ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.08.2015Справа №910/16971/15
Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геопроект»
до Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС»
про стягнення 1 600,61 грн
За участю представників сторін:
від позивача: Губаненко Ю.П. (довіреність № 13-ю від 17.11.2014 року);
відповідача: Сидорова І.М. (довіреність № 06-5/470 від 21.07.2015 року).
02.07.2015 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Геопроект» (далі - позивач) до комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 1 600,61 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що 05.09.2013 року між ним та відповідачем був укладений договір на створення проектно-вишукувальної продукції № 89-13 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався виконати роботи з розробки інженерно-геологічних вишукувань по об'єкту: «Першочергові заходи щодо організації міських пасажироперевезень залізничним транспортом. Будівництво та реконструкція І черги кільцевої дороги для електропоїздів з підходами та під'їздами до платформ у м. Києві» (далі - проектно-вишукувальні роботи), а відповідач зобов'язувався прийняти зазначені роботи та оплатити їх вартість вчасно та в повному обсязі.
Позивач проектно-вишукувальні роботи виконав, а відповідач їх прийняв проте не оплатив.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у розмірі 10 239,60 грн.
Провадження у справі порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2015 року, розгляд останньої призначено на 22.07.2015 року.
22.07.2015 року в судовому засіданні представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом було задоволено.
Представник відповідача в судовому засіданні подав письмові пояснення, в яких зазначив, що заборгованість відповідача перед позивачем за проектно-вишукувальні роботи, виконані останнім, утворилась внаслідок недоотримання відповідачем грошових коштів з державного та місцевого бюджетів. Крім того, представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи обґрунтувавши його тим, що відповідачем ведеться робота з Державною казначейською службою України щодо виділення з бюджетів коштів для виконання грошових зобов'язань відповідача перед позивачем, яке було судом задоволено.
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.
Судом, на підставі ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву в судовому засіданні до 12.08.2015 року.
12.08.2015 року в судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що відповідачем підготовлено та передано на опрацювання до Державної казначейської служби України платіжні доручення для оплати заборгованості перед позивачем. Зазначене клопотання було судом задоволено.
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.
Судом, на підставі ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву в судовому засіданні до 25.08.2015 року.
25.08.2015 року в судовому засіданні представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості, просив суд стягнути з відповідача борг у розмірі 1 600,61 грн. Вказана заява, на підставі ст. 22 ГПК України, була прийнята судом до розгляду.
Представник відповідача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом було задоволено.
В судовому засіданні 25.08.2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, судом встановлено наступне:
05.09.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Геопроект» (далі - позивач) та комунальним підприємством «КИЇВПАСТРАНС» (далі - відповідач) був укладений договір на створення проектно-вишукувальної продукції № 89-13 (далі - договір).
Пунктом 1.1 договору передбачено, що замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) приймає на себе розробку: інженерно-геологічних вишукувань по об'єкту: «Першочергові заходи щодо організації міських пасажироперевезень залізничним транспортом. Будівництво та реконструкція І черги кільцевої дороги для електропоїздів з підходами та під'їздами до платформ у м. Києві» (далі - проектно-вишукувальна продукція).
Згідно з п. 2.1 договору, за виготовлену проектно-вишукувальну продукцію відповідно до даного договору замовник (відповідач) перераховує виконавцеві (позивачеві) кошти в сумі - 10 239,60 (десять тисяч двісті тридцять дев'ять гривень 60 коп.), в т.ч. ПДВ 20% - 1 706,60 грн.
Розрахунки за виконані роботи здійснюються протягом 10 банківських днів після підписання акту здачі-приймання робіт. У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунки за виконані роботи здійснюються протягом 3-х банківських днів з дати отримання замовником (відповідачем) коштів бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок (п. 2.3 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору, після закінчення робіт виконавець (позивач) передає замовнику (відповідачу) акт здачі-приймання проектно-вишукувальної продукції, що є підставою для розрахунку за виконану роботу.
10.09.2013 року сторонами був підписаний акт здачі-приймання робіт № 1 складений згідно з договором № 89-13 від 05.09.2013 року (далі - акт).
З акту вбачається, що роботи виконані у повній відповідності з умовами договору та технічного завдання і сторони претензій одна до одної не мають. Крім того, в акті вказано, що позивач виконав роботи загальною вартістю 10 239,60 грн.
Так, позивач обов'язки з виготовляння проектно-вишукувальної продукції, взяті на себе згідно з умовами договору, виконав.
Відповідач виконання замовленої ним роботи прийняв, проте оплату виготовленої позивачем проектно-вишукувальної продукції не здійснив.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у розмірі 10 239,60 грн.
13.08.2015 року відповідачем була сплачена частина заборгованості перед позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 20 на суму 8 638,99 грн, копія якого долучена до матеріалів справи.
У зв'язку з цим, 25.08.2015 року в судовому засіданні представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача борг у розмірі 1 600,61 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Судом встановлено, що строк виконання відповідачем обов'язку з оплати виготовленої позивачем проектно-вишукувальної продукції, враховуючи положення п. 2.3 договору, настав 24.09.2013 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 цієї статті).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 889 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
22.07.2015 року в судовому засіданні представник відповідач подав письмові пояснення по справі, в яких вказав, що заборгованість відповідача перед позивачем за проектно-вишукувальні роботи, виконані останнім згідно договору на створення проектно-вишукувальної продукції № 89-13 від 05.09.2013 року, утворилась внаслідок недоотримання відповідачем грошових коштів з державного та місцевого бюджетів.
З приводу вищенаведеного суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Так, враховуючи наведені положення ст. ст. 96, 525, 526, Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 218 Господарського кодексу України, відсутність фінансування з державного або місцевого бюджету не виправдовує бездіяльність відповідача та не являється підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року в справі № 3-28гс12.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач документів, які спростовують доводи позивача або підтверджують оплату ним заборгованості перед позивачем у розмірі 1 600,61 грн, суду не надав.
Так, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача боргу в розмірі 1 600,61 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо розподілу господарських витрат суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Разом з тим, позивачем був сплачений мінімальний розмір судового збору - 1 827,00 грн.
У п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 року роз'яснено, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.
Таким чином, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне покласти судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру у розмірі 1 827,00 грн на відповідача.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з комунального підприємства «КИЇВПАСРАНС» (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, буд. 2; ідентифікаційний код 31725604, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Геопроект» (01021, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 11-А, квартира 2; ідентифікаційний код 30182409, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) борг в розмірі 1 600,61 грн (одна тисяча шістсот грн 61 коп.); судовий збір в розмірі 1 827,00 грн (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн 00 коп.) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 31 серпня 2015 року.
Cуддя Я.А. Карабань