25 серпня 2015 року Справа № 803/1626/15
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
при секретарі Головатій І.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Полісся» до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання протиправними рішень,
Сільськогосподарський виробничий кооператив «Полісся» (далі - позивач, СВК «Полісся») звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі (далі - відповідач, УПФУ в Любешівському районі), в якому просить визнати протиправними рішення, викладені у формі листів від 08.04.2015 року за №4394/03, від 08.05.2015 року за №5019/03, від 08.06.2015 року за №6038/03 та розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з квітня 2015 року, з травня 2015 року, з червня 2015 року, якими зобов'язано СВК «Полісся» відкшодувати відповідачу фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 7051,44 грн., в сумі 6014,60 грн. та в сумі 5980,03 грн. відповідно.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за кооперативом рахуються пенсіонери-пільговики ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, яким пенсія призначена і виплачується відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». В період з квітня по червень 2015 року відповідачем надіслано на адресу позивача листи від 08.04.2015 року за №4394/03, від 08.05.2015 року за №5019/03, від 08.06.2015 року за №6038/03 та розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до яких кооператив зобов'язаний відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій з квітня 2015 року в сумі 7051,44 грн., з травня 2015 року в сумі 6014,60 грн., з червня 2015 року в сумі 5980,03 грн. Оскаржувані рішення позивач вважає протиправними, оскільки пенсіонери-пільговики ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 не були безпосередньо зайняті в кооперативі повний робочий день, а відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.
11.08.2015 року позивач подав заяву про доповнення підстав позову, в якій зазначив, що пенсіонери-пільговики ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 є особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, вони відповідно до положень Закону України від 28.02.1991 року за №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» досягли пенсійного віку і виплати пенсій зазначеним особам повинні здійснюватись за рахунок коштів державного бюджету. Оскільки відповідачем при формуванні оскаржуваних розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