ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 2-706/2010
провадження № Б/Н 228
"25" березня 2010 р. Дарницький районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді Мальченко А.О.
при секретарі Косинській О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за позовом ОСОБА_2, яка дії в інтересах малолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Журавської Мирослави Адамівни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бєлломі Олени Віталіївни та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Савенка Віктора Семеновича про визнання договорів недійсними та визнання права власності,
встановив:
ОСОБА_4 та ОСОБА_2, яка є опікуном малолітньої ОСОБА_3, 2005р.н. та діє в її інтересах, звернулися до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з позовом про визнання договорів дарування та купівлі-продажу недійсними, визнання права власності.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_4 вказав, що набув у 2003 році у власність земельну ділянку НОМЕР_1, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 у Садівничому товаристві „Світанок", а також розташований на ній садовий будинок площею 33кв.м.
26.03.2004р. вказану земельну ділянку він подарував своїй онуці ОСОБА_11, яка передчасно померла ІНФОРМАЦІЯ_1, не встигнувши оформити на себе державний акт про право власності на землю.
Єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_11 є її малолітня донька ОСОБА_3
В процесі переоформлення права власності на земельну ділянку та садовий будинок за ОСОБА_3, виявилося, що вказане нерухоме майно належить іншим особам. Як з'ясувалося, земельна ділянка та розташований на ній будинок у грудні 2007 року були подаровані гр-ну ОСОБА_6 Від імені дарувальника договір був підписаний ОСОБА_5 з використанням довіреності, яку він ніколи не видавав та не підписував. В подальшому, 26.05.2008р. ОСОБА_6 відчужив садовий будинок згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_7 Таким чином, неправомірними діями відповідачів грубо порушені його права та права малолітньої ОСОБА_3
Просили визнати недійсною довіреність, видану 19.12.2007р. ОСОБА_5, а також договір дарування садового будинку та земельної ділянки від 29.12.2007р. та договір купівлі- продажу цього ж садового будинку від 26.05.2008р. Одночасно ОСОБА_4, просив визнати за ним право власності на садовий будинок НОМЕР_1, розташований за адресою: АДРЕСА_1 у Садівничому товаристві „Світанок".
В судовому засіданні представник ОСОБА_4 - ОСОБА_12 та представник ОСОБА_2 - ОСОБА_13 позов підтримали у повному обсязі, просили його задовольнити.
Відповідачем Бєлломі О.В. суду надана письмова заява про розгляд справи без її участі (а.с.36).
ОСОБА_10, представник відповідача Журавської М.А. за довіреністю пояснив, що особи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були встановлені за їхнім паспортами, осанні зверталися до його довірительки з приводу посвідчення договору купівлі-продажу садового будинку. Журавською М.А. були проведені дії з перевірки даних реєстру заборон. Оскільки ніяких перешкод для вчинення нотаріальних дій не було, приватний нотаріус посвідчила таку угоду. Письмовою заявою просив продовжити розгляд справи без його участі та участі його довірительки (а.с.54).
Відповідач Савенко B.C. при вирішенні спору поклався на розсуд суду та пояснив, що для посвідчення оспорюваної довіреності до нього звернулося два чоловіки, надавши паспорти та довідки про присвоєння ідентифікаційних кодів. Зі сторони ОСОБА_4 був наданий паспорт та дублікат довідки про присвоєння коду. Жодних підробок у його паспорті він не бачив. Коли до нього через певний час прийшов ОСОБА_12 разом з ОСОБА_4, він погодився з тим, що раніше цього чоловіка ніколи не бачив.
Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судові засідання не з'явилися, про дату, місце та час судового розгляду справи повідомлялися належно, шляхом відправки рекомендованих листів, телеграм та у порядку, передбаченому ч.9 ст.74 ЦПК України.
Враховуючи думку представників позивачів, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справ та ухвалити у справі заочне рішення.
Вислухавши пояснення представників позивачів, відповідачів, оглянувши у судовому засіданні кримінальну справу №52-2469, порушеної за ч. З ст.190 КК України, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підставі рішення Київської міської ради від 28.01.1999р. за №11-11/215 ОСОБА_4 отримав у власність для ведення садівництва земельну ділянку НОМЕР_1, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 у Садівничому товаристві „Світанок", площею 0,0656га. Право власності на таку об'єктивно підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, виданим Київською міською радою від 12.09.2000р. (а.с.7).
Право власності ОСОБА_4 на садовий будинок, розташований на вищевказаній земельній ділянці підтверджується свідоцтвом про право власності на садовий будинок, виданим Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації від 02.09.2003р. (а.с.6).
26.03.2004р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 був укладений договір дарування, згідно якому ОСОБА_4 безоплатно передав, а ОСОБА_11 прийняла в дар для ведення садівництва земельну ділянку НОМЕР_1 площею 0,0656га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 у СТ «Світанок» (а.с.8).
Згідно ст.722 ЦК України право власності обдарованого на дарунок виникає з моменту його прийняття. Прийняття обдарованим документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.
Як пояснив представник позивача ОСОБА_12, ОСОБА_11 прийняла дарунок, оскільки остання отримала у нотаріуса оригінал договору дарування, часто бувала на дачній ділянці, мала ключі від будинку, користувалася ним.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 померла, про що Відділом реєстрації смерті у м.Києві зроблено відповідний актовий запис та видано свідоцтво про смерть (а.9). Як пояснили представники позивачів, ОСОБА_11 через хворобу не встигла до моменту своєї смерті отримати державний акт на право власності на земельну ділянку.
Після смерті ОСОБА_11 у неї залишилася малолітня донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка є сиротою, оскільки батько дитини - ОСОБА_16, який перебував з ОСОБА_11 у цивільному шлюбі, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10).
26.12.2005р. розпорядженням Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації за №244 ОСОБА_2 призначена опікуном малолітньої ОСОБА_3 (а.с.11).
На підставі ст.1261 Цивільного кодексу України ОСОБА_3 являється єдиною спадкоємицею ОСОБА_11 першої черги спадкоємців за законом.
ОСОБА_3 у відповідності до положень ч.4 ст.1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки є малолітньою особою, а тому автоматично вступила в права спадкування у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті". Таким чином, право власності на земельну ділянку перейшло до ОСОБА_3 в порядку спадкування.
Представники позивачів пояснили суду, що після смерті ОСОБА_11 їх довірителя намагалися знайти правовстановлюючі документи на нерухоме майно для оформлення спадкування та права власності малолітньої ОСОБА_3, однак віднайти такі не вдалося, у зв'язку з чим 04.05.2006р. були оформлені дублікати державного акту на право приватної власності на землю та свідоцтва про право власності на садовий будинок.
Також представники позивачів пояснили суду, що під час переоформлення права власності на земельну ділянку їм стало відомо, що земельна ділянка і будинок відчужені невідомим особам.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2007р. між представником дарувальника ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності, і ОСОБА_6 був укладений договір дарування садового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 у СТ «Світанок», посвідчений приватним нотаріусом КМНО Бєлломі О.В. (а.с.13).
При укладанні оспорюваного договору дарування нотаріусу була представлена довіреність від імені ОСОБА_4, видана на ім'я ОСОБА_5, посвідчена напередодні - 19.12.2007р. приватним нотаріусом КМНО Савенко B.C. (а.с.12).
В подальшому, 26.05.2008р. на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_6 здійснив продаж садового будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 в СТ «Світанок» ОСОБА_7 Вказаний договір купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавською М.А. (а.с.14).
Частина третя ст.244 ЦК України визначає, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Представник позивача ОСОБА_4 заявив суду, що такої довіреності його довіритель ніколи не видав та не підписував. Крім цього вказав, що підпис у довіреності був виконаний не ОСОБА_4 та відрізняється від підпису його довірителя.
Згідно висновку почеркознавчої експертизи №150 від 14.03.2010р., проведеної в межах кримінальної справи №52-2469, порушеної за ч.З ст.190 КК України по факту заволодіння чужим майном шляхом обману, підпис від імені ОСОБА_4 в оригіналі довіреності від 19.12.2007р. виконаний вірогідно не ОСОБА_4, а іншою особою. Надати відповідь в категоричній формі експертові не надалося можливим за умов, наведених в дослідницькій частині висновку, однак в такій зазначається, що при порівнянні підпису від імені ОСОБА_4 в оригіналі довіреності в графі «Підпис:» з експериментальними, вільними та умовно-вільними зразками підпису ОСОБА_4 було встановлено розходження загальних особистих ознак.
Оскільки доводи представника позивача суд находить переконливими та такими, що підтверджуються представленими суду доказами, вказана довіреність має бути визнана недійсною.
Частина перша ст.215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України.
Відповідно до ч.З ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Зважаючи на те, що волевиявлення ОСОБА_4 на дарування земельної ділянки та садового будинку гр-ну ОСОБА_6 у нього не було, договір дарування, укладений між останнім та ОСОБА_5 має бути визнаний недійсним.
Наслідком цьому також має бути визнаний недійсним договір купівлі-продажу садового будинку, укладений 26.05.2008р. ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Таким чином, право власності ОСОБА_4 на садовий будинок було порушено шляхом незаконного укладання договорів дарування садового будинку та земельної ділянки ОСОБА_6, а потім договору купівлі-продажу садового будинку ОСОБА_7
Одночасно з цим, неправомірними діями відповідачів було порушено право власності малолітньої ОСОБА_3 на земельну ділянку шляхом укладання договору дарування садового будинку та земельної ділянки ОСОБА_6
Відповідно до 4.2 ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Тобто судом має бути застосована двохстороння реституція і сторони мають бути повернуті у первинне становище.
Приймаючи до уваги, що до укладання договору дарування від 29.12.2007р. ОСОБА_4 являвся власником спірного садового будинку на підставі відповідного свідоцтва, у даному випадку визнання за ним права власності, є зайвим, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.
Судом встановлено, що малолітня ОСОБА_3 являється єдиною спадкоємицею ОСОБА_11 першої черги спадкоємців за законом.
Відповідно до ч.4 ст.1268 ЦК України малолітня, неповнолітня особа, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняла спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що ОСОБА_3 є малолітньою особою, остання автоматично вступила в права спадкування після смерті своєї матері ОСОБА_11, у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті". Отже, право власності на спірну земельну ділянку, має перейти до ОСОБА_3 в порядку спадкування. Таким чином, за малолітньою має бути визнано право власності на земельну ділянку в порядку спадкування.
На підставі ст.ст.203,215,216,1218,1268 ЦК України, керуючись ст.ст.5,10,11,60,212- 218,224-228 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсною довіреність серії ВКВ за №179434 видану ОСОБА_4 ОСОБА_5 19 грудня 2007 року, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савенко B.C. за реєстровим №4967.
Визнати недійсним договір дарування садового будинку НОМЕР_1 та земельної ділянки площею 0,0656га, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 у СТ «Світанок», укладеного 29 грудня 2007 року між ОСОБА_4 від імені якого діяв ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бєлломі О.В. за реєстровим №2275.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу садового будинку НОМЕР_1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у СТ «Світанок», укладеного 26 травня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавською М.А. за реєстровим №314.
Визнати за малолітньою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 площею 0,0656 гектарів, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, Садівниче товариство „Світанок".
В решті позову відмовити.
Відповідно до ст.294 ЦПК України заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Згідно ст.228 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: