ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.06.2015Справа №910/2562/15-г
За позовом Державної організації «Українське агентство з авторських та суміжних справ» в інтересах Компанії Performing Right Society Limited
до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Студія « 1+1» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (ТРК «Студія « 1+1»)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Іноземне підприємство « 1+1 Продакшн»
про стягнення компенсації у розмірі 158 340, 00 грн.
Головуючий суддя: Бондарчук В.В.
Судді: Гумега О.В.
Марченко О.В.
Представники:
від позивача: Матросов Д.Г., Широка С.І.;
від відповідача: Фокін С.О.;
від третьої особи: Фокін С.О.
Державна організація «Українське агентство з авторських та суміжних справ» в інтересах Компанії Performing Right Society Limited (далі-позивач) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Студія « 1+1» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (ТРК «Студія « 1+1») (далі-відповідач) про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав у розмірі 158 340, 00 грн. та штрафу у сумі 15 834, 00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.02.2015 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.02.2015 р. р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Розгляд справи відкладався у порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 19.03.2015 р. представник позивача надав клопотання про витребування доказів, в якому просить суд витребувати у відповідача:
- запис телевізійного ефіру телеканалу « 1+1», який містить запис телевізійної трансляції випуску передачі «Голос України -4», що транслювалась 08.06.2014 р. в період з 21 год. 03 хв. до 00 год. 22 хв. 09.06.2014 р.;
- витяг з журналу обліку телепередач за 08 та 09 червня 2014 р.;
- авторські договори з суб'єктами авторського права, які зробили внесок у створення аудіовізуального твору «Голос України -4» і передали відповідні майнові права відповідачеві.
Суд відклав розгляд клопотання про витребування доказів у відповідача на наступне судове засідання.
У судовому засіданні 19.03.2015 р. представник відповідача подав клопотання про залучення до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю « 1+1 Продакшн», у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2015 р. залучено до участі у справі Іноземне підприємство « 1+1 Продакшн» третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та призначено колегіальний розгляд справи.
Розпорядженням голови господарського суду міста Києва від 19.03.2015 р. визначено склад суду для розгляду справи № 910/2562/15-г - головуючий суддя - Бондарчук В.В., суддя - Гумега О.В., суддя - Марченко О.В.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2015 р. справу № 910/2562/15-г прийнято до провадження колегією суддів у складі - Бондарчук В.В. (головуючий суддя), судді: Гумега О.В., Марченко О.В., розгляд справи призначено на 16.04.2015 р., за участю представників сторін.
У судовому засіданні 16.04.2015 р. представник позивача подав письмові пояснення, в яких зазначає, що на підставі договору про взаємне представництво інтересів та апостильованих документів передані майнові права на колективне управління, а відтак виключно Державна організація «Українське агентство з авторських та суміжних справ» має право надавати дозвіл на використання музичних творів - об'єктів авторського права.
Представник відповідача та третьої особи заперечив проти задоволення позовних вимог та надав у судовому засіданні відзив на позовну заяву, обґрунтовуючи тим, що відповідач не є виробником аудіовізуального твору «Голос країни-4», він лише набув право на публічне сповіщення даного твору на підставі договору від 01.08.2013 р., укладеного з Іноземним підприємством « 1+1 Продакшн», в свою чергу третя особа уклала декілька ліцензійних договорів, якими набула невиключних майнових прав на використання творів з каталогів правовласників.
Таким чином, третя особа правомірно отримала право включити твори до складу цілісного аудіовізуального твору «Голос країни - 4» з метою подальшого сповіщення даного цілісного твору на телеканалі « 1+1» від юридичних осіб, що володіють майновими правами на зазначені твори на території України.
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 25.05.2015 р.
У судовому засіданні 25.05.2015 р. представник позивача надав письмові пояснення, в яких зазначає, що в матеріалах справи відсутні акти прийому-передачі прав на відповідні випуски передач (аудіовізуальних творів), отже відповідач не отримав права на використання цілісного аудіовізуального твору «Голос країни-4».
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.05.2015 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав письмові пояснення в яких, зазначає що надані відповідачем ліцензійні договори № WMU-01072014/01-д та № 01/02/14 є нікчемними, не породжують жодних правових наслідків, а відтак не надають правомірних підстав відповідачеві використовувати відповідні музичні твори - об'єкти авторського права.
