ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.03.2015Справа № 910/27916/14
за позовом: Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Порто-Франко», м.Одеса
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Топ Фінанс», м.Київ
за участю третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної організації (установи, закладу) «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», м.Київ
за участю третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Турковського Генадія Сергійовича, м.Одеса
за участю третьої особи 3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Папікяна Григорія Айказовича, м.Одеса
за участю третьої особи 4 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Глотова Сергія Володимировича, м.Одеса
за участю третьої особи 5 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Тонова Андрія Володимировича, м.Одеса
за участю третьої особи 6 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Яковлева Сергія Володимировича, м.Одеса
за участю третьої особи 7 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Козлова Олександра Анатолійовича, м.Одеса
за участю третьої особи 8 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Єленчук Лілії Валентинівни, м.Одеса
за участю третьої особи 9 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Чауша Олександра Юрійовича, м.Одеса
за участю третьої особи 10 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Дочірнього підприємства «Маккенлі», м.Одеса
про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину
Головуючий суддя Любченко М.О.
Суддя Сташків Р.Б.
Суддя Полякова К.В.
Представники сторін:
від позивача: Нагай Д.С.- по дов.
від відповідача: Телещак Н.М. - по дов.
від третіх осіб 1 - 10: не з'явились
Позивач, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Порто-Франко», м.Одеса звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Топ Фінанс» , м.Київ про визнання договору №3 від 26.08.2014р. факторингу недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення під час укладення спірного правочину приписів чинного законодавства України, зокрема, за твердженнями заявника, з боку Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Порто-Франко» договір №3 від 26.08.2014р. було підписано неуповноваженою особою без погодження Національного банку України. До того ж, заявник посилався на приписи ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, на думку позивача, банк здійснив відчуження майна (права вимоги) за ціною, що на 20 відсотків нижча від звичайні ціни на вказаний вид майна.
Відповідач у відзиві №18 від 06.02.2015р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення, з огляду на те, що, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Топ Фінанс», договір №3 від 26.08.2014р. було укладено у відповідності до чинних на момент його укладання норм законодавства України.
Ухвалою від 14.01.2015р. господарського суду міста Києва залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Державну організацію (установа, заклад) «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», Турковського Генадія Сергійовича, Папікяна Григорія Айказовича, Глотова Сергія Володимировича, Тонова Андрія Володимировича, Яковлева Сергія Володимировича, Козлова Олександра Анатолійовича, Єленчук Лілію Валентинівну, Чауша Олександра Юрійовича, Дочірнє підприємство «Маккенлі».
Треті особи 1-10 пояснень по суті спору не надали, у судове засідання 20.03.2015р. не з'явились, представників не направили. Проте, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи з огляду на таке.
За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ч.1 ст.29 Цивільного кодексу України).
За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням третьої особи 1 є: 01032, м.Київ, бул.Шевченка, 33-Б; третьої особи 10: 65012, м.Одеса, вул.Новощіпний ряд, 2, кв-315
Відповідно до довідок адресно-довідкового бюро підрозділів ГУДМС України місцем проживання третьої особи 2 є : 65006, м.Одеса, вул.Краснослобідська, 8, кв-12; третьої особи 3: 67668, Одеська обл., Біляївський р-н., с.В.Дальник, вул.Шкільна, 94-А; третьої особи 4: 65055, м.Одеса, вул.Четверта, 50; третьої особи 5: 65091, м.Одеса, вул.Ленінградська, 26, кв-8; третьої особи 6: 65104, м.Одеса, вул.Академіка Корольова, 81/8, кв-51; третьої особи 7: 65006, м.Одеса, вул.І.Рябіна, 57, кв-22; третьої особи 8: 65017,Одеса, вул.Малиновського, 55, кв-1; третьої особи 9:13308, Житомирська обл., м.Бердичів, вул.Житницька, 31.
На вказані адреси на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення вказаних учасників про час та місце вирішення справи, судом було направлено, в тому числі, ухвалу від 02.03.2015р.
Судова кореспонденція, направлена на адреси третіх осіб 1, 3, 4, 10 була вручена адресатам, що підтверджується поштовими повідомленнями №0103032998201, №0103032995431, №0103032998236, №0103032998309.
Решта конвертів була повернута на адресу господарського суду м.Києва з відміткою «За закінченням встановленого терміну зберігання».
У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресами учасників судового процесу, які зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та у довідках відділів адресно-довідкової роботи Головного управління ДМС України, враховуючи позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення сторін та третіх осіб про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Згідно із положеннями ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.
Як зазначено в листі №01-8/2651 від 27.11.2006р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання призначення судових експертиз» судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Аналогічні за змістом положення містить ч.2 п.2 Постанови №4 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи».
Як вказувалось вище, обґрунтовуючи поданий позов, позивач посилається, в тому числі, на приписи ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Зокрема, за твердженнями заявника, банк за договором №3 від 26.08.2014р. факторингу здійснив відчуження майна (права вимоги) за ціною, що на 20 відсотків нижча від звичайних цін.
За приписами ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочин (у тому числі договір) неплатоспроможного банку є нікчемним з такої підстави: банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.
Як вбачається з додатку №1 до договору №3 від 26.08.2014р. фактично позивачем відступлено на користь відповідача право вимоги до третіх осіб 2-10 на загальну суму 34 314 694 грн. за 411 000 грн., що на думку заявника, значно нижче, ніж звичайні ціни.
Відповідач у відзиві №18 від 06.02.2015р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення, з огляду на те, що, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Топ Фінанс», право вимоги за договором №3 від 26.08.2014р. було відчужено банком у відповідності до вимог чинного законодавства.
За висновками суду, обставини щодо дійсної ринкової вартості грошових вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Порто-Франко» до Турковського Генадія Сергійовича, Папікяна Григорія Айказовича, Глотова Сергія Володимировича, Тонова Андрія Володимировича, Яковлева Сергія Володимировича, Козлова Олександра Анатолійовича, Єленчук Лілії Валентинівни, Чауша Олександра Юрійовича, Дочірнього підприємства «Маккенлі» входять до предмету доказування по даній справі з урахуванням визначених позивачем підстав позову, а тому повинні бути досліджені господарським судом з метою винесення обґрунтованого та повного рішення.
Разом з цим, для з'ясування вказаних обставин є необхідним застосування відповідних методів та методик дослідження, що не може бути зроблено господарським судом самостійно без залучення відповідних фахівців та проведення судової експертизи.
Ухвалою від 02.03.2015р. сторін та третіх осіб було зобов'язано надати письмові пояснення щодо наявності підстав для призначення по справі судової експертизи з метою визначення вартості права вимоги за договором факторингу №3 від 26.08.2014р., а також пропозиції щодо переліку питань та вибору експертної установи для проведення такого експертного дослідження.
Позивачем у судовому засіданні 20.03.2015р. обґрунтованих заперечень з приводу призначення по справі судової експертизи не представлено.
Відповідач у клопотанні без номеру та дати, що надійшло до господарського суду 20.03.2015р., наголошував на необхідності призначення по справі судової експертизи з метою визначення вартості грошових вимог за договором №3 від 26.08.2014р.
Як вказувалось вище, треті особи у судове засідання 20.03.2015р. не з'явились, заперечень з приводу необхідності призначення по справі судової експертизи не представили.
Враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог, виходячи з того, що під час розгляду справи №910/27916/14 виникло питання стосовно вартості прав вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Порто-Франко» до третіх осіб 2-10, які було відступлено за договором №3 від 26.08.2014р., суд дійшов висновку про необхідність призначення у даній справі судової експертизи.
Відповідно до ч.2 ст.41 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.
Виходячи зі змісту листа №01-8/2651 від 27.11.2006р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання призначення судових експертиз», вирішуючи питання про призначення судової експертизи, господарському суду необхідно витребувати у сторін пропозиції стосовно конкретних державних спеціалізованих експертних установ та/або судових експертів, які не є працівниками зазначених установ. Господарський суд не зв'язаний цими пропозиціями, але має враховувати їх у вирішенні питання про призначення і проведення експертного дослідження.
За змістом п.5 Постанови №4 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. У вирішенні відповідного питання (до призначення судової експертизи) слід: визначитися з конкретною установою або конкретним експертом, якими проводитиметься експертиза. З цією метою господарський суд, зокрема, витребує у сторін пропозиції стосовно таких установ та/або судових експертів, у тому числі тих, які не є працівниками зазначених установ. Господарський суд не зв'язаний цими пропозиціями, але може враховувати їх у вирішенні питання про призначення і проведення судової експертизи; максимально конкретно визначити питання, які мають бути роз'ясненні судовим експертом, та сформулювати їх у логічній послідовності.
Згідно з п.3 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду, у процесі підготовки справи до розгляду суддя не позбавлений можливості, викликавши представників сторін, з'ясувати їх думку щодо питань, які слід поставити перед експертом.
Як вказувалось вище, ухвалою від 02.03.2015р. учасникам судового процесу було запропоновано надати свої пропозиції стосовно переліку питань, які слід поставити на вирішення судовому експерту.
