ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
05.08.2015Справа №910/16931/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОБІЗНЕС"
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітбудкомплект"
Про стягнення 382906,86 грн.
Суддя Прокопенко Л.В.
Представники:
Від позивача не з?явився
Від відповідача Лабатюк Я.М. - представник
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОБІЗНЕС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітбудкомплект" про стягнення 382906,86 грн.
Ухвалою суду від 03.07.2015 порушено провадження у справі № 910/16931/15 та призначено розгляд справи на 05.08.2015.
В судове засідання 05.08.2015 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по справі.
В судове засідання 05.08.2015 представник відповідача не з'явився, вмотивованих заяв та клопотань до суду не направив.
В судовому засіданні 05.08.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення
Розглянувши документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
24 квітня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "'ЗАХІД АГРОБІЗНЕС" (, та Товариством з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТБУДКОМПЛЕКТ" було укладено Договір поставки засобів захисту рослин №11-ззр/с.
Відповідно до п. 1.1. Договору Позивач зобов'язувався передати (поставити) у зумовлений строк Відповідачу засоби захисту рослин та іншу продукцію, а Відповідач зобов'язувався прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається із матеріалів справи позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 155305,58 грн, що підтверджується наступними документами:
-специфікаціями до Договору №1 від 15.04.2013р., №2 від 29.05.2013р., №3 від 13.06.2013р., №4 від 30.07.2013р.;
-видатковими накладними №184 від 24.04.2013, №333 від 30.05.2013, №386 від 11.06.2013, №393 від 13.06.2013, №491 від 30.07.2013.
Відповідно до п. 4.1. - 4.2. Договору ціна, загальна вартість товару та строки оплати вказуються в специфікаціях.
Згідно п. 4.4. Договору сторони погодили визначити грошовий еквівалент зобов'язання щодо оплати товару в іноземній валюті (в доларах СІІІА). Також було встановлено порядок визначення грошового еквівалента в доларах США та формулу для розрахування суми оплати при застосуванні валютної прив'язки. Положення и.4.4. Договору застосовуються у випадку збільшення офіційного курсу НБУ долару США до гривні на 1 і більше %.
Позивач зазначає що виконав зобов'язання за договором належним чином та здійснив поставку товару на суму 306219,94 грн. Проте позивач зазначив що відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання відповідно до умов Договору та не сплачено вартість продукції в повному обсязі в зв'язку із чим утворилась заборгованість в розмірі 306219,94 грн.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими з огляду на наступне.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Таким чином, станом на день розгляду справи сума основної заборгованості що підлягає до стягнення становить 306219,94 грн.
Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 33180,08 грн., 31361,37 грн. - інфляційної складової боргу, 43506,84 грн. - 25% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором .
Пунктом 6.4.1. Договору визначено, що у випадку порушення термінів або умов оплати Товару Покупець зобов'язаний, на вимогу Постачальника, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 25 % річних.
Відповідно до п. 6.5. Договору Сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за даним Договором не припиняється строком, визначеним п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст, 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно статті 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.
Згідно розрахунку позивача сума пені складає 33180,08 грн. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 33 180,08 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 31361,37 грн. -збитків від інфляції та 43506,84 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 75, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТБУДКОМПЛЕКТ" (01004, м. Київ, вул. Крутий Узвіз, буд. 6/2, літ. А, код ЄДРПОУ 34979064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОБІЗНЕС" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 75, код ЄДРПОУ 37022936) основну заборгованість в розмірі 306219 (триста шість тисяч двісті дев'ятнадцять) грн. 94 коп., інфляційні в розмірі 31361 (тридцять одну тисячу триста шістдесят одну) грн. 37 коп., річних в розмірі 43506 (сорок три тисячі п'ятсот шість) грн. 84 коп., пеню в розмірі 33180 (тридцять три тисячі сто вісімдесят) грн. 08 коп., судовий збір в розмірі 7658 (сім тисяч шістсот п'ятдесят вісім) грн. 14 коп.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 11.08.2015
Суддя Л.В. Прокопенко