Представник відповідача та третьої особи заперечив проти задоволення позовних вимог та надав додаткові пояснення, в яких зазначає, що відповідачем разом із відзивом на позовну заяву були надані договори, укладені із ПП «Світова музика» та ТОВ «Ворнер Мьюзік України», які підтверджують правомірність сповіщення відповідачем оспорюваних музичних творів.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 15.06.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -
Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав" є організацію колективного управління, яка діє на підставі Статуту, затвердженого наказом Державної служби інтелектуальної власності від 11.12.2013 року № 539-н і зареєстрованого державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві 13.12.2013р. № 10741020000047929, Свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України "Про облік організацій колективного управління" № 3/2003 від 22.08.2003 року та відповідно до положень ст. 47-49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права.
Відповідно до своїх повноважень, передбачених положеннями статей 47-49 Закону, позивач на території України управляє виключними майновими авторськими правами, на підставі чого укладає з юридичними та фізичними особами угоди (надає дозволи) на використання творів авторів (в тому числі шляхом публічного виконання), проводить збір, розподіл і виплату авторської винагороди, вчиняє| захист порушених авторських прав.
Відповідно до ст. 45 Закону, суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами, зокрема, через організацію колективного управління.
Частиною 1 ст. 47 Закону передбачено, що суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління.
Згідно ч. 4 ст. 47 Закону, організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів. Організації колективного управління можуть доручати на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями управляти на колективній основі за кордоном майновими правами українських суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі й про взаємне представництво інтересів.
Згідно з підпунктом "г" ч. 1 ст. 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права", організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.
Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.
У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.
Відповідно до п. 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо в організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.
Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.
Так, на підтвердження повноважень Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" на колективне управління виключними майновими авторськими правами Компанії Performing Right Society Limited (далі - PRS) способом публічного виконання спірних музичних творів свідчить укладений між сторонами договір про взаємне представництво інтересів, умовами якого передбачено, що згідно з даним договором PRS надає ДО УААСП невиключне право видавати на території, на якій діє остання необхідні дозволи на всі види публічного виконання музичних творів з текстом або без тексту, що охороняються згідно з національним законодавством, двосторонніми угодами та багатосторонніми міжнародними конвенціями в галузі авторського права (копірайт, інтелектуальна власність і т.п.) як тих, що діють нині, так і таких, що будуть прийняті і наберуть чинності під час дії даного договору.
За умовами даного договору термін «публічне виконання» включає будь-які звукові супроводи та виконання, доступні для слухового сприйняття публіки в будь-якому місці на території, на якій діє кожне з договірних товариств, якими б засобами і яким би чином це не досягалось, включаючи як засоби вже відомі і такі, що використовуються, так і ті, що можуть бути винайдені і почати використовуватись в період чинності даного договору. Термін «публічне виконання» включає в себе, зокрема: живе виконання за допомогою інструментів чи голосу; виконання за допомогою інструментів чи голосу; виконання за допомогою механічних засобів, таких як фонографічні записи, магнітні стрічки, магнітні плівки та звукові доріжки (магнітні та інші); таке, що передається засобами проекції (звукові фільми), в передачах організацій мовлення (такі, як радіо і телебачення, передані напряму або ретрансльовані, та ін.), а також за допомогою засобів бездротового прийому (радіо- і телеприймачів, та телепоглинаючих засобів тощо та аналогічних засобів та обладнання і т. ін.)
Відповідно до ст. 2 договору, невиключне право видавати дозволи на виконання, як це передбачено ст. 1, уповноважує кожне товариство в обсязі його повноважень, які випливають з даного договору, а також з його власного статуту та правил, а також національного законодавства країни або країн, у яких діє товариство, зокрема:
- дозволяти або забороняти як від свого імені, так і від імені зацікавленого власника авторського права, публічні виконання творів з репертуару іншого товариства, а також надавати усі необхідні дозволи на такі виконання;
- пред'являти та підтримувати від свого імені, так і від імені зацікавленого власника авторського права будь-які судові позови проти будь-яких фізичних або юридичних осіб, органів виконавчої влади або інших органів, що несуть відповідальність за неправомірне виконання відповідних творів; вести справи, укладати мирові угоди, передавати спори на арбітражний розгляд, звертатися до суду, спеціального чи адміністративного трибуналу.
