ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.08.2015Справа №910/15784/15
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»
ДоПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»
Провідшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 49 490,00 грн.
Суддя Домнічева І.О.
Представники:
від позивача: Сидорук Н.В. - за довіреністю;
від відповідача: не з'явились.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди в порядку регресу 49 490,00 грн.
Ухвалою від 22.06.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.07.2015 р.
17.07.2015 р. від МТСБУ через відділ діловодства суду надійшла відповідь на ухвалу суду.
28.07.2015 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти позову заперечив.
Ухвалою від 28.07.2015 р. розгляд справи було відкладено на 11.08.2015 р.
29.07.2015 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшли документи на виконання ухвали суду та клопотання про зміну найменування відповідача з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».
Судове засідання 11.08.2015 р. не відбулося.
Ухвалою від 12.08.2015 р. розгляд справи було призначено на 18.08.2015 р.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала повністю.
Представники відповідача в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 18.08.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
При розгляді матеріалів справи встановлено, наступне.
01.04.2013 р. між позивачем та ТОВ «ОЛМАР» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 0237а/13лв.
Предметом даного договору є страхування майнових інтересів потерпілого, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - автомобіля марки «ТАТА», д.р.н. ВС 7440 ВІ.
11.07.2013 р. на дорозі М-06 Київ-Чоп сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю застрахованого автомобіля під керуванням Каганяк М.С. та автомобіля «ВАЗ», д.р.н. АС 0717 ВР під керуванням Дудко О.В.
Відповідно до інформаційної відомості про учасників ДТП та Постанови про закриття кримінального провадження Прокуратури Львівської області, зазначена ДТП сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху України водієм автомобіля «ВАЗ», д.р.н. АС 0717 ВР під керуванням Дудко О.В.
Цивільно-правова відповідальність Дудко О.В. на момент вказаної ДТП, була застрахована у відповідача відповідно до поліса № АВ/4264567.
Згідно з умовами договору, на підставі страхового акту № 1.001.13.09490/VESKO/31965 від 10.09.2013 р., а також зібраних документів було розраховано та виплачено Страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 81 920,41 грн.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України, шкода завдана неправомірними діями майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачене, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Пунктом 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем ВАЗ, державний номер АС 0717 ВР, встановлена у судовому порядку.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Пунктом 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Згідно з п. 36.2 ст. 36 наведеного Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
З огляду на викладене, страхове відшкодування за полісом № АВ/4264567 підлягає зменшенню на 510,00 грн.
Листом № ЛВ 5914 від 02.01.2015 р., до якого були додані документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач звернувся до відповідача з заявою відшкодувати шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 81 920,41 грн.
Вказаний лист (вимогу) було отримано відповідачем 26.01.2015 р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Враховуючи визначені полісом № АВ/4264567 розміри лімітів відповідальності та франшизи, розмір шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 49 490,00 грн. (50 00,00 грн. - 510,00 грн. франшизи за полісом) у строк до моменту звернення позивача до суду, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.
З приводу заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, щодо відмови у виплаті страхового відшкодування відповідачем у зв'язку з неподанням позивачем або потерпілою особою заяви про виплату страхового відшкодування протягом року з моменту настання страхового випадку, суд зазначає наступне. Згідно з пунктом 35.1. статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Статтею 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), зокрема, такою підставою є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Однак суд зазначає, що за своєю правовою природою договір страхування цивільно-правової відповідальності є договором на користь третьої особи (вигодонабувача) - особи, якій було завдано шкоди внаслідок ДТП з вини страхувальника за цим договором. Потерпіла особа є кредитором у деліктних правовідносинах, які виникли внаслідок завдання їй позадоговірної шкоди, та, водночас, є вигодонабувачем за договором страхування цивільно-правової відповідальності. Таким чином, право вимоги до страховика за договором страхування цивільно-правової відповідальності щодо здійснення страхового відшкодування виникає у особи, якій завдано шкоди, з моменту ДТП. Умови та порядок виконання обов'язку страховика щодо здійснення страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності визначено договором та законом, відповідно до яких передбачено правові наслідки неподання потерпілою особою (іншою особою, яка має право на страхову виплату) заяви про виплату страхового відшкодування протягом року з моменту ДТП, а саме, право страховика відмовити у виплаті страхового відшкодування. По суті, законом встановлюється обов'язок третьої особи щодо подання вказаної заяви, у зв'язку з невиконанням якого третя особа позбавляється права на отримання страхового відшкодування. Водночас, зобов'язання, яке виникає з договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, не може породжувати обов'язків для третьої особи (вигодонабувача) - потерпілої особи, з огляду на норму частини 1 статті 511 Цивільного кодексу України. Обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування є безумовним у випадку завдання шкоди третій особі внаслідок настання страхового випадку з вини застрахованої особи та не може залежати від подання потерпілою особою заяви про виплату страхового відшкодування протягом певного строку. Так само, право вимоги щодо виплати страхового відшкодування, яке має потерпіла особа, є безумовним майновим правом, яке виникає з моменту скоєння ДТП.
З огляду на положення норм частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Так як цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоду, застрахована, то відбувається переведення боргу та до страховика за цим договором переходить обов'язок щодо відшкодування такої шкоди в межах страхової суми та з урахуванням франшизи. Отже, при укладенні договору обов'язкового страхування страхувальник розраховує саме на те, що шкода, завдана ним, буде відшкодована страховиком, і договором не ставиться виконання обов'язку страховика в залежність від строку подання заяви потерпілою особою на виплату страхового відшкодування та як наслідку виникнення обов'язку страхувальника відшкодувати завдану ним шкоду самостійно. При цьому, особа, якій завдано шкоди, не може бути позбавлена гарантованого їй законом (частина 1 статті 1166 Цивільного кодексу України) права на відшкодування шкоди.
Таким чином, потерпіла особа, так само як і позивач (страховик за договором майнового страхування), який здійснив страхову виплату за договором добровільного страхування майна на користь потерпілої особи, та до якого перейшло право вимоги потерпілої особи до відповідача за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, не зобов'язані звертатися до особи, у якої застраховано цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди, з вимогою про виплату страхового відшкодування. Таке право страховика, враховуючи висновок, наведений у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002, може бути реалізоване шляхом подання відповідного позову до суду в межах строків позовної давності.
За таких обставин, посилання відповідача на приписи підпункту 37.1.4. пункту 37.1. статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з яким неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування за цим Законом, суд вважає безпідставним, оскільки право особи на звернення до суду за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу не може бути обмежене законом та іншими нормативно-правовими актами.
Встановлення обов'язку щодо подання заяви на виплату страхового відшкодування для третьої особи (потерпілої або страховика, до якого перейшло право вимоги у зв'язку із здійсненням страхової виплати за договором добровільного страхування майна) та встановлення підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, у зв'язку з пропуском строку для її подання суперечить нормам частини 1 статті 511 Цивільного кодексу України, загальним принципам обов'язковості відшкодування шкоди і функціональному призначенню інституту обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування у розмірі 49 490,00 грн.
У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (м. Київ, вул. Здолбунівська, 7Д; ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (м. Київ, вул. Іллінська, 8; код ЄДРПОУ 20474912) 49 490 (сорок дев'ять тисяч чотириста дев'яносто) грн. 00 коп. страхового відшкодування та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. суму судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 21.08.2015 р.
Суддя І.О. Домнічева