ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 2-38/2011
провадження № Б/н 58
"01" лютого 2011 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі
головуючого судді: Шкоріної О.І.
при секретарі: Телегіній Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, суд
Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про поділ майна подружжя. Свої вимоги мотивувала тим, що за час шлюбу вони придбали наступне майно, а саме пральну машину «Вірпул» вартістю 2000 грн., дві шафи для одягу по ціні 1800 грн., загальною вартістю 3600 грн., шафу для передпокою вартістю 1650 грн., диван кутовий вартістю 1700 грн., диван кутовий вартістю 2300 грн., диван дитячий вартістю 1100 грн., кухню вартістю 2380 грн., гарнітур вартістю 3900 грн., музичний центр вартістю. 2700 грн. Також ними була придбана земельна ділянка площею 0,15 га за адресою АДРЕСА_1, на якій був збудований будинок, гараж та літній будинок, загальною вартістю 4000000 грн. З урахуванням інтересів дітей, просила відступити від засад рівності часток і виділити їй разом з дітьми 3/4 домоволодіння, що складається з земельної ділянки площею 0,15 га, жилого будинку, гаража та літнього будинку, за адресою м. Київ, селище Бортничі та визнати за нею та неповнолітніми дітьми ОСОБА_1, ОСОБА_4 право власності на 3/4 спільного нерухомого майна та рухомого майна, зокрема: пральну машину «Вірпул» вартістю 2000 грн., одну з двох шаф для одягу вартістю 1800 грн., диван дитячий вартістю 1100 грн., музичний центр вартістю 2700 грн., диван кутовий вартістю 2300 грн., гарнітур вартістю 3900 грн.
В подальшому позивач уточнила свої позовні вимоги і просила визнати за нею та її неповнолітніми дітьми право спільної часткової власності на 3/4 домоволодіння, що складається з земельної ділянки площею 0,15 га, житлового будинку та господарських будівель і споруд, за адресою АДРЕСА_1, а за відповідачем визнати право спільної часткової власності на 1/4 домоволодіння. Визначити порядок володіння і користування спільним житловим будинком, відповідно до якого передати у володіння і користування їй та її неповнолітнім дітям кімнати житлового будинку АДРЕСА_1 позначені на плані за поверхами технічного паспорту БТІ, номерами 1-1,1-1,1-2,1-3, 1-4,1-7,1-8, 1-9, 1-10, а відповідачу передати у володіння та користування кімнати житлового будинку АДРЕСА_1, позначені на плані за поверхами технічного паспорту БТІ, номерами 1-5,1-5а, 1-56, 1-6. А також просила поділити рухоме майно.
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала і просила їх задовольнити в об'ємі заявлених позовних вимог, пославшись на обставини викладені в позовній заяві. Крім того, пояснила, що спірний будинок будувався протягом 1996-1997 років за спільні кошти та за спільною участю всіх членів сім»ї. Влітку 1996 року був закладений лише фундамент. В 1998-1999 роках будинок був газифікований.
Законний представник відповідача ОСОБА_5, який є опікуном ОСОБА_3, визнаного за рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 вересня 2008 року недієздатним, позовні вимоги визнав частково, не заперечуючи проти поділу майна, зокрема: пральної машини «Вірпул» вартістю 2000 грн., дві шафи для одягу по ціні 1800 грн., загальною вартістю 3600 грн.. шафу для передпокою вартістю 1650 грн., диван кутовий вартістю 1700 грн., диван кутовий вартістю 2300 гри., диван дитячий вартістю 1100 грн., кухню вартістю 2380 грн., гарнітур вартістю 3900 грн., музичний центр вартістю. 2700 грн., як запропоновано позивачкою в позовній заяві. Що стосується будинку та земельної ділянки, то в цій частині просив в задоволенні позову відмовити, пояснивши, що будинок на земельній ділянці, яка належала ще його батькам, був побудований в 1991 році за кошти, які належали йому і особисто ним булі придбані будівельні матеріали. Позивач, одружившись з його сином, прийшла в їх сім»ю, не маючи будь-якого майна, і ним на весіллі був подарований будинок сім»ї сина.
Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 2 листопада 1996 року /а.с.4/. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 1 грудня 2004 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірваний.
Відповідно до ст..60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини /навчання , ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо/ самостійного заробітку /доходу/. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Судом встановлено, що сторони за час шлюбу придбали наступне майно: пральну машину «Вірпул» вартістю 2000 грн., дві шафи для одягу по ціні 1800 грн., загальною вартістю 3600 грн., шафу для передпокою вартістю 1650 грн., диван кутовий вартістю 1700 грн., диван кутовий вартістю 2300 грн., диван дитячий вартістю 1100 грн., кухню вартістю 2380 грн., гарнітур вартістю 3900 грн., музичний центр вартістю. 2700 грн.
Відповідно до ст..61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Оскільки представник відповідача визнав в цій частині обставини, не заперечував проти вартості майна, а також погодився на варіант поділу цього майна, запропонований позивачем, суд вважає, що в цій частині вимоги позивача підлягають задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи на ім.»я ОСОБА_3 зареєстрований жилий будинок АДРЕСА_1 на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності , виданого на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення /а.с.48/, а також земельна ділянка площею 0,1000 га, розташована на АДРЕСА_1, яка була надана ОСОБА_3 під будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку, виданого на підставі рішення Київської міської ради від 24 квітня 2003 року № 400-2/560 /а.с.86/.
Судом встановлено, що будівництво житлового будинку розпочалося в 1991 році, тобто до укладення шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2
Дані обставини підтверджуються показами свідків.
Свідок ОСОБА_4 показав, що ОСОБА_1 є його племінником, з невісткою ОСОБА_2 вони познайомилися у вересні 1996 року, коли остання разом з ОСОБА_3 прийшли до його матері, а потім пішли дивитися на будинок . В 1982 році батьки передали частину землі його брату ОСОБА_5, який з того ж року почав завозити на ділянку кудельні матеріали і в 1988 році почали будувати будинок, будівництво було закінчено в 1991 році. Потім тривалий час оформлялися документи, оскільки будинок був побудований без проекту. Після реєстрації шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в будинку проводився лише косметичний ремонт, красилися вікна, клеїлися шпалери, купувалися меблі.
Свідок ОСОБА_9 показав, що він в 1988 році приймав участь в закладці фундаменту під будинок, який на сьогодні є предметом поділу. Потім він пішов в армію, а коли повернувся, то будинок був збудований.
Свідок ОСОБА_10 показав, що працюючи на крані, його попросив ОСОБА_5 в 1988 році допомогти покласти плити при будівництві будинку. На земельній ділянці вже знаходилися цегла, блоки. Пізніше будувався гараж, огорожа. Коли було весілля у ОСОБА_3, будинок був вже побудований.
Свідок ОСОБА_11 показав, що він в складі бригади цеглярів, в 1990 році на прохання ОСОБА_5 будував будинок по АДРЕСА_1. Після того як накрили будинок, він виконував роботи по будівництву фронтону. Разом з ними, працювали члени сім»ї ОСОБА_5, які підносили цементний розчин, кран подавав цеглу на другий поверх. З ними за роботу розрахувався ОСОБА_5
Свідок ОСОБА_12 показав, що він робив систему опалення в будинку по АДРЕСА_1 на прохання ОСОБА_5
Свідок ОСОБА_13 показала, що спірний будинок будувався в 1997-1998 роках, вона допомагала в цьому. На той час молода сім»я проживали у пристройці. В подальшому в будинку виконувалися внутрішні роботи, клеїлися шпалери.
Свідок ОСОБА_7 показав, що в 1996 році його сестра ОСОБА_7 вийшла заміж за ОСОБА_3 і перший рік молода сім»я проживали у них в квартирі, оскільки будинок не був збудований. З того часу він допомагав будувати будинок, який мав лише фундамент, красив вікна.
