18 серпня 2015 року о 16 год. 40 хв.Справа № 808/2392/15 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Семененко М.О.
за участю секретаря судового засідання Федорук І.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Альпіна»
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області
про скасування вимоги,
29 квітня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Альпіна» (далі - позивач, ТОВ «Компанія Альпіна») до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу №263-23 від 06.04.2015.
В обґрунтування позову зазначає, що отримана від відповідача податкова вимога прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки з отриманої вимоги не можливо встановити підстави виникнення податкового боргу, що суперечить приписам статті 59 Податкового кодексу України.
Відповідач проти задоволення позову заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що оскаржувану податкову вимогу винесено правомірно, оскільки на час її прийняття за позивачем обліковувався узгоджений податковий борг в розмірі 1 365 011,06 грн., а саме з податку на прибуток в розмірі 299 773,96 грн., податку на додану вартість - 341 833,10 грн. та штрафних санкцій 723 404,00 грн. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та просив задовольнити позовні вимоги. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Згідно ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи, що від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, відповідач повідомлений про дату, час та місце судового розгляду належним чином, причини неприбуття суду невідомі, керуючись вищенаведеними приписами, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Відповідно до ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що 06 квітня 2015 року відповідачем сформовано та надіслано на адресу позивача податкову вимогу №263-23, якою позивача зобов'язано сплатити податкове зобов'язання в розмірі 1 365 011,06 грн., в т.ч. за основним платежем 641 603,18 грн., 723404,00 грн. - штрафні санкції та 8607,95 грн. - пеня.
Не погодившись з вказаною вимогою, позивач звернувся з позовом до суду.
Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у разі0, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно п.59.3 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Відповідно до п.59.4 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно п.2.2 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №576 від 10.10.2013 (далі - Порядок №576), податкова вимога формується, якщо:
платник податків не сплатив суми податкового зобов'язання, зазначеної в поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки;
платник податків не сплатив узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки;
платник збору не сплатив узгодженої суми збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності у встановлені строки;
платник єдиного податку першої або другої групи не сплатив суми авансового внеску у встановлені строки.
Відповідно до п.3.3 Порядку №576 податкова вимога, окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
З оскаржуваної вимоги судом встановлено, що позивача зобов'язано сплатити податковий борг з податку на прибуток в розмірі 299 773,96 грн. (основний платіж - 291 169,69 грн., пеня - 8604,07 грн.), податку на додану вартість в розмірі 341 833,10 грн. (основний платіж - 341 829,22 грн., пеня - 3,88 грн.), адміністративних штрафів та інших фінансових санкцій в розмірі 723 404,00 грн. (штрафні санкції - 723 404,00 грн.).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Адміністративне судочинство здійснюється з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи, закріпленого статтями 7 та 11 КАС України, відповідно до якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
На виконання вищезазначених приписів, ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2015 витребувано у відповідача докази на підтвердження наявності та узгодження податкового боргу, визначеного в оскаржуваній вимозі.
В обґрунтування заявленої суми податкового боргу з податку на прибуток в розмірі 299 773,96 грн. відповідачем надано:
- податкове повідомлення-рішення № 0001742302/2 від 25.09.2009 на суму 291 154,90 грн, у тому числі 194 529,00 грн. за основним платежем та 96 625,90 за штрафними (фінансовими) санкціями, яке оскаржувалось позивачем в судовому порядку. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2012 по справі № 2а-6080/10/0870, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014, в задоволенні позову відмовлено;
- податкову декларацію з податку на прибуток за 2013 рік від 26.02.2014 (сума 193,00 грн.);
- податкову декларацію з податку на прибуток за 2014 рік від 24.02.2015 (сума 31,00 грн.).
Суд звертає увагу, що сума податкового боргу з податку на прибуток згідно наданих документів не відповідає сумі податкового боргу з податку на прибуток, визначеній в оскаржуваній вимозі.
В обґрунтування заявленої суми податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 341 833,10 грн. відповідачем надано:
- податкове повідомлення-рішення №0003072302/2 від 10.12.2007 на суму 307 000,50 грн., у тому числі 204 667,00 грн. за основним платежем та 102 333,550 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- податкове повідомлення-рішення №0002741600 від 29.08.2012 на суму 28 700,00 грн, у тому числі 22 960,00 грн. за основним платежем та 5 740,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, яке оскаржувалось позивачем в судовому порядку. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.01.2013 по справі № 0870/11923/12, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2014, в задоволенні позову відмовлено;
- податкове повідомлення-рішення №0000601600 від 14.03.2013, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 22 948,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11 474 грн., яке оскаржувалось позивачем в судовому порядку. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.09.2013 по справі № 808/6153/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014, в задоволенні позову відмовлено;
- податкова декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року від 15.01.2015 (сума 51,00 грн.);
Суд звертає увагу, що сума податкового боргу з податку на додану вартість згідно наданих документів не відповідає сумі податкового боргу з податку на додану вартість, визначеній в оскаржуваній вимозі.
