25 серпня 2015 року м. Житомир справа № 806/2930/15
категорія 11.5
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гуріна Д.М.,
секретар судового засідання Галайба І.Б.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області про визнання дій протиправними та скасування постанови,
встановив:
31 липня 2015 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області (далі - УПФУ в Овруцькому районі) із позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області (далі - УДВС ГУЮ у Житомирській області) про скасування постанови державного виконавця від 29 липня 2015 року про арешт коштів боржника.
У позовній заяві УПФУ в Овруцькому районі вказало, що 29 липня 2015 року електронною поштою отримало постанову про арешт коштів від 29 липня 2015 року, винесену у зведеному виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчих листів №286/3150/14-а від 9 лютого 2015 року, №286/3859/14-а від 26 січня 2015 року, №286/5059/14-а від 12 листопада 2014 року, №286/3799/14-а від 11 листопада 2014 року, №286/3164/14-а від 21 січня 2015 року, виданих Овруцьким районним судом Житомирської області та виконавчого листа №286//1125/14-а, виданого Народицьким районним судом Житомирської області. Вважає зазначену постанову державного виконавця протиправною, оскільки примусове виконання виконавчих листів щодо здійснення нарахування та виплати коштів згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не належить до компетенції органів Державної виконавчої служби України, а виконується органами Державної казначейської служби. Позивач також зазначає, що предметом спірних відносин є процес нарахування та виплати основної та додаткової пенсії (доплати, підвищення), які відповідно до статті 63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», сплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України, а не коштів Пенсійного фонду України. Також УПФУ в Овруцькому районі у позовній заяві зазначило, що ним вчинено всі дії щодо належного та повного виконання судових рішень у справах №286/3150/14-а та №286/3859/14-а, на виконання вказаних рішень було проведено нарахування відповідних коштів, виплата яких є неможливою у зв'язку із відсутністю відповідного бюджетного фінансування, тому у відповідача були відсутні підстави на винесення оскаржуваної постанови про арешт коштів. Просить визнати незаконними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Житомирській області. Скасувати постанову про арешт коштів боржника від 29 липня 2015 року, якою накладено арешт на розрахункові рахунки УПФУ в Овруцькому районі.
Після усунення позивачем недоліків позовної заяви ухвалами Житомирського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити, з підстав, що викладені у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.21-27).
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні в УДВС ГУЮ в Житомирській області перебуває зведене виконавче провадження ВП №48281068 з виконання виконавчих документів №286/3150/14-а від 9 лютого 2015 року, №286/3859/14-а від 26 січня 2015 року, №286/5059/14-а від 12 листопада 2014 року, №286/3799/14-а від 11 листопада 2014 року, №286/3164/14-а від 21 січня 2015 року, виданих Овруцьким районним судом Житомирської області та виконавчого листа №286//1125/14-а від 22 січня 2015 року, виданого Народицьким районним судом Житомирської області.
29 липня 2015 року державним виконавцем ВПВР ДВС ГУЮ у Житомирській області Пономарьовою К.В. винесено постанову ВП №48281068 про арешт коштів боржника - УПФУ в Овруцькому районі, що містяться на рахунку №25608305636, МФО 311647 в філії ЖОУ АТ «Ощадбанк» та належать УПФУ в Овруцькому районі, на загальну суму 186434 грн 54 коп. (а.с.10).
Вказану постанову від 29 липня 2015 року про арешт коштів боржника електронною поштою направлено на адресу УПФУ в Овруцькому районі (а.с.9).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Стосовно доводів позивача щодо відсутності в органів Державної виконавчої служби України повноважень з виконання рішень суду про стягнення коштів з УПФУ та виконання таких рішень виключно органами Державної казначейської служби.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-ХІV "Про виконавче провадження" (далі - Закон України №606-ХІV) примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Частиною 1 статті 17 Закону України №606-XIV встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
З положень пункту 1 частини 2 статті 17 Закону України №606-XIV вбачається, що підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи як виконавчі листи, що видаються судами.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України №606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України №606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.
Відповідно до наведених норм виконавчі листи, видані судами виконуються державною виконавчою службою. Суд вважає безпідставними посилання позивача на норми Закону України від 5 червня 2012 року №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон України №4901-VI), оскільки у частині 1 статті 3 Закону України №4901-VI, на яку посилається позивач, йде мова про виконання рішень суду про стягнення коштів.
Зі змісту ж виконавчих документів №286/3150/14-а від 9 лютого 2015 року, №286/3859/14-а від 26 січня 2015 року, №286/5059/14-а від 12 листопада 2014 року, №286/3799/14-а від 11 листопада 2014 року, №286/3164/14-а від 21 січня 2015 року, виданих Овруцьким районним судом Житомирської області та виконавчого документа №286//1125/14-а від 22 січня 2015 року, виданого Народицьким районним судом Житомирської області вбачається, що рішення суду на користь стягувачів носить немайновий характер, оскільки судом вирішено зобов'язати УПФУ в Овруцькому районі здійснити перерахунок та виплату коштів, а такий порядок виконання судових рішень належить до компетенції органів державної виконавчої служби.
Стосовно вимог позивача щодо скасування постанови від 29 липня 2015 року про накладення арешту на кошти боржника ВП №48281068 суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 статті 6 Закону України №606-XIV визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до пункту 6 частини 3 статті 11 Закону України №606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Частиною 2 статті 52 Закону України №606-XIV встановлено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.
Згідно з частиною 4 статті 65 Закону України №606-XIV державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.
Аналізуючи положення наведених правових норм можна зробити висновок, що державний виконавець має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, однак, ці кошти мають належати саме боржнику.
Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Приписами підпункту 4 пункту 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 40/26485, визначено, що Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій.
Представником позивача у судове засідання надано копію листа від 20 липня 2015 року №10021/05 зі змісту якого вбачається, що розрахунковий рахунок №25608305636, на який відповідачем оскаржуваною постановою накладено арешт, призначений для отримання коштів від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області для забезпечення управлінням фінансування пенсійних виплат. УПФУ в Овруцькому районі не має спеціального рахунку відкритого для обліку коштів Державного бюджету на фінансування пенсійних виплат. Пенсійний фонд України має статус бюджетної установи. Відповідно до частини 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. УПФУ в Овруцькому районі здійснює свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування у межах, передбачених бюджетом ПФУ на відповідний рік, УПФУ в Овруцькому районі не є власником коштів (а.с.43-44).
Таким чином державним виконавцем накладено арешт на кошти, що не належать УПФУ в Овруцькому районі, а призначені для фінансування пенсійних виплат, що належать громадянам.
Судом встановлено, що УПФУ в Овруцькому районі на виконання судових рішень у справах №286/3150/14-а та №286/3859/14-а було проведено нарахування основної та додаткової пенсії (доплати, підвищення), виплата яких однак є неможливою у зв'язку із відсутністю відповідного бюджетного фінансування.
Про нарахування вказаних коштів та обґрунтування відсутності правових підстав для їх виплати було повідомлено відповідачу листами від 24 лютого 2015 року №2492/02, від 23 березня 2015 року №4114/02, від 12 травня 2015 року №6737/02, від 14 квітня 2015 року №5867/02, від 7 квітня 2015 року №4818/02, у яких зазначено про те, що видатки, необхідні для виконання судових рішень про перерахунок та виплату пенсій за Законом України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон України №796-XII), не передбачені бюджетною програмою, інших наявних коштів, які б могли бути спрямовані на виконання рішень суду в УПФУ в Овруцькому районі немає. Про часткове виконання рішення судів в частині нарахування коштів зазначено і в оскаржуваній постанові державного виконавця та зазначено причину невиконання рішення судів - відсутність фінансування з Державного Бюджету (а.с. 10).
На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що невиконання судових рішень УПФУ в Овруцькому районі в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення з бюджету та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 24 березня 2015 року у справі №21-66а15, від 19 травня 2015 року у справі №21-177а15.
Накладення арешту на рахунки позивача у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів, а лише унеможливить своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством.
Відповідно до статті 63 Закону України №796-XII фінансування витрат пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Частинами 1, 2 статті 71 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що Бюджет Пенсійного фонду - план утворення і використання цільового страхового фонду, що формується за рахунок страхових внесків до солідарної системи та надходжень з інших джерел, визначених цим Законом. Кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України.
Отже, державний виконавець наклала арешт на кошти, що містилися на рахунку УПФУ в Овруцькому районі без урахування того, що кошти, що мали бути виплачені за рішеннями судів не є коштами пенсійного фонду, а є бюджетними коштами, які відсутні на рахунках УПФУ в Овруцькому районі; не враховано, що кошти на які було накладено арешт призначені для здійснення пенсійних виплат; не враховано також те, що накладення арешту, у даному випадку, не забезпечить виконання рішень судів, а навпаки порушить права пенсіонерів на отримання пенсійних виплат.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів правомірності своїх дій та оскаржуваної постанови, тому суд задовольняє адміністративний позов.
Керуючись статтями 71, 86, 94, 128, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області щодо накладення арешту на кошти на розрахунковому рахунку Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області.
Скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області про арешт коштів боржника від 29 липня 2015 року, прийняту при виконанні зведеного виконавчого провадження ВП№48281068.
Постанова набирає законної сили у порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.М. Гурін
Повний текст постанови виготовлено: 31 серпня 2015 р.