73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
31 серпня 2015 р. Справа № 923/1294/15
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ситюка В.Г., при секретарі Мальцевій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Вершини Анатолія Івановича, м. Херсон
до Публічного акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія", м. Херсон
про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні
за участю представників сторін:
від позивача - Плахотнюк М.О., представник, дов. у справі,
від відповідача - Корсун Р.А., представник, дов. у справі
Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у сумі 8806,40 грн.
В судовому засіданні 13.08.2015 р. для можливості надання сторонами до суду витребуваних та додаткових матеріалів, необхідних для вирішення спору, відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 26.08.2015 р. та 10 год. 30 хв. 31.08.2015 р.
Представником позивача позовні вимоги підтримано з підстав, зазначених у позові, посилаючись на те, що з 25.05.2005 р. позивача було прийнято на роботу до відповідача на посаду майстра цеху № 1. В подальшому, 20.10.2011 р. позивача було переведено на посаду начальника зміни, на якій працював до звільнення. 18.04.2014 р. позивач звільнився за власним бажанням, проте остаточний розрахунок у день звільнення з позивачем проведено не було. Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 24.09.2014 р. у справі № 667/6957/14-ц з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість по заробітній платі в сумі 24947,60 грн. та 15931,89 грн. середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 19.04.2014 р. по 20.08.2014 р. Рішенням господарського суду Херсонської області від 25.03.2015 р. у справі № 923/97/15 з відповідача на користь позивача стягнуто 20640 грн. середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 21.08.2014 р. по 25.03.2015 р. Остаточний розрахунок, а саме сплата заборгованості по заробітній платі проведена з позивачем лише 01.07.2015 р. і за період з 25.03.2015 р. по 01.07.2015 р. середній заробіток становить 8806,40 грн. Просить задовольнити позовні вимоги і стягнути з відповідача 8806,40 грн. середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні. При цьому, представник позивача заперечує щодо можливості врахування переплати, оскільки відповідні перерахування відповідачем здійснені на виконання конкретних судових рішень, а не за прострочку проведення розрахунку у відповідному періоді.
Відповідачем позовні вимоги визнаються частково, з посиланням на перерахування коштів на погашення заборгованості 25.06.2015 р. та у зв'язку з цим нарахування позивачем середнього заробітку за більший період, а саме по 01.07.2015 р., а також на перерахування коштів у більшому розмірі, які повинні бути враховані при визначенні заборгованості відповідача перед позивачем. Вважає обґрунтованими вимоги позивача в сумі 1866,44 грн.
Заслухавши представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до п. п. 20, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 р. "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100.
Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1195 р. № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Як вбачається з матеріалів справи позивач Вершина А.І. з 25.02.2005 р. прийнятий на посаду майстра цеху № 1 відповідача. Наказом № 136 від 20.10.2011 р. позивача переведено на посаду начальника зміни. Наказом № 41 від 18.04.2014 р. позивача звільнено з роботи за власним бажанням.
Проте, остаточні розрахунки при звільненні відповідачем з позивачем в день звільнення не було здійснено.
Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 24.09.2014 р. у справі № 667/6957/14-ц позовні вимоги позивача задоволено, з відповідача стягнуто 24947,60 грн. заборгованості по заробітній платі та 15931,89 грн. середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 19.04.2014 р. по 20.08.2014 р.
Рішенням господарського суду від 25.03.2015 р. у справі № 923/97/15 з відповідача на користь позивача стягнено 20640 грн. (без врахування податків та зборів) середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 21.08.2014 р. по 25.03.2015 р., виходячи з середньоденного заробітку позивача після вирахування податків та зборів у розмірі 137,60 грн.
Вказані обставини підтверджуються копією трудової книжки позивача, рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 24.09.2014 р. у справі № 667/6957/14-ц та рішенням господарського суду від 25.03.2015 р. у справі № 923/97/15.
Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Постановою державного виконавця від 02.07.2015 р. закінчено виконавче провадження за виконавчим листом № 667/6957 від 08.12.2014 р. у зв'язку з фактичним виконанням рішення про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час остаточного розрахунку при звільненні. При цьому, згідно наданого відповідачем платіжного доручення № 1172 від 25.06.2015 р. та матеріалів виконавчого провадження (розпорядження про розподіл коштів), кошти на задоволення вимог позивача, відповідачем на рахунок виконавчої служби перераховано 25.06.2015 р.
Тобто, вказані обставини свідчать про фактичне проведення відповідачем остаточного розрахунку з позивачем 25.06.2015 р., оскільки відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, що в даному випадку при виконанні судового рішення виконавчою службою, є зарахуванням коштів на рахунок виконавчої служби, а тому нарахування позивачем середньої заробітної плати за час затримки остаточного розрахунку за період з 25.06.2015 р. по 01.07.2015 р. є неправомірним.
Таким чином, за період з 26.03.2015 р. по 25.06.2015 р. середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні становить 8256 грн., виходячи з 137,60 грн. середньоденної заробітної плати, після виключення (утримання) податків і зборів та 60 робочих днів за період прострочки і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
При цьому, посилання відповідача на перерахування позивачу коштів на погашення заборгованості у більшому розміру і необхідність їх врахування в рахунок погашення середнього заробітку за період з 26.03.2015 р. безпідставне і не може бути прийнято до уваги, оскільки відповідні перерахування та стягнення здійснені не на сплату середнього заробітку у зв'язку з затримкою розрахунку за відповідний період, а в межах виконавчого провадження по виконанню судових рішень, контроль та виконання яких здійснюється виконавчою службою, і яка у разі залишку коштів після виконання судових рішень, відповідно до ст. 43 Закону України "Про виконавче провадження" повинна перерахувати відповідний залишок коштів боржнику, а тому у разі відповідної переплати і неповернення виконавчою службою коштів, відповідач не позбавлений права звернутися з відповідною вимогою до виконавчої служби.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.
Враховуючи викладене, на підставі ст. ст. 47, 116, 117 КЗпП України, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія", м. Херсон, вул. Адмірала Макарова, 203, ідентифікаційний код 32702078 на користь Вершини Анатолія Івановича, м. Херсон, вул. Шенгелія, 13, корп. 2, кв. 3, ідентифікаційний номер 1829702211 - 8256 (вісім тисяч двісті п'ятдесят шість) грн. середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні.
3. В решті позову відмовити.
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія", м. Херсон, вул. Адмірала Макарова, 203, ідентифікаційний код 32702078 в доход спеціального фонду Державного бюджету України на р/р № 31215206783002 в ГУДКСУ у Херсонській області, МФО 852010, код ЄДРПОУ 37959779, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, призначення платежу - судовий збір, код 03500045 - 1712 (одну тисячу сімсот дванадцять) грн. 81 коп. судового збору.
Повне рішення складено 01.09.2015 р.
Суддя В.Г. Ситюк