев'яносто сім гривень 85 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У частині позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів 15957,81 грн. - штрафу та 8098,33 грн. - курсової різниці відмовити.

Повне рішення складено 01 вересня 2015 року.

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 4 примірника:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3, 4 - відповідачам: ТОВ „Агро-Регіон Житомир" (Житомирська область, Червоноармійський район, с. Івановичі, вул. Леніна, 31), виробничому сільськогосподарському кооперативу „Шпичинці" (Хмельницький район, с. Шпичинці).

Попередній документ
49426479
Наступний документ
49426481
Інформація про рішення:
№ рішення: 49426480
№ справи: 924/996/15
Дата рішення: 31.08.2015
Дата публікації: 04.09.2015
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Хмельницької області
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію