ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"26" серпня 2015 р. Справа № 809/3234/15
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Матуляка Я.П.
при секретарі Візінському М.В.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018
до відповідача: ОСОБА_2, вул. Вовчинецька, 208-А/58, м. Івано-Франківськ, 76018
про стягнення заборгованості в сумі 1461,70 грн., -
Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області звернулася в суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті єдиного податку в сумі 1461,70 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення статтей 16, 295 Податкового кодексу України не сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з єдиного податку за жовтень 2014 року-червень 2015 року в сумі 1461,70 грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві, позов просила задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, поштове відправлення із ухвалою суду та повісткою, направлені відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулося до суду без вручення. В такому випадку у відповідності до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України у разі повернення поштового відправлення, яке не вручене адресату з незалежних від суду причин, вважається, що останнє вручене належним чином. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи відповідач суду не подав, причини неявки суду не повідомив. Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався.
Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Тому, на підставі вищенаведеної норми, враховуючи наявність в матеріалах справи достатньої кількості доказів, необхідних для вирішення справи по суті, суд визнав можливим розглянути дану адміністративну справу за відсутності відповідача.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 21.03.2013 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.6) та з 22.03.2013 року відповідач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області як платник податків.
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 10.1.2. пункту 10.1. статті 10 Податкового кодексу України визначено, що єдиний податок належить до місцевих податків.
Відповідно до приписів пункту 291.3. статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
На підставі поданої відповідачем 15.09.2014 року заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, відповідач з 01.10.2014 року перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності зі сплати єдиного податку (а.с.12-13). Відповідно до вказаної заяви відповідач відноситься до другої групи платників єдиного податку, а ставка єдиного податку встановлена для відповідача згідно обраного виду господарської діяльності (47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах) визначена в розмірі 15 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно пункту 294.1. статті 294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої та другої груп є календарний рік.
За змістом пункту 293.1 статті 293 згаданого Кодексу ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Згідно пункту 293.2 статті 293 Податкового кодексу України фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - у межах до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати; 2) для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Пунктом 295.2 статті 295 Податкового кодексу України передбачено, що нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
У відповідності до пункту 295.4. статті 295 Податкового кодексу України сплата єдиного податку здійснюється за місцем податкової адреси.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", який вступив в дію з 01.01.2014 року, встановлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі в 2014 році складає 1218,00 грн.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", який вступив в дію з 01.01.2015 року, встановлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня складає 1218,00 грн.
Виходячи із вимог статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" розмір єдиного податку для відповідача в 2014 році-червні 2015 року становив 182,70 грн. на місяць (15% від 1218,00 грн.).
Судом встановлено, що за період жовтень 2014 року-червень 2015 року позивачем нараховано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 податкове зобов'язання з єдиного податку в розмірі 1644,30 грн. з щомісячним платежем в сумі 182,70 грн. Частина нестягнутого у судовому порядку та несплаченого податкового боргу з єдиного податку на момент розгляду справи за період жовтень-червень 2014 року становить 1461,70 грн., а саме за жовтень 2014 року в розмірі 0,10 грн., за листопад 2014 року в сумі 182,70 грн., за грудень 2014 року в розмірі 182,70 грн., за січень 2015 року в сумі 182,70 грн., за лютий 2015 року в розмірі 182,70 грн., березень 2015 року в сумі 182,70 грн., квітень 2015 року в розмірі 182,70 грн., травень 2015 року в сумі 182,70 грн. та червень 2015 року в розмірі 182,70 грн., що підтверджується зворотнім боком облікових карток платника податків (а.с.9-10)
На виконання вимог абзацу 1 пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України, Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області надсилалася відповідачу податкова вимога форми "Ф" від 22.12.2014 року за № 11828-25, однак була повернута на адресу позивача з відміткою поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання", копія конверту якого міститься в матеріалах справи (а.с.11).
Згідно абзацу 3 пункту 58.3. статті 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що направлена відповідачу податкова вимога форми "Ф" від 22.12.2014 року за № 11828-25 є врученою фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 На час розгляду справи податкова вимога є неоскаржена та невідкликана.
Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сплата єдиного податку є обов'язком відповідача, що передбачений статтями 16, 295 Податкового кодексу України.
Судом встановлено, що відповідач свої податкові зобов'язання належним чином не виконав та не сплатив до бюджету суму грошового зобов'язання з єдиного податку за жовтень 2014 року-червень 2015 року, що привело до виникнення заборгованості в сумі 1461,70 грн.
Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума податкових зобов'язань з єдиному податку в розмірі 1461,70 грн., є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.
Заборгованість відповідача підтверджується податковою вимогою форми "Ф" від 22.12.2014 року за № 11828-25 (а.с.11), довідкою про борг (а.с.7), довідкою-розрахунком податкового боргу (а.с.8), а також зворотнім боком облікових карток платника податків, що містяться в матеріалах справи (а.с.9-10).
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано.
За таких обставин відповідач зобов'язаний погасити суму податкового боргу по єдиному податку в розмірі 1461,70 грн. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується статтею 67 Конституції України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості в сумі 1461,70 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_1) в дохід бюджету заборгованість у розмірі 1461 (одна тисяча чотириста шістдесят одна) гривень 70 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Матуляк Я.П.
Постанова складена в повному обсязі 31.08.2015 року.