В обґрунтування заявленої суми податкового боргу за штрафними санкціями в розмірі 723 404,00 грн. відповідачем надано податкове повідомлення-рішення № 0000010024/0 від 15.01.2010 про зобов'язання позивача сплатити штраф у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами, що складає 723 404,00 грн., яке оскаржувалось позивачем в судовому порядку. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.07.2010 по справі № 2а-3123/10/0870, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.09.2014, в задоволенні позову відмовлено.
В свою чергу, 21.04.2015 за № 2 позивачем на адресу відповідача направлений запит про надання інформації щодо дати та підстави узгодження податкових зобов'язань ТОВ «Компанія Альпіна», визначених в оскаржуваній вимозі.
Листом № 5410/10/08-26-25 від 18.05.2015 за підписом заступником начальника ДПІ ОСОБА_1, ДПІ повідомило, що податковий борг виник з наступних підстав.
По податку на прибуток:
- податкове повідомлення-рішення № 0001742302/3 від 02.12.2009, сума податкового зобов'язання 291 154,90 грн., сума податкового боргу 290 945,89 грн., дата узгодження 31.12.2013;
- податкова декларація з податку на прибуток за 2013 рік №9090716912 від 26.02.2014 (сума 193,00 грн.), дата узгодження 11.03.2014;
- податкова декларація з податку на прибуток за 2014 рік №9080924302 від 24.02.2015 (сума 31,00 грн.), дата узгодження 11.03.2015;
- залишок несплаченої пені - 8 604,07 грн.
По податку на додану вартість:
- податкове повідомлення-рішення № 0003072302/2 від 10.12.2007, сума податкового боргу 307 000,50 грн., дата узгодження - 05.12.2014;
- податкова декларація з податку на додану вартість №9077837194 від 15.01.2015 (сума 51,00 грн.), дата узгодження 30.01.2015;
- податкове повідомлення-рішення №0000601600 від 14.03.2013, сума податкового боргу 34 420,00 грн., дата узгодження 05.08.2014;
- податкове повідомлення-рішення №0002741600 від 29.08.2012 сума податкового зобов'язання 28 700,00 грн, сума податкового боргу 357,72 грн., дата узгодження 05.08.2012;
- залишок несплаченої пені - 3,88 грн.
По штрафним санкціям:
- податкове повідомлення-рішення №0000010024/3 від 07.06.2010 сума податкового боргу 723 404,00 грн., дата узгодження 30.04.2014.
У наданих письмових поясненнях та у судовому засіданні представник позивача пояснив, що податкове повідомлення-рішення № 0001742302/2 від 25.09.2009 на суму 291 154,90 грн. по податку на прибуток, яке було предметом судового оскарження, відкликано, та прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0001742302/2 від 02.12.2009, яке позивачем не оскаржувалось. Крім того, на момент винесення оскаржуваної податкової вимоги відповідач вже здійснював стягнення в судовому порядку податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2013 рік, що є повторним стягненням.
Також зазначив, що податкове повідомлення-рішення № 0003072302/2 від 10.12.2007 по податку на додану вартість позивачем не оскаржувалось, отже узгодилось 18.01.2008, тобто на момент винесення спірної податкової вимоги строк давності, протягом якого контролюючий орган мав право на стягнення зазначеного податкового боргу, сплив.
Крім того, зазначив, що суми боргу по податкових повідомленнях-рішеннях №0000601600 від 14.03.2013 та №0002741600 від 29.08.2012 на теперішній час стягуються відповідачем в судовому порядку, у зв'язку з чим заявлення даних сум податкового боргу у податковій вимозі позивач вважає повторним стягненням.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000010024/0 від 15.01.2010 про зобов'язання позивача сплатити штраф у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами, що складає 723 404,00 грн., позивач зазначає, що воно в силу приписів податкового законодавства вважається відкликаним, оскільки за результатами його оскарження в адміністративному порядку було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000010024/3 від 07.06.2010, яке позивачем не оскаржувалось.
Таким чином, сторонами по справі було надано суду суперечливу інформацію щодо підстав виникнення суми податкового боргу, визначену оскаржуваною податковою вимогою.
Згідно із статтею 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.
Суд може збирати докази з власної ініціативи.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Користуючись даними нормами, задля усунення вищезазначених розбіжностей, в судовому засіданні 21.07.2015 року, а також ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.08.2015, відповідача було зобов'язано надати суду докази по справі, а саме: зворотний бік облікової картки платника податків ТОВ «Компанія Альпіна» за період з квітня 2012 року по квітень 2015 року.