У судовому засіданні 20.03.2015р. позивач визначення питань для експертного дослідження залишив на розсуд суду.
Відповідач у клопотанні без номеру та дати, що дійшло до господарського суду 20.03.2015р., запропонував поставити таке питання: яка ринкова вартість права грошової вимоги за договором №3 від 26.08.2014р., укладеного між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Порто-Франко» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Топ Фінанс».
Треті особи пропозицій з приводу питань для судового експерта не надали.
Згідно з ч.3 ст.41 Господарського процесуального кодексу України проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу».
Пунктом 1.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень встановлено, що експертизи та дослідження проводяться експертними установами, як правило, за зонами регіонального обслуговування. За наявності обставин, що зумовлюють неможливість або недоцільність проведення експертизи в установі за зоною обслуговування, особа або орган, які призначають експертизу, зазначивши відповідні мотиви, можуть доручити її виконання експертам іншої установи.
Відповідач у клопотанні без номеру та дати, що дійшло до господарського суду 20.03.2015р., проведення судової експертизи просив доручити Одеській судово-дослідницькій установі. У судовому засіданні 20.03.2015р. вказаний учасник судового процесу просив направити справу на експертизу до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Позивач проти направлення справи до вказаної експертної установи заперечував.
Заслухавши позицію сторін, враховуючи позицію Вищого господарського суду України стосовно того, що суд не зв'язаний пропозиціями учасників судового процесу щодо експертної установи, якій необхідно доручити проведення експертного дослідження, з огляду на відсутність єдиної позиції з цього питання між позивачем та відповідачем, виходячи з принципів незалежності та безсторонності суду, визначених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., з метою уникнення сумнівів у законності, незалежності, об'єктивності і повноти здійсненої судової експертизи, суд дійшов висновку про недоцільність підтримання позиції відповідача при виборі експертної установи та приймаючи до уваги встановлену зону регіонального обслуговування Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, вважає за необхідне призначити судову експертизу саме у вказану експертну установу.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.15 Закону України «Про судову експертизу» витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України, зокрема, у господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Згідно з п.9 Постанови №4 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» про призначення судової експертизи виноситься ухвала, в якій, крім відомостей, передбачених частиною другою статті 86 Господарського процесуального кодексу України, зазначається, зокрема, сторона, на яку покладено оплату витрат з проведення судової експертизи.
За змістом п.23 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи. Тому в зазначеній ухвалі суд вправі зобов'язати відповідну сторону перерахувати, в тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи на рахунок експертної установи.
Приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог, враховуючи, що клопотання про призначення по справі судової експертизи подано саме відповідачем, за висновками суду, саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Топ Фінанс» має нести витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, господарський суд вважає за необхідне для всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи призначити судову експертизу, проведення якої доручити Київському науково- дослідному інституту судових експертиз, а витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, покласти на відповідача.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст.41, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Призначити судову експертизу по справі №910/27916/14 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Порто-Франко», м.Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Топ Фінанс», м.Київ про визнання договору №3 від 26.08.2014р. факторингу недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.
На вирішення експерту поставити наступне питання:
Яка ринкова (звичайна) вартість станом на 26.08.2014р. прав вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Порто-Франко», які було передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Топ Фінанс» на підставі договору №3 від 26.08.2014р. факторингу? Відповідь на питання визначити загалом та окремо за кожним з боржників (позичальників), зазначених у додатку №1 до договору №3 від 26.08.2014р.
Проведення судової експертизи по справі №910/27916/13 доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03680, м.Київ, Солом'янський район, вул.Смоленська, 6, ЄДРПОУ 02883096).
Попередити експерта, який буде проводити судову експертизу, про необхідність проведення експертизи у відповідності до Закону України «Про судову експертизу» та про кримінальну відповідальність у разі дачі неправдивих висновків, передбачену ст.ст.384, 385 Кримінального кодексу України.
Зобов'язати учасників судового процесу не перешкоджати при проведенні судової експертизи.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Топ Фінанс» сплатити вартість судової експертизи згідно з рахунком, який буде надано Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз.
Зобов'язати Київський науково-дослідний інститут судових експертиз згідно із ч.1 ст.41 Господарського процесуального кодексу України направити сторонам у справі копію висновку судової експертизи, призначеної даною ухвалою, а також провести експертизу у строки, передбачені підпунктом 1.13 пункту 1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.
Головуючий суддя Любченко М.О.
Суддя Сташків Р.Б.
Суддя Полякова К.В.