ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"31" серпня 2015 р. Справа № 809/3236/15
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду, розглянувши у порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 1603.89 грн.-
Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську звернулася в суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 1603.89 грн. по єдиному податку.
Представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позов розглядати без її участі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлений про розгляд справи за адресою що вказана в даних ЄДРПОУ, про що свідчить поштове повідомлення про вручення. Наданим право на подання заперечення проти позову не скористався.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач є фізичною особою-підприємцем, взятий на облік Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську як платник єдиного податку (а.с.12).
Конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах встановлених законом визначений ч.1 ст. 67 Конституції України.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами у сфері справляння податків і зборів врегульовані Податковим кодексом України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У відповідності до вимог ст.36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.
Відповідно до ст. 38 Податкового Кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлені податковим законодавством терміни.
Згідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки і збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом. Обов"язок фізичної особи - підприємця щодо сплати податків і зборів припиняється з їх сплатою.
Податковим кодексом України визначена можливість для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців самостійно обирати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам встановлених законодавством та реєструється платником єдиного податку в порядку визначеному ПКУ.
Пунктом 291.4 ст.291 Податкового кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності поділяються на групи платників єдиного податку.
В судовому засіданні встановлено, що згідно заяви відповідача про застосування спрощеної системи оподаткування ним обрано ставку єдиного податку 20 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати та 2-гу групу платника єдиного податку.
Відповідно до ПКУ ставка єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом станом на 01 січня податкового року.
Згідно з п.295.1 ст. 295 платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20-го числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий період (квартал, рік), але не більше як до кінця поточного звітного року.
Однак, визначений Законом обов'язок щодо сплати єдиного податку відповідач виконував неналежним чином, внаслідок чого допустив заборгованість в сумі 1603,89 грн. станом на 24.07.2015 року.
Підпунктом 175 п.1 ст.14 ПКУ вказано, що сума узгодженого податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але несплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня нарахована на суму такого грошового зобов'язання визнається податковим боргом.
Відповідно до п.59.1 ст. 59 ПКУ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, податковий орган надсилає такому платнику податкову вимогу.
Відповідачу було надіслано податкову вимогу, якою повідомлено про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків і обов'язок погасити суму податкового боргу, однак останнім залишена без задоволення (а.с.11).
Податковий кодекс України визначає (пп. 14.1.175 п.14.1 ст.14), що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно вимог п.87.11. ст. 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
Відповідно до ст. 95 Податкового Кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває в податковій заставі.
За таких обставин позов підлягає до задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (р.номер НОМЕР_1, вул. Стуса,17/105, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018) в дохід бюджету податковий борг в сумі 1603,89 грн. (одна тисяча шістсот три гривні 89 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 КАС України.
Суддя (підпис) Мигалюк Ю.В.