ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.08.2015Справа № 910/25814/13
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши матеріали заяви Концерну "Військторгсервіс" про відстрочення виконання рішення у справі:
за позовом Публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго"
до Концерну "Військторгсервіс" в особі Мукачівської філії Концерну "Військторгсервіс"
про стягнення 17 872 грн 29 коп.
представники сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача (заявника): Києнко Я.Д., представник за довіреністю,
30.12.2013 до Господарського суду міста надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" з вимогами до Концерну "Військторгсервіс" в особі Мукачівської філії Концерну "Військторгсервіс" про стягнення суми основного боргу у розмірі 17 319 грн 12 коп., інфляційних втрат у розмірі 112 грн 27 коп., 3% річних у розмірі 440 грн 90 коп. за Договором № Р 06/13-0157 від 30.03.2009.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2014 у справі № 910/25814/13 позов задоволено повністю, з Концерну "Військторгсервіс" в особі Мукачівської філії Концерну "Військторгсервіс на користь Публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" стягнуто грошові кошти у розмірі 17 872 грн 29 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720 грн 50 коп.
09.04.2014 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2014 у справі № 910/25814/13 видано наказ.
29.05.2014 Відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження № ВП 43496232.
14.08.2015 до відділу діловодства господарського суду міста Києва від Концерну "Військторгсервіс" надійшла заява про відстрочення виконання рішення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2015 розгляд заяви призначено на 27.08.2015.
Позивач по справі у судове засідання 27.08.2015 повноважних представників не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.
У судове засідання 27.08.2015 з'явився представник відповідача (заявника) та надав пояснення по суті заяви.
Суд вважає заяву відповідача про відстрочку виконання рішення необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
В обгрунтування заяви про відстрочку виконання рішення, відповідач послався на те, що є державним підприємством, яке складається зі 100% державного майна, перебуває у тяжкому фінансовому становищі, яке виникло внаслідок заборгованості третіх осіб перед відповідачем. До заяви про відстрочку виконання рішення відповідачем надані копії договорів № 286/3/15/278 від 16.06.2015 "Про наглядання за тілом людини (послуги лазень) для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України)" та 286/3/15/279 від 16.06.2015 "Про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України)", загальною вартістю 1 656 203 грн 40 коп. Заявник зазначає, що повне негайне виконання рішення суду, а саме стягнення з відповідача 17 872 грн 29 коп., може призвести до незабезпечення надання послуг, замовлених Міністерством оборони України, зокрема, невиконання зобов'язань за вказаними договорами.
Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Згідно статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.
Вказаними нормами визначено процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 7.1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", де зазначено, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Пунктом 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Тобто відстрочення виконання судового рішення пов'язано з об'єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.
Враховуючи те, що Господарський процесуальний кодекс України не містить вичерпного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, як і не містить переліку виняткових випадків відстрочки або розстрочки виконання рішення, у кожному конкретному випадку це згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України є оцінкою судом доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що заявник не довів належними та допустимими доказами неможливості виконання рішення.
Суд зазначає, що сам факт тяжкого матеріального становища відповідача не є безумовною підставою для надання відстрочки виконання рішення суду.
Для надання відстрочки заявник повинен навести та обґрунтувати обставини можливості його виконання після настання строку відстрочки, проте відповідачем не надано жодного доказу щодо можливості виконання судового рішення після спливу відстрочки, не обґрунтовано підстав для надання відстрочки саме на один рік, а тому слід зазначити, що тяжке матеріальне становище, в даному випадку, не може бути тією виключною обставиною у спірних правовідносинах, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає відсутніми обставини, з якими закон пов'язує можливість надання відстрочки виконання рішення суду.
З огляду на зазначене, суд вважає, що заява відповідача про відстрочку виконання рішення є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення відмовити.
Суддя Н.Б. Плотницька