ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"20" червня 2011 р. Справа № 2a-1704/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Микитюка Р.В.
при секретарі Дущак С.М.
за участю представників сторін:
прокурора Журавльова Н.Є.
від позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Долинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області
до відповідача СПД ОСОБА_2
про стягнення податкового боргу в сумі 5872,46 грн.,-
Долинський міжрайонний прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області (надалі - позивач) до СПД ОСОБА_2 (надалі -відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 5872,46 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що СПД ОСОБА_2 зареєстрована в Долинській районній державній адміністрації та взята на податковий облік в Долинській оДПІ. За відповідачем станом на 12.05.2011 року рахується податковий борг на суму 5872,46 грн, по наступних податках: по орендній платі з фізичних осіб -24447,94 грн, податку з доходів фізичних осіб -140,18 грн, по податку на додану вартість на суму 1107,45 грн, по єдиному податку 2176,89 грн. Відповідачу вручено першу та другу податкові вимоги, однак, вони залишені ним без виконання.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та пояснив, що заборгованість відповідача по податкових зобов'язаннях є узгодженою та підлягає стягненню в доход бюджету відповідно до вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Податкового кодексу України. Крім того, у відповідності до пункту 95.3. статті 95 Податкового кодексу України просив стягнути вказану заборгованість з рахунків СПД ОСОБА_2 у банках, обслуговуючих такого платника податків.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася повторно, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (рекомендованим), своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористалася. Заяв чи клопотань від відповідача про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.
СПД ОСОБА_2 зареєстрована в Долинській районній державній адміністрації та взята на податковий облік в Долинській оДПІ. За відповідачем станом на 12.05.2011 року рахується податковий борг на суму 5872,46 грн, по наступних податках:
- по орендній платі з фізичних осіб -24447,94 грн, що підтверджується податковими деклараціями орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на 2009 та 2010 рік;
- податку з доходів фізичних осіб на суму 140,18 грн., з яких 107,30 грн. податкове зобов'язання та 32,88 грн. пені, що підтверджується перерахунком податку з доходів фізичних осіб за 2009 рік.
- по податку на додану вартість на суму 1107,45 грн., що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість за II квартал 2010 року;
- по єдиному податку на суму 2176,89 грн, що підтверджується, заявою про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 14.12.2007 року, та довідкою про суми податкового боргу платника податків від 12.05.2011 року №824.
Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Законів України "Про систему оподаткування", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Декретом Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" в редакції чинній на час їх дії. Частина правовідносин з приводу виникнення податкового боргу врегульовані нормами Податкового кодексу України, який вступив в дію із 01.01.2011 року.
При вирішенні даної справи суд керується нормами зазначених Законів та інших підзаконних нормативно-правових актів, прийнятих на їх виконання.
Закон України "Про систему оподаткування" визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі) належать плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності), податок з доходів фізичних осіб, податок на додану вартість, а єдиний податок відповідно до статті 15 вказаного Закону -до місцевих податків і зборів.
Згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Аналогічні обов'язки платника податків і зборів (обов'язкових платежів) визначені підпунктами 16.1.1.-16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України.
Пунктом 2.1. статті 2.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»платником податку є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.
Згідно пункту 2 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва” від 28.06.1999 року № 746/99 зі змінами та доповненнями, суб'єкти малого підприємництва -фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва -фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності.
Пунктом 1.5 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що звітним (податковим) періодом є період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Таким періодом відповідно до підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 даного Закону є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.
Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Згідно підпункту 1.1 пункту 1 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Пунктом 5.1 та підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 вищевказаного Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Аналогічні норми адміністрування податків визначені положеннями пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до вимог яких платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача визначені ним в податкових деклараціях орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, податку на додану вартість, по податку з доходів фізичних осіб, єдиному податку та, які ним в повному обсязі не сплачені є узгодженими з дня подання такої декларації та являються податковим боргом відповідача.
Згідно підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону №2181, Долинською оДПІ в Івано-Франківській області на адресу відповідача було надіслано податкові вимоги перша від 28.03.2008 року №1/820 та друга від 07.05.2008 року. № 2/1208. Факт отримання податкових вимог підтверджується копіями поштових повідомлень про вручення.
Відповідач податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений законом, а тому сума податкових зобов'язань у відповідності до вказаного закону є узгодженою.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання -це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Податковий борг (недоїмка) -податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Аналогічна норма відображена у підпункті 14.1.175. пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України, за змістом вимог якої податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгоджених податкових зобов'язань в загальному розмірі 5872,46 грн. є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.
Податковий борг відповідача підтверджується податковими деклараціями, перерахунком податку за 2009 рік, довідкою Долинської оДПІ від 12.05.2011 року №824, а також першою та другою податковими вимогами та іншими матеріалами справи.
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості відповідач суду не надав.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Суд погоджується із доводами позивача про те, що фактичне стягнення податкового боргу необхідно здійснити за положеннями Податкового кодексу України, який вступив у дію із 01.01.2011 року. Втім, вирішуючи питання про необхідність застосування положень пунктів 95.3. статті 95 Податкового кодексу України у повному їх змісті у даних спірних відносинах суд зазначає, що позовні вимоги про стягнення із відповідача наявного у нього податкового боргу за правилами вказаної статті Кодексу підлягають задоволенню, виходячи із наступних правових позицій.
Відповідно до вимог пунктів 95.1., 95.3., 95.4. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Суд, виходячи із системного аналізу наведених положень Кодексу, прийшов до висновку про те, що існують усі підстави для погашення податкового боргу відповідача шляхом стягнення коштів, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, 77200, вул. Довженка, 45, м. Болехів, Долинський район, Івано-Франківська область, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в доход Державного бюджету України податковий борг в сумі 5872,46 грн. (п'ять тисяч вісімсот сімдесят дві гривні 46 грн.) з рахунків СПД ОСОБА_2 у банках, обслуговуючих такого платника податків.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Микитюк Р.В.
Постанова складена в повному обсязі 25.06.2011 року.