26 серпня 2015 року Справа № 803/2038/15
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Лозовського О.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства “Торгівельна компанія “Укр-Петроль” до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004391502 від 01.07.2015,
Приватне підприємство “Торгівельна компанія “Укр-Петроль” (далі - позивач, ПП “ТК “Укр-Петроль”) звернулося в суд з адміністративним позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, Ковельська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004391502 від 01.07.2015.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з акцизного податку за квітень 2015 року ПП “ТК “Укр-Петроль”, за результатами якої складено акт від 09.06.2015 року №435/15.02/36905994. Перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги статті 213, статті 214, підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215, статті 216 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та наказу Міністерства Фінансів України від 23.01.2015 року №14 “Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку”, що призвело до заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за квітень 2015 року в сумі 48 072, 86 грн.
На підставі акта перевірки Ковельською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0004391502 від 01.07.2015, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 72 109, 50 грн., з яких 48 073 грн. основного платежу та 24 036, 50 грн. за штрафними санкціями.
Позивач з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням не погоджується, вважає, що воно прийняте із порушенням законодавства на підставі необґрунтованих висновків, що містяться в акті перевірки. Зазначає, що відображення в декларації з акцизного податку суми від реалізації товарів для комерційного використання не підлягає акцизному оподаткуванню, виключає факт заниження підприємством бази оподаткування акцизним податком, який підлягає сплаті до бюджету за квітень 2015 року в сумі 48 072, 86 грн. і, відповідно, порушення підприємством положень ПК України щодо заниження акцизного податку.
Позивач вважає, що у відповідача не було належних правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, висновки акту перевірки базуються на припущеннях, доводи контролюючого органу щодо неправомірного відображення у р.5.4 та у р.6.4 Додатку 6 до декларації акцизного податку вартості від реалізації товарів для комерційного використання не підтверджені належними доказами, з огляду на що просить визнати оскаржуване рішення протиправним та скасувати.
Позивач в судове засідання не з'явився, проте подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника ПП “ТК “Укр-Петроль”.
В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач позовні вимоги ПП “ТК “Укр-Петроль” не визнав, зазначив, що камеральною перевіркою податкової звітності з акцизного податку за квітень 2015 року встановлено, що в Додатку 6 податкової декларації акцизного податку за квітень 2015 року відображено факт реалізації товарів для комерційного використання, однак дана сума не включена до об'єкта оподаткування акцизним податком, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу палива, яке було безпосередньо реалізоване позивачем з колонок АЗС кінцевим споживачам. Крім того, відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року №1442, через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, а не оптовий, оскільки відпуск пального відбувається через колонки кінцевому споживачу незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків. Просив суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
У судове засідання відповідач свого представника не направив, подав клопотання про розгляд справи за відсутності їхнього представника.
Згідно з частиною 6 статті 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З врахуванням наведеного, справу судом розглянуто та вирішено на підставі наявних у ній доказів, за відсутності представників сторін, та згідно з ухвалою суду від 26.08.2015 в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.
Судом встановлено, що 09.06.2015 головним державним інспектором відділу податку на прибуток, місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб Ковельської ОДПІ ОСОБА_1 було проведено камеральну перевірку податкової звітності з акцизного податку за квітень 2015 року ПП “ТК “Укр-Петроль”, за результатами якої складено акт №435/15.02/36905994 від 09.06.2015. (а.с.10-11).
Відповідно до висновків акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення підприємством вимог статті 213, статті 214, підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215, статті 216 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та наказу Міністерства Фінансів України від 23.01.2015 №14 “Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку”, що призвело до заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за квітень 2015 року в сумі 48 072, 86 грн.
Так, перевіркою встановлено, що позивачем в р.5 (графа 4) та р.6 (графа 4) Додатку 6 податкової декларації акцизного податку за квітень 2015 року відображено факт реалізації товарів для комерційного використання в сумі 961 457, 29 грн., однак дана сума не була включена до об'єкта оподаткування акцизним податком, в результаті чого контролюючим органом зроблено висновок про заниження позивачем податкового зобов'язання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу палива, яке було безпосередньо реалізоване позивачем з колонок АЗС кінцевим споживачам у загальному розмірі 48 072, 86 грн.
На підставі вищевказаного акту перевірки Ковельською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0004391502 від 01.07.2015, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 72 109, 50 грн., з яких 48 073 грн. основного платежу та 24 036, 50 грн. за штрафними санкціями. (а.с.6)
Однак, суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу з огляду на таке.
Відповідно до підпункту 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).
Підпунктом 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 ПК України визначено, що платниками акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.
Згідно із пунктом 215.1 статті 215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.
При цьому, підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України передбачено, що одним із об'єктів оподаткування зазначеного податку є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.
Таким чином, обов'язковою умовою реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є передача цих товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.
Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 “Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять”, затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 05.07.2004 №130, надає визначення поняттям роздрібної та оптової торгівлі.
Роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надання йому торговельних послуг.
Оптова торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання пов'язаних із цим послуг.
Відповідно до Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 року №14, Додаток 6 “Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів” до декларації акцизного податку заповнюється в такому порядку:
графа 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків;
графа 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання;
у графі 5 “Вартість підакцизних товарів до оподаткування, грн. (гр.3 - гр.4)” вказується різниця між графами 3 та 4 цього розрахунку.
З аналізу наведеного вбачається, що законодавцем окремою графою виділено вартість підакцизних товарів, реалізованих для комерційного використання, та які не включаються у базу оподаткування акцизним податком.
Порядок відпуску нафтопродуктів на АЗС врегульовано Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 (далі - Інструкція №281).
Відповідно до пункту 10.3 даної Інструкції відпуск нафтопродуктів здійснюється: 1) за готівку; 2) за відомостями; 3) за талонами; 4) за платіжними картками.
Пунктом 216.9 статті 216 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 року №265/95-ВР (далі - Закон №265), а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.
Відповідно до статті 2 Закону №265 розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Відтак, з наведеного випливає, що відпуск нафтопродуктів такими способами як за відомостями, так і за талонами не підпадає під регулювання нормами Закону №265.
Також виключення застосування РРО при відпуску нафтопродуктів за відомостями та за талонами підтверджується положеннями Інструкції №281.
Так, згідно із пунктом 10.3.1.1 Інструкції №281 розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року №1315.
При цьому, відповідно до пункту 10.3.1.3 Інструкції №281 відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою №17-НП. У цьому ж Змінному звіті АЗС має відображатися і відпуск нафтопродуктів за платіжними картками (підпункт 10.3.4.2 Інструкції №281).
Пунктом 10.3.2 Інструкції №281 встановлено, що відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою №16-НП.
У Змінному звіті АЗС за формою №17-НП відображаються також відпуск нафтопродуктів за відомостями (графа 9) та за талонами (графа 10). При цьому відпуск нафтопродуктів за готівку та за платіжними картками відображаються відповідно у графах 8 та 11 Змінного звіту АЗС за формою №17-НП.
Таким чином, до графи 3 Додатку 6 декларації акцизного податку мають бути внесені дані граф 8, 9, 10, 11, 12 Змінного звіту АЗС за формою №17-НП, а до графи 4 - дані граф 9 (за відомостями), 10 (за талонами), 12 (за іншими документами).
Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442, встановлено, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачу, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442, ці Правила визначають порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування.
З аналізу наведеного вбачається, що дані Правила регулюють саме порядок роздрібної торгівлі нафтопродуктами та не регулюють правовідносин з оптового продажу.
Крім того, здійснення роздрібного продажу нафтопродуктами через мережу АЗС не позбавляє права останнього здійснювати оптовий продаж нафтопродуктів для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій) (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України).
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпункт 75.1.2 пункту 75 .1 статті 75 ПК України).
Таким чином, під час проведення камеральної перевірки контролюючий орган не може використовувати документи первинного обліку платника податків, проводити вивчення та оцінку укладених таким платником податків угод, оскільки дані про укладення зазначених угод не відображаються у податковій звітності.
Згідно з актом камеральної перевірки №435/15.02/36905994 від 09.06.2015 перевірці підлягала податкова звітність позивача з акцизного податку за квітень 2015 року, однак контролюючим органом фактично було перевірено порядок визначення складу податкових зобов'язань та повнота їх нарахувань, що відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України є предметом документальної, а не камеральної перевірки.
Таким чином, під час проведеної Ковельською ОДПІ камеральної перевірки неможливо було зробити висновок про реалізацію нафтопродуктів для комерційного чи не комерційного використання, тому суд вважає, що викладені в акті перевірки №435/15.02/36905994 від 09.06.2015 висновки про порушення позивачем статей 213-216 ПК України є безпідставними, передчасними та ґрунтуються на припущеннях.
Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову
Відповідач не довів суду правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0004391502 від 01.07.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по акцизному податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на загальну суму 72 109, 50 грн., з огляду на що дане рішення слід скасувати як протиправне.
Відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України судовий збір в сумі 182, 70 грн., сплачений при подачі позовної заяви до суду згідно платіжного доручення №8737 від 05.08.2015.
Керуючись статтями 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції ДФС №0004391502 від 01.07.2015.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства “Торгівельна компанія “Укр-Петроль” (45244, Волинська область, Ківерцівський район, с. Прилуцьке, вул. Ківерцівська, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 36905994) судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.А. Лозовський