Даний договір вступає в силу з 01.06.2006 р. та, відповідно до положень статті 14, діє до 31.12.2007 р., якщо тільки його не буде припинено будь-якою із сторін повідомлення рекомендованим листом до закінчення даного періоду (п.1 ст. 13 договору).
Також, до договору про взаємне представництво інтересів укладено додаток І, додаток ІІ, додаткові угоди від 30.12.2006 р., від 01.11.2007 р., від 07.11.2010 р., від 28.04.2012 р., від 20.03.2013 р.
Зокрема, додатковою угодою від 01.11.2007 р., сторони внесли зміни до статті 13 договору та виклали її в наступній редакції:
За умовами дотримання положень статті 14 даний договір продовжує діяти до тих пір, поки його не буде припинено яким-небудь із товариств шляхом надсилання письмового повідомлення не менше ніж за три місяці. Будь-яке з товариств матиме можливість обмежити припинення умов правом на виконання стосовно лише однієї або кількох наступних форм використання; онлайнове та мобільне використання, супутникове сповіщення, кабельна ретрансляція програм, сповіщуваних через супутників.
Крім того, Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав" є постійним і повноважним членом міжнародної неурядової організації - Міжнародна конфедерація авторських та композиторських товариств (CISAC), заснованої у 1926 році з метою забезпечення захисту творців духовних цінностей і координації технічної діяльності між товариствами авторів та композиторів. Зазначене підтверджується, зокрема, листом Міжнародна конфедерація авторських та композиторських товариств (CISAC) від 02.04.2013 року, в якому зазначено, що ДП УААСП (правонаступником якого є Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав") є визнаним членом CISAC з 15.12.2000 року та зобов'язане діяти згідно з правилами CISAC. Кожне товариство має повну детальну інформацію щодо кожного члена та кожного твору створеного його членами. Інформація про твори, надана членами кожного товариства також надається кожному товариству-партнеру. Товариства можуть отримати лані за допомогою юридично дійсних та аутентичних електронних баз даних, які складають частину мережевого проекту Загальна Інформаційна Система CISAC ("CIS-net"), наприклад: товариство до якого належить певний композитор, автор або видавець, може бути визначене, якщо звернутися до так званого каталогу Зацікавлених Сторін (більш відома як "ІРІ"). Управління ІРІ було передано швейцарському товариству SUISA. ІРІ - електронна база даних, яка вміщує інформацію про композиторів, авторів та видавців творів, які захищені авторським правом, і яка надається товариством SUISA для всіх товариств світу у електронному вигляді.
Також, між SUISA Швейцарським товариством з прав авторів на музичні твори, як власником і менеджером ІРІ Системи, та Державним підприємством "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (правонаступником якого є Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав"), як користувачем, була укладена Угода користувачів ІРІ, відповідно до якої користувачу надано доступ до системи ІРІ.
З виписки з системи ІРІ вбачається, що авторські майнові права на твори:
• «Don't stop me now», автор тексту та автор музики: Mercury Frederick, виконавець: Queen;
• «Can you feel the love tonight», автор тексту: Rice Tim, автор музики: John Elton, виконавець: Elton John;
• «Unintended» автор тексту та автор музики: Bellamy, виконавець :Мuse;
• «Isabel», автор тексту та автор музики: Romdhase Andreas Jonas Sammy, виконавець: ІL DIVO;
• «We are the champions», автор тексту та автор музики: Mercury Frederick, виконавець: Queen, знаходяться в управлінні іноземної організації колективного управління - Performing Right Society Limited. Відповідно до договору про взаємне представництво інтересів від укладеного між Компанією Performing Right Society Limited та Державною організацією "Українське агентство з авторських та суміжних прав", на території України авторськими майновими правами щодо перелічених творів управляє Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав".
Таким чином, наведені вище обставини свідчать про те, що Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (далі - Агентство) здійснює колективне управління виключними майновими авторським правами Компанії Performing Right Society Limited на перелічені вище музичні твори.
Так, до майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.
Як зазначено в пункті 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.
