24 жовтня 2013 р. Справа № 804/12690/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бондар М.В.,
при секретарі Щербак А.Ю.,
за участі:
представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Профіль України» до Дніпропетровської митниці Міндоходів про скасування рішення та картки відмови, повернення коштів, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Профіль України» (далі - ТОВ «ТД Профіль України», позивач) звернулось до адміністративного суду з позовною заявою до Дніпропетровської митниці Міндоходів (далі - Дніпропетровська митниця, відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні товарів № 110100000/2013/00503 від 02.09.2013 року Дніпропетровської митниці;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200415/1 від 02.09.2013 року Дніпропетровської митниці;
- повернути ТОВ «ТД Профіль України» з Державного бюджету України надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 6401,31 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі контракту, укладеного між позивачем та фірмою «CNBM International Corporation» КНР, від 31.01.2013 року № CN2013/01/31 позивач звернувся до Дніпропетровської митниці для здійснення митного оформлення товару - «оцинкована сталь методом гарячого цинкування». Позивачем було подано до Дніпропетровської митниці документи для підтвердження митної вартості товару та після проведення консультації з митним інспектором додано додаткові документи. Після розгляду наданих позивачем документів, відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів за № 110100000/2013/200415/1 від 02.09.2013 року та складено картку відмови в прийнятті митної декларації № 110100000/2013/00503 від 02.09.2013 року. Відповідачем в порушення норм Митного кодексу України (далі - МК України) було проігноровано як основний метод визначення митної вартості товару, що імпортувався позивачем, так і другорядні методи, крім останнього - резервного, та донараховано податок на додану вартість у сумі 6401,31 грн. Позивач зазначає, що ним у відповідності до вимог митного законодавства було подано відповідачу всі необхідні та достатні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої позивачем митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах. З урахуванням норм Бюджетного та Податкового кодексів України позивач вважає, що надмірно сплачений податок на додану вартість підлягає поверненню. Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову, надала суду письмові заперечення з наступним обґрунтуванням. Відповідачем під час митного оформлення товару було встановлено, що наданий прайс-лист містить інформацію виключно за наданим інвойсом та не відповідає поняттю дійсної вартості, експертний висновок від 05.07.2013 року № 9/317 щодо рівня імпортної ціни носить інформаційний характер, про що зазначено в самому висновку. Зазначений висновок не враховує та необгрунтовує вплив на ціну товару особливостей зовнішньоекономічного контракту, коливання біржової вартості складових товару, які значною мірою впливають як на якісні показники, так і на вартість товару та не містить посилань на джерела інформації. Висновок ґрунтується на документах, наданих декларантом та має суб'єктивний характер. Експертом не зроблено однозначного висновку щодо митної вартості імпортованого товару. Враховуючи зазначені розбіжності посадовою особою Дніпропетровської митниці вчинено запис про необхідність надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару відповідно до вимог ст. 53 МК України. 28.08.2013 року позивачем були надані додаткові документи, проте за результатами розгляду додатково наданих документів виявлено розбіжності зазначені у графі 33 рішення про коригування митної вартості. З урахуванням вказаного, відповідачем відкориговано митну вартість товару в розмірі 0,85 доларів США/кг на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням методу 2 (ґ) відповідно до ст. 60 МК України.
Дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши чинне законодавство та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що між ТОВ «ТД Профіль України» (покупець) та «CNBM International Corporation», Китай (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу від 31.01.2013 року № CN2013/01/31 (далі - Контракт № CN2013/01/31).
21.08.2013 р. позивач звернувся до Дніпропетровської митниці для здійснення митного оформлення товару: «прокат плоский з нелегованої сталі, з покриттям цинком (плакований), шляхом занурення в розправлений цинк, марка сталі SGCC, ступінь покриття Zn 60 г/м2, завширшки 1000 мм», який надійшов на адресу ТОВ «ТД «Профіль України» від фірми «CNBM International Corporation».
Митна вартість товару була заявлена шляхом подання вантажної митної декларації типу ІМ 40 № 110100000/2013/226006, за ціною контракту (основний метод) відповідно до ст. 58 МК України.
Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем надані наступні документи: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 03.12.2012 року № 100/2012/0001937, залізнична накладна для внутрішнього сполучення від 15.08.2013 року № 42621011; коносамент від 09.07.2013 року № 560731790; банківський платіжний документ № 357 від 09.08.2013 року; прейскурант (прас-лист) виробника товару від 17.06.2013 року; висновок ДЗІ від 05.07.2013 року № 9/317; калькуляція вартості товарів від 19.06.2013 року; рахунок-фактура (інвойс) від 19.06.2013 року № SAAM1713026-2; пакувальний лист від 19.06.2013 року; страховий поліс від 08.07.2013 року № НОМЕР_1; зовнішньоекономічний договір від 31.01.2013 року № CN2013/01/31; доповнення до зовнішньоекономічного договору від 06.06.2013 року № 2; сертифікат про походження товару від 09.07.2013 року № ССPITI30011039; сертифікат якості від 19.06.2013 року.
Згідно ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно чч. 1,2,3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
На підставі ст.337 МК України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою митного органу встановлено ризик заявки неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатом розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлені підстави для запиту документів, перелік яких визначений частинами третьою та/або четвертою статті 53 МК України, посадова особа митного органу у графі "Для відміток митного органу" ДМВ на паперовому носії робить запис про необхідність подання документів для підтвердження митної вартості товарів із складенням переліку таких документів, зазначає час, дату і прізвище, ставить свій підпис та проставляє відбиток особистої номерної печатки (пункт 2.3. наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 „Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правила її заповнення”).
