ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.08.2015Справа №910/14442/15
За позовом Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Метал Інвест"
про стягнення майнової шкоди в розмірі 1 545 092,00 грн.
Суддя Нечай О.В.
Представники сторін:
від позивача: Іскров К.М., за довіреністю
від відповідача: Герасько В.В., за довіреністю.
На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Метал Інвест" (далі - відповідач) про стягнення майнової шкоди в розмірі 1 545 092,00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.06.2015 р. було порушено провадження у справі № 910/14442/15, розгляд справи призначено на 05.08.2015 р.
23.07.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано відзив на позовну заяву.
05.08.2015 р. до відділу діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла телеграма з клопотання про відкладення розгляду справи.
У судове засідання 05.08.2015 р. представник позивача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 08.06.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/14442/15 позивач не виконав.
У судове засідання 05.08.2015 р. представник відповідача з'явився та подав клопотання про продовження строків розгляду справи. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 02.06.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/14442/15 відповідач виконав.
Розглянувши у судовому засіданні 05.08.2015 р. клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, суд задовольнив вищезазначене клопотання.
Розглянувши у судовому засіданні 05.08.2015 р. клопотання представника відповідача про продовження строків розгляду справи, враховуючи особливості розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду справи.
Враховуючи те, що представник позивача у судове засідання 05.08.2015 р. не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням позивачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 08.06.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/14442/15, необхідністю витребування нових доказів та задоволенням клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи було відкладено на 19.08.2015 р.
17.08.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано письмові пояснення на відзив відповідача.
У судове засідання 19.08.2015 р. представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 19.08.2015 р. з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечував.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
23.02.2012 р. між Приватним акціонерним товариством "Українське Дунайське пароплавство" (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Метал Інвест" (далі - відповідач, підрядник) було укладено Договір підряду та купівлі-продажу металобрухту № 080_ОУИ (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник, у відповідності до плану списання кораблів на 2012 рік документально оформлює та передає для розділки на металобрухт, а підрядник приймає кораблі, які знаходяться в процесі списання з балансу замовника відповідно до Додатку № 1, далі - основний засіб. Підрядник приймає основний засіб для його розділу на металобрухт в строки, визначені даним Договором, з подальшим придбанням підрядником отриманого в результаті такого розподілу брухту у власність. Основний засіб знаходиться в порту Ізмаїл.
Відповідно до пункту 1.3 Договору основний засіб передається на умовах «як є» виключно для цілей розділу та переробки на брухт та відходи чорних металів, і підрядник гарантує, що він ніколи не буде використовувати основний засіб самостійно, відновлювати його, продавати чи передавати основний засіб третім особам для будь-яких цілей, крім розподілу та утилізації.
Згідно з п. 3.4 Договору підрядник приймає кораблі для порізки на металобрухт по розрахунковій вазі визначеній замовником по паспортним даним основного засобу з вирахуванням зносу корпусу корабля та ваги демонтованого обладнання. Після кінцевої порізки основного засобу складається акт приймання-передачі металобрухту у власність підрядника.
Після кінцевого зважування розділеного брухту та відходів чорних металів, уповноваженими представниками сторін складається та підписується акт приймання-передачі металобрухту у власність підрядника (п. 5.6 Договору).
В подальшому сторонами було укладено Додаткові угоди про передачу на розділ суховантажних суден «Иван Прохоров», «Леонид Луговой», «Вадим Глазунов».
Як зазначає позивач, кораблі передавались з опломбованими приміщеннями, де знаходились товарно-матеріальні цінності позивача, про що були складені акти перевірки збереженості та приймання передачі пломб. Разом з іншими товарно-матеріальними цінностями на суднах були залишені паливно-мастильні матеріали. Загальний обсяг залишених на кораблях паливно-мастильних матеріалів, на думку позивача, складає 13 413 кг. дизельного палива, марки Mgo та 136 790 кг. дизельного палива, марки IFO 40, що підтверджується актами перевірки використання по судну і ведення судової документації за 2010 рік.
Позивач зазначає, що відповідно до інформаційних ресурсів загальна сума збитків від втрати дизельного палива складає 62 224,62 дол.США.
Закупівельна вартість мастил, як зазначає позивач, згідно з даних бухгалтерського обліку, складає 11 106,73 дол.США.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає суду, що факт належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором підтверджується зокрема, актами виконаних робіт № 8 від 20.05.2013 р., № 9 від 01.03.2013 р., № 7 від 01.03.2013 р. які підписані позивачем без зауважень.
Крім того, відповідач заперечуючи проти позову, зазначає про відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження наявності на суднах паливно-мастильних матеріалів в період з серпня 2010 р. по січень 2013 р., тобто на момент передачі суден на розділ відповідачу. Більш того, позивачем не надано жодних доказів, на підтвердження передачі суден відповідачу разом з паливно-мастильними матеріалами.
Відповідач також наголошує на наявності документів, копії яких наявні в матеріалах справи, які містять перелік матеріальних цінностей, які знаходились на суднах та їх вагу, серед яких відсутні паливно-мастильні матеріали.
Що ж до наданих позивачем рапортів співробітників останнього, то відповідач наголошує на їх фіктивності, оскільки в зазначених рапортах йде мова про проведення робіт по розділу суден, пізніше ніж їх було розділено, а саме суховантажні теплоходи «Вадим Глазунов» та «Леонид Луговой» були розділені 01.03.2013 р., а в рапортах зазначено про роботи які відбувались 06.03.2013 р. 13.03.2013 р. та 16.03.2013 р., а суховантажний теплохід «Иван Прохоров» було повністю розділено 20.05.2013 р., а в рапортах зазначено про роботи 12.06.2013 р. Факт кінцевого розділу підтверджується зокрема, підписаними сторонами актами виконаних робіт.
Позивач заперечуючи проти даних доводів відповідача, зазначає, що позовну заяву подано в порядку відшкодування шкоди, яка виникла поза межами договірних зобов'язань.
Однак, суд не приймає ці доводи позивача до уваги, оскільки позивач в своєму позові посилається на належне виконання сторонами Договору.
Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.
У свою чергу, рішенням суду має вирішуватись питання про захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин.
Відшкодування збитків, як окремий спосіб захисту, визначений п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та категорія яких розкривається в приписах ст. 22 Цивільного кодексу України, передбачає як спеціальний предмет доказування, так і може стосуватись лише випадків завдання матеріальної шкоди.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.
Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у його витратах, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних ним доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань причиною. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).
Слід зазначити, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
Наведеної правової позиції також дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 30.05.2006 р. у справі № 42/266 - 6/492.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом статті 1166 Цивільного кодексу України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Позовні вимоги базуються виключно на внутрішніх документах позивача та інформаційних ресурсах, які не можуть розглядатись судом як належні докази факту завдання відповідачем позивачу майнової шкоди та її розміру.
Отже, доводи позивача щодо заподіяння відповідачем позивачу майнової шкоди в розмірі 1 545 092,00 грн. не підтверджуються належними доказами.
Згідно з статтями 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Відповідачем також було заявлено в своєму відзиві про застосування строків позовної давності.
Згідно з п. 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29 травня 2013 року N 10 (далі - Постанова № 10) позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України).
Як вказано в пункті 2.1 Постанови № 10, частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою.
Згідно з п. 2.2 Постанови № 10 за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача майнової шкоди в розмірі 1 545 092,00 грн. не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд,
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судовий збір покласти на позивача.
Повне рішення складено 25.08.2015 р.
Суддя О.В. Нечай