Відповідно до наказу Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" № Ф/12/14 від 30.05.2014 р. «Про проведення фіксації» на виконання ст. 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права», з метою здійснення фіксації порушення авторських прав під час публічного сповіщення творів з репертуару Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав", направлено провідного спеціаліста відділу моніторингу та фіксації правопорушень авторського права управління зборів авторської винагороди Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" Простякова М.Л. 08.06.2014 р. на фіксацію на матеріальні носії (аудіо та/або відео) факту публічного сповіщення творів телеканалом « 1+1» (Телерадіокомпанія «Студія « 1+1» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (ТРК «Студія « 1+1»). Результати фіксації оформити у вигляді «Акту».
Як зазначає позивач, актом фіксації публічного сповіщення творів від 08.06.2014 р., складеним уповноваженим представником Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" Простяковим М.Л. та відеозаписом публічного сповіщення на відеокамеру було встановлено, що в ефірі телеканалу « 1+1», який належить Товариству з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Студія « 1+1» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (ТРК «Студія « 1+1»), під час демонстрування аудіовізуального твору «Голос країни -4» , здійснено публічне сповіщення музичних творів:
• «Don't stop me now», автор тексту та автор музики: Mercury Frederick, виконавець: Queen;
• «Can you feel the love tonight», автор тексту: Rice Tim, автор музики: John Elton, виконавець: Elton John;
• «Unintended» автор тексту та автор музики: Bellamy, виконавець Мuse;
• «Isabel», автор тексту та автор музики: Romdhase Andreas Jonas Sammy, виконавець: ІL DIVO;
• «We are the champions», автор тексту та автор музики: Mercury Frederick, виконавець: Queen.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що використання відповідачем вищевказаних музичних творів у власній господарській діяльності відбулося без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушено авторські права, передбачені вимогами п. «а», статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права".
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях (стаття 1 Закону).
Відповідно до п. 3 ст. 426 ЦК України, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
Пунктом 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» зазначено, що враховуючи приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;
2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).
Як встановлено судом вище, на підтвердження факту використання відповідачем творів «Don't stop me now» у виконанні Queen; «Can you feel the love tonight» у виконанні Elton John; «Unintended» у виконанні Мuse; «Isabel», у виконанні ІL DIVO; «We are the champions» у виконанні Queen в ефірі телеканалу «1+1», який належить Товариству з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Студія « 1+1» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (ТРК «Студія « 1+1»), під час демонстрування аудіовізуального твору «Голос країни -4», позивачем надано відеозаписи публічного сповіщення та акт фіксації від 08.06.2014 р.
У процесі провадження у справі судом здійснено дослідження наданих доказів, зокрема, відеозапису фіксації факту порушення відповідачем авторських прав на публічне сповіщення, з приводу чого суд встановив наступне.
З проведених відеозаписів достовірно вбачається, що такі записи проводилися в ефірі телеканалу « 1+1», під час демонстрації аудіовізуального твору «Голос країни -4».
З вищенаведеного судом встановлено, що надані позивачем відеозаписи ефіру телеканалу « 1+1», який належить Товариству з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Студія « 1+1» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (ТРК «Студія « 1+1»), під час демонстрації аудіовізуального твору «Голос країни -4» доводять факт використання відповідачем вказаних вище музичних творів.
Також суд зазначає, що позивач мав право провести відеофіксацію, з огляду на положення пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. N 71 «Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань», за яким, суб'єкти комерційного використання повинні, зокрема, не перешкоджати представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.
На підтвердження правомірності використання вказаних вище творів, відповідачем надано суду ряд договорів, зокрема договір від 01.08.2013 р., укладеного між Товариством обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Студія « 1+1» та Іноземним підприємством « 1+1 Продакшн», ліцензійний договір № 01/02/2014 від 01.02.2014 р., укладений між Іноземним підприємством « 1+1 Продакшн» та Приватним підприємством «Світова музика», ліцензійний договір № WMU-01072014/01-д від 01.07.2014 р. укладений між Іноземним підприємством « 1+1 Продакшн» та Товариством з обмеженою відповідальність «Ворнер Мьюзік Україна», договір № 010511 про розповсюдження реклами від 01.05.2011 р. укладений між Товариством обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Студія « 1+1» та Товариством обмеженою відповідальністю «Глобал Медіа Груп», та договір № 00626-201С про розповсюдження реклами від 01.03.2014 р. укладений між Товариством обмеженою відповідальністю «Глобал Медіа Груп» та Публічним акціонерним товариством «Карлсберг Україна», з приводу чого суд зазначає наступне.
Так, 01.08.2013 р. між Товариством обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Студія « 1+1» (далі - замовник) та Іноземним підприємством « 1+1 Продакшн» (далі- виробник) укладено договір про виробництво аудіовізуального твору та передачу майнових прав, умовами якого передбачено, що на умовах та в порядку, передбаченому даним договором, замовник доручає, а виробник приймає на себе зобов'язання по виробництву передачі на основі Формату та подальшої передачі (уступки) виключних майнових авторських прав на передачу.
На умовах та в порядку, передбаченому даним договором, замовник доручає, а Виробник приймає на себе зобов'язання з виробництва рекламних фото-, аудіо- та / або відеоматеріалах призначених для популяризації передачі, її просування і/або демонстрації (далі - Рекламні Матеріали) і подальшої передачі (відступлення) виключних майнових авторських прав на їх використання.
Відповідно до п. 1.1. договору, передача - призначене для телевізійного показу аудіовізуальний твір - телевізійна передача під умовною назвою «Голос країни-4» на основі Формату «ТНЕ VOICE OF 4». Для цілей даного Договору під «Передачею» можуть розумітися також її окремі випуски. Передача в цілому складається з кількості випусків, зазначених у відповідних Додатках до даного Договору.
Даний договір набирає чинності від дати його підписання, зазначеної на першій сторінці даного Договору, і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором, а в частині реалізації замовником виключних майнових прав на Передачу і Рекламні Матеріали - протягом усього терміну охорони таких майнових прав.
В свою чергу Іноземне підприємство « 1+1 Продакшн» (далі - ліцензіат) отримало невиключні права дозволяти іншим особам використання об'єктів авторського права і суміжних прав з каталогу Товариства з обмеженою відповідальність «Ворнер Мьюзік Україна», (далі - правовласник), уклавши ліцензійний договір № WMU-01072014/01-д від 01.07.2014 р.
Відповідно до п. 1.1. договору, ліцензіар передає ліцензіату невиключні права (авторські та / або суміжні) на використання музичних творів (далі - Твори) та / або Фонограм, які вказані в додатках до цього Договору, що є невід'ємною його частиною, способами, зазначеними в п. 1.2. цього Договору та в обсязі, зазначеному в п. 1.3. цього Договору, а Ліцензіат зобов'язується використовувати Твори / Фонограми у відповідності до умов цього Договору та сплатити Ліцензіарові винагороду за використання ліцензійних прав, у розмірі, зазначеному в Договорі та Додатках до цього Договору, Ліцензійні права, зазначені в цьому Договорі, надаються Ліцензіаром Ліцензіату без передачі прав власності, володіння, відчуження або будь-якого іншого розпорядження такими Творами / фонограми.
Даний договір набуває чинності з моменту підписання представниками і скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2014 року, але не може бути припинений раніше виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. Умови та / або положення цього Договору поширюються на відносини Сторін, які виникли раніше, а саме з 01.01.2014 р. (п. 10.1 договору).
На виконання умов ліцензійного договору № WMU-01072014/01-д від 01.07.2014 р. між Іноземним підприємством « 1+1 Продакшн» та Товариством з обмеженою відповідальність «Ворнер Мьюзік Україна» підписано додаток № 1 від 01.07.2014 р., про використання в телепередачі під назвою «Голос країни - 4», наступних музичних прав:
• «Can you feel the love tonight» автор тексту Rice Tim, автор музики John Elton, виконавець Elton John;
• «Unintended» автор тексту та автор музики: Bellamy, виконавець Мuse;
Також, відповідно до ліцензійного договору № 01/02/14 від 01.02.2014 р., укладеного між Іноземним підприємством « 1+1 Продакшн» та Приватним підприємством «Світова музика», умовами якого передбачено, що правовласник надає компанії, на умовах визначених даним договором дозволи на використання творів з каталогу правовласника у передачах, а компанія зобов'язується виплатити винагороду (роялті) правовласнику за надання дозволу на використання творів відповідно до умов даного договору.
Передачі - всі оригінальні аудіовізуальні твори - телевізійні передачі, виробником та/або продюсером яких є компанія, або які виробляються на замовлення компанії, виробництво яких має відбутися та/або відбувається впродовж одного календарного року, тобто у період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., призначені для публічного сповіщення в ефірі на телеканалі « 1+1». (п. 1.4. договору).
Відповідно до п. 2.2. договору, термін дії дозволу на використання творів з каталогу правовласника компанією встановлений сторонами відповідно до п. 1.4., тобто з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. (обидві дати включно).
Даний договір вступає в силу з 01.01.2014 р. і діє до 31.12.2014 р. (п. 5.1. договору).
На виконання умов ліцензійного договору № 01/02/14 від 01.02.2014 р. між Іноземним підприємством « 1+1 Продакшн» та Приватним підприємством «Світова музика» підписано звіт про використання творів у 2 кварталі 2014 р., серед яких музичній твір «Isabel», автор тексту та автор музики: Romdhase Andreas Jonas Sammy, виконавець ІL DIVO; назва передачі/ № випуску: «Голос країни - 4» № 12 від 18.05.2014 р.
З приводу наданих договорів, зокрема, щодо договору від 01.08.2013 р., укладеного між Товариством обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Студія « 1+1» та Іноземним підприємством « 1+1 Продакшн», суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 Закону України «Про авторське право і суміжні права», предметом договору про передачу прав на використання твору не можуть бути права, яких не було на момент укладання договору.
Так, п 30.2. постанови пленуму Вищого господарського суду міста Києва від 17 жовтня 2012 року N 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» частиною другою статті 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов. Умову договору щодо зобов'язання фактично використовувати твір може бути включено до договору в разі, якщо сторони визнають її істотною, і тільки у цьому випадку колишній правовласник може вимагати від користувача фактичного використання твору.
Відсутність у договорі вказівки на конкретний твір, право на який передається за цим договором, означає, що сторонами в такому разі не визначено предмет договору і, отже, він є неукладеним. Такі ж наслідки тягне за собою й відсутність у відповідному договорі хоча б однієї з умов, визначених згаданою нормою як істотна.
Тобто на підставі зазначеного вище договору, до відповідача перейшло право тільки на використання телевізійної передачі «Голос країни-2», а не музичних творів «Can you feel the love tonight», «Unintended», «Isabel», «We are the champions», оскільки ліцензійні договори на використання оспорюваних музичних творів, укладені третьої особою значно пізніше, а саме 01.02.2014 р. та 01.07.2014 р.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що ліцензійний договір № WMU-01072014/01-д, укладений третьою особою з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ворнер Мьюзік Україна» датований 01.07.2014 р., в той час як публічне сповіщення музичних творів в ефірі телеканалу « 1+1», в рамках передачі «Голос країни-4» відбулося 08.06.2014 р.
Тож, враховуючи зазначене вище, використання відповідачем у власній господарській діяльності музичних творів під назвою: «Can you feel the love tonight», «Unintended», «Isabel», «We are the champions», відбулось без дозволу суб'єкта майнових авторських прав або договору з організацією колективного управління та без сплати авторської винагороди, тобто з порушенням чинного законодавства та майнових авторських прав позивача.
Крім того, як стверджує позивач, музичний твір під назвою «Don't stop me now», автор тексту та автор музики: Mercury Frederick, виконавець Queen був сповіщений в рекламі пива «Балтика» на підставі договору № 010511 про розповсюдження реклами від 01.05.2011 р., укладеного з Товариством обмеженою відповідальністю «Глобал Медіа Груп», відповідно до умов якого, передбачено, що на умовах та в порядку, передбачених даним договором та додатками до нього, телекомпанія на замовлення агентства надає йому за плату рекламні послуги.
Рекламні послуги - послуги з розповсюдження реклами в ефірі телеканалу, які надаються телекомпанією агентству за даним договором (п. 1.1.10 договору).
Ефір телеканалу - ефірний час (проміжок часу), протягом якого телекомпанія відповідно до ліцензій на мовлення, виданих Національною радою Україні з питань телебачення і радіомовлення, здійснює трансляцію (ретрансляцію) будь-якої аудіовізуальної інформації.
Даний договір набуває чинності від дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2011 р., однак припиняє свою дію не раніше повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (п. 7.1. договору).
Сторони неодноразово продовжувати термін дії договору № 010511 про розповсюдження реклами від 01.05.2011 р. додатковими угодами № 1 від 31.12.2011 р., № 2 від 31.12.2012 р, № 3 від 31.12.2013 р.
Зокрема додатковою угодою № 4 від 31.12.2014 р. до договору № 010511 про розповсюдження реклами від 01.05.2011 р., сторони продовжили термін дії договору до 31.12.2015 р.
30.06.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Студія « 1+1» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Медіа Груп» підписано акт здачі-прийняття виконаних робіт про розміщення реклами на каналі « 1+1».
В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Медіа Груп» замовляло рекламні послуги на підставі договору № 000626-2014-С про розповсюдження реклами від 11.03.2014 р., укладеного з Публічним акціонерним товариством «Карлсберг Україна».
30.06.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Медіа Груп» та Публічним акціонерним товариством «Карлсберг Україна» підписано акт № 1676 про надання рекламних послуг, зокрема про розміщення рекламного ролика «ТМ «Балтика 7», на каналі « 1+1».
Згідно з додатком № 1 до Правил розміщення реклами на телевізійних каналах, які є учасниками Індустріального Телевізійного Комітету, відповідно до якого рекламний ролик пива «Балтика 7» супроводжується музичним твором «Don't stop me now».
Так, відповідно до Закону України «Про рекламу», реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Згідно з п. 1 ст. 27 Закону України «Про рекламу», відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть, рекламодавці у разі, зокрема, недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами.
Тож, у даному випадку відповідальність за використання музичного твору під назвою «Don't stop me now», несе рекламодавець, тобто Публічне акціонерне товариство «Карлсберг Україна».
Статтею 445 ЦК України передбачено право автора на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.
Статтею 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.
Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого
порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.
Пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у
встановлених пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
Відповідно до п.п. 51.2, 52.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.
Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.
Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.
Відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази на своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 158 340, 00 грн. компенсації (по 13 мінімальних заробітних плат на користь кожного автора та видавця).
У відповідності до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» з 1 січня 2015 року встановлено розмір мінімальної заробітної плати 1 218,00 грн. на місяць.
Однак, суд вважає визначений позивачем розмір компенсації необґрунтованим з огляду на наступне.
Позивач належними засобами доказування довів факт порушення відповідачем майнових прав суб'єкта авторського права шляхом вчинення дій, які визнаються порушенням авторського права, але належним чином не обґрунтував співвідношення розміру визначеної ним компенсації за порушення авторського права з розміром завданої неправомірним використанням об'єктів авторського права шкоди, що може бути визначена з урахуванням розміру збитків потерпілої особи, розміру доходу, отриманого відповідачем внаслідок правопорушення, тощо.
За таких обставин, вимоги позивача про зобов'язання відповідача сплатити компенсацію за порушення майнових прав суб'єктів авторського права підлягають задоволенню частково у розмірі 12 180, 00 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 834, 00 грн. штрафу за порушення майнових авторських прав, суд відзначає наступне.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.
За таких обставин, враховуючи зазначені вище норми закону, суд приходить до висновку, що вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню, у розмірі 1 218, 00 грн. - 10 % від суми присудженої судом на користь позивача.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов Державної організації «Українське агентство з авторських та суміжних справ» в інтересах Компанії Performing Right Society Limited задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Студія « 1+1» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (ТРК «Студія « 1+1») (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 23, ідентифікаційний код - 23729809) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державної організації «Українське агентство з авторських та суміжних справ» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 41-А, офісне приміщення, 1-3, ідентифікаційний код - 31025266) в інтересах Компанії Performing Right Society Limited (29/33, Berners Street. London W1T 3 AB) 12 180 (дванадцять тисяч сто вісімдесят) грн. 00 коп. - компенсації за порушення майнових авторських прав.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Студія « 1+1» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (ТРК «Студія « 1+1») (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 23, ідентифікаційний код - 23729809) до Державного бюджету України
1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. штрафу та 267 (двісті шістдесят сім) грн. 98 коп. - судового збору.
4. Стягнути з Державної організації «Українське агентство з авторських та суміжних справ» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 41-А, офісне приміщення, 1-3, ідентифікаційний код - 31025266) в інтересах Компанії Performing Right Society Limited (29/33, Berners Street. London W1T 3 AB) до Державного бюджету України 3 216 (три тисячі двісті шістнадцять) грн. 00 коп. - судового збору.
5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 17.06.2015 р.
Головуючий суддя Бондарчук В.В.
Судді Гумега О.В.
Марченко О.В.