Станом на дату розгляду справи жодних доказів та/або пояснень щодо причин їх неподання від відповідача до суду не надходило.
З вищенаведеного вбачається, що судом вживались всі необхідні і достатні заходи для забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, однак відповідач проігнорував обов'язок подання суду всіх наявних у нього документів та матеріалів, які можуть бути використані як докази у справі, не зазначив про поважність причин не надання доказів для підтвердження правомірності оскаржуваної податкової вимоги, а відтак на підставі ч.6 ст.71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних в ній доказів.
До 01.01.2011 порядок погашення платниками податків податкових зобов'язань, у тому числі порядок узгодження податкових зобов'язань був врегульований нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 (далі - Закон №2181).
Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 (визначення податкового зобов'язання контролюючим органом) та 4.3 (визначення податкового зобов'язання непрямим методом) статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Згідно пп.5.2.2 даного пункту у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення.
У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.
Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.
Підпунктом 5.2.3 передбачено, що заява, подана із дотриманням строків, визначених пп.5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Згідно пп.5.2.4 процедура адміністративного оскарження закінчується останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.
День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Відповідно до п.5.3 ст.5 Закону №2181 у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно п.5.4 ст.5 Закону №2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до пп.15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону №2181 у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.
Аналогічні приписи містяться й в п.102.4 ст.102 Податкового кодексу України.
Аналізуючи дані норми, суд дійшов висновку, що заявлення до сплати суми податкового боргу після спливу встановленого строку давності є протиправним.
Відповідно до п.5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (який втратив чинність 14.01.2011), затвердженого наказом ДПА України №253 від 21.06.2001, у разі подання платником податків скарги щодо визначеного в податковому повідомленні податкового зобов'язання з дотриманням вимог Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.96 №29 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18.12.96 за №723/1748 (в редакції наказу від 02.03.2001 №82) із змінами та доповненнями, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, у день отримання скарги (інформації про подання повторної скарги) уносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень.
Після закінчення розгляду скарги структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, підшиває другий примірник вмотивованого рішення за скаргою платника податків, у тому числі рішення про продовження терміну розгляду скарги, або рішення про податковий компроміс до справи платника податків поряд з корінцем податкового повідомлення, що оскаржувалося, та:
а)у разі часткового скасування раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком нове податкове повідомлення, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним;
б)у разі збільшення податковим органом суми податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги платника податків складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком окреме податкове повідомлення на суму збільшення податкового зобов'язання, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається.
З метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.
Таким чином, з винесенням нового податкового повідомлення-рішення за результатами розгляду скарги платника податків, сума податкового зобов'язання визначається відповідно до нього, строки узгодження такого податкового повідомлення-рішення змінюються, а первинне податкове повідомлення-рішення фактично втрачає своє юридичне значення.
З матеріалів справи встановлено, що до складу податкового боргу позивача відповідачем віднесено податкові зобов'язання за податковими повідомленнями рішеннями №0003072302/2 від 10 грудня 2007 року на суму 300 000,50 грн., №0001742302/3 від 02 грудня 2009 року на суму 291 154,90 грн., №0000010024/3 від 07 червня 2010 року на суму 723 404,00 грн., які позивачем в адміністративному або судовому порядку не оскаржувались, доказів протилежного суду не надано.
З урахуванням строків давності та попередніх висновків суду, суми податкового боргу по вищезазначених податкових повідомленнях рішеннях не можуть бути заявлені до стягнення, а відтак вимога про сплату зазначених сум позивачем є протиправною.
Щодо посилань позивача на включення в оскаржуваній податковій вимозі до складу податкового боргу сум, по яких на момент її винесення здійснюється стягнення в судовому порядку, суд зазначає, що відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.175 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до приписів ст.95 Податкового кодексу України у визначених випадках контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
На виконання зазначеного повноваження нормами Податкового кодексу України передбачено право контролюючого органу на звернення із відповідним позовом до суду.
Суд зазначає, що податкове законодавство не пов'язує право контролюючого органу на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу з обов'язковістю попереднього направлення на адресу платника податків податкової вимоги.
Тим більше, що згідно приписів ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога направляється на адресу платника податків не у будь-якому випадку, а лише в разі, якщо загальна сума податкового боргу платника податків перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи викладене, такі посилання позивача не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, а відтак відхиляються судом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність формування суми податкового боргу, заявленої в оскаржуваній податковій вимозі, отже податкова вимога ДПІ №263-23 від 06.04.2015 підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158- 163, 254 КАС України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Альпіна» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування вимоги задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області №263-23 від 06.04.2015.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Альпіна» судовий збір в розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя М.О. Семененко