Так, посадовою особою Дніпропетровської митниці було надіслано позивачу електронне повідомлення «в рамках проведення консультації інформуємо. Митним органом опрацьовано додані декларантом документи. За результатами зазначаємо:
- наданий прайс-лист містить інформацію виключно за наданим інвойсом та не відповідає поняттю дійсної вартості;
- експертний висновок від 05.07.2013 року щодо рівня імпортної ціни носить інформаційний характер, про що зазначено в самому висновку, не враховує та не обгрунтовує вплив на ціну товару особливостей зовнішньоекономічного контракту, коливання біржової вартості складових товару, які значною мірою впливають як на якісні показники, так і на вартість товару та не містить посилань на джерела інформації; висновок ґрунтується на документах, наданих декларантом та має суб'єктивний характер; експертом не зроблено однозначного висновку щодо митної вартості імпортованого товару.
Відповідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
В процесі проведеного за даним митним оформленням консультацій позивачем 28.08.2013 року в електронному вигляді були надіслані документи: каталог виробника; прайс-лист виробника; виписки з бухгалтерської документації; висновок щодо вартості товару від організації «Asian Metal»; переклад вказаних документів.
В ході проведеного контролю правильності визначення митної вартості та за результатами розгляду додатково наданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, виявлено наступні розбіжності:
1. наданий страховий поліс від 08.07.2013 року №1210013799 містить суму страхової компенсації, але в наданих документах відсутні відомості про вартість страхування;
2. в декларації країни відправлення зазначено інший номер транспортної накладної ніж заявлено до митного оформлення;
3. наданий прайс-лист містить інформацію виключно за наданим інвойсом та не відповідає поняттю дійсної вартості відповідно до Угоди про застосування ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України.
Після розгляду наданих позивачем документів, відповідачем було винесено рішення про коригування митної вартості товарів за № 110100000/2013/200415/1 від 02.09.2013 року та скориговано митну вартість до 0,85 дол. США/кг на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням методу 2(ґ) відповідно до ст. 60 МК України.
У зв'язку з прийняттям митницею рішення про визначення митної вартості товару, за вантажною митною декларацією було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови №110100000/2013/00503 від 02.09.2013 року.
Відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Товар випущено у вільний обіг за бажанням позивача за МД № 110100000/2013/227486 від 03.09.2013 року під фінансову гарантію декларанта зі сплатою податків і зборів до Держбюджету України.
Відповідно ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною 1 ст. 57 МК України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно ч. 2 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Згідно ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
На підставі ч.ч.3-8 ст.57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу; застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу; під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності; у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу; при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу; у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Законодавчо встановлена послідовність застосування різних методів оцінки митної вартості означає, що вичерпавши усі можливості для встановлення рівня митної вартості товару за одним методом, митний орган має право послідовно застосовувати інші методи. Однак у спірному випадку митниця застосувала метод 2(ґ), не дослідивши у повній мірі усі обставини, які впливали на рівень ціни, заявленої позивачем.
Митниця, зазначаючи про неможливість використання основного методу 1 за ціною контракту та наступних методів для визначення митної вартості товару, обмежилась лише посиланням на базу даних ЄАІС ДМСУ та не надала належної оцінки додатково наданим позивачем документів.
З аналізу наданих документів судом встановлено, що позивачем був наданий відповідачу достатній пакет документів для визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, метод 1.
Докази нездатності позивачем документально підтвердити заявлену ним митну вартість товару або докази наявності у відповідача обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих позивачем документів як підстави для прийняття відповідачем рішення про неможливість використання вибраного декларантом методу митної оцінки, в матеріалах справи відсутні, та як того вимагає ст.71 КАС України, відповідачем не подані.
Дії Дніпропетровської митниці щодо застосування резервного методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх, як це встановлено МК України, та без належного обґрунтування неможливості їх застосування є протиправними.
Виходячи з викладеного суд приходить до висновку, що визначаючи митну вартість товару за методом 2(ґ) - резервний метод, відповідач діяв не у спосіб, що значений законом, відповідачем не доведено правомірність прийняття рішення щодо визначення митної вартості товару за вказаним методом.
За наведених обставин, оскаржуване рішення про визначення митної вартості товарів № 110100000/2013/200415/1 від 02.09.2013 року та картка відмови у митному оформленні товарів № 110100000/2013/00503 від 02.09.2013 року є протиправними та підлягають скасуванню.
Отже, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про повернення позивачу з Державного бюджету України надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 6401,31 грн., то суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Згідно ч. 1 ст. 25 БК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Таким чином, позовні вимоги про повернення позивачу з Державного бюджету України надмірно сплачений податок на додану вартість, мають бути звернені до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Повернення з Державного бюджету України сум надмірно сплаченого податку на додану вартість не відноситься до функцій Дніпропетровської митниці, а тому позивачем, звертаючись з відповідною позовною вимогою, обрано неналежний спосіб правового захисту.
В позовній заяві позивачем заявлено клопотання про присудження за рахунок Державного бюджету України на користь позивача судових витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір у розмірі 114,70 грн., сплачений згідно платіжного доручення від 23.09.2013 року № 2029, підлягає частковому стягненню з Державного бюджету України в розмірі немайнових вимог, що становить 34,41 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні товарів №110100000/2013/00503 від 02.09.2013 року Дніпропетровської митниці Міндоходів.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200415/1 від 02.09.2013 року Дніпропетровської митниці Міндоходів.
В задоволенні решти адміністративного позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Профіль України» судовий збір у розмірі 34 (тридцять чотири) гривні 41 копійку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Постанова в повному обсязі виготовлена 11 листопада 2013 року (у зв'язку з відрядженням судді до Національної шкоди суддів України).
Суддя ОСОБА_4