Свідок ОСОБА_14 показала, що після одруження її дочки та ОСОБА_3, Останні проживали разом з нею в квартирі, і в цей час будували будинок. Зять працював з ранку до вечора, оскільки хотів добудувати будинок і дружину привести в нову хату. Будинок построївся в 1997 році, а в 1998 році стали робити стелю та виконувати внутрішні роботи. Всі гроші, які заробляла сім»я дочки, витрачалися на будівництво, а вона останніх утримувала матеріально.
Як вбачається з кадастрової справи № 6867 - А , в якій міститься технічний паспорт на жилий будинок по АДРЕСА_1 в м.Києві, жилий будинок був збудований в 1997 році /а.с.39-53/, а гараж був збудований в 1991 році. Саме ці дані щодо року завершення будівництва можуть бути враховані судом, оскільки технічний паспорт міститься в кадастровій справі, яка знаходиться в Головному управління земельних ресурсів. Технічний же паспорт наданий представником відповідача містить виправлення, хоча складений тим же числом 2.08.1997 року та перевірений тією ж датою 08.08.1997 року, що зазначені в технічному паспорті кадастрової справи.
Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що будівництво спірного будинку тривало з 1991 року , як зазначив в своїх поясненнях представник відповідача, на весіллі сина ОСОБА_5 подарував молодому подружжю незавершений будівництвом будинок, тобто частина будинку була збудована до реєстрації шлюбу сторін, а отже з урахуванням цього певна частка будинку є особистою власністю ОСОБА_3.
Згідно з листом підприємства «Київгаз» будинок за адресою АДРЕСА_1 був газифікований в листопаді 1998 року на підставі проекту НИИ Проекреконструкція, розробленого в 1997 році /а.с. 107/.
З урахуванням того, що протягом 1997 - 1998 років будинок добудовувався, виконувалися внутрішні роботи, був газифікований, що суттєво вплинуло на вартість будинку, суд вважає, що будинок може бути визнаний спільною сумісною власністю подружжя, а отже за ОСОБА_2 слід визнати право власності на 1/3 частину спірного будинку. Крім того, слід також врахувати, що з позивачем проживають спільні діти сторін, ОСОБА_3 є інвалідом другої групи, визнаний недієздатним, що не дозволяє останньому на належному рівні утримувати дітей. Наявність же у ОСОБА_1 приватизованої квартири за адресою по АДРЕСА_2, не може бути підставою для відмови в позові про поділ майна подружжя.
Оскільки позивачем не надані варіанти поділу будинку відповідно до часток кожного із подружжя 1/3 та 2/3 , то суд вважає, що позовні вимоги про поділ будинку в натурі задоволенню не підлягають.
Відповідно до п.18-2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» відповідно до положень статей 81,116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК, 377 ЦК.
Отже за ОСОБА_2 слід визнати право власності на 1 / 3 частину земельної ділянки, загальною площею 0,1000 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1.
Що стосується вимог про визнання недійсними свідоцтва про право власності на житловий будинок та Державного акту про право власності на земельну ділянку, то в цій частині вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відсутні правові підстави.
Керуючись ст.ст.. 10,11,15, 60,208, 209, 213-215 ЦПК України, і на підставі ст..ст.57, 60, 69,70,71 СК України, ст..120 Земельного кодексу України, ст. 377 ЦК України,
Суд
Позов задовольнити частково.
Поділити нерухоме та рухоме майно, яке є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1 / 3 частину будинку та прибудинкових будівель і споруд, які розташовані за адресою АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1 / 3 частину земельної ділянки, яка розташована за адресою АДРЕСА_1.
Присудити ОСОБА_2 пральну машину «Вірпул» вартістю 2000 грн., одну шафу для одягу вартістю 1800 грн., диван дитячий вартістю 1100 грн., музичний центр вартістю 2700 грн., диван кутовий вартістю 2300 грн., гарнітур вартістю 3900 грн., а всього на загальну суму 13800 грн.
Присудити ОСОБА_3 одну шафу вартістю 1800 грн., шафу для передпокою вартістю 1650 грн., диван кутовий вартістю 1700 грн., кухню вартістю 2380 грн., а всього на суму 7530 грн.
В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з часу його проголошення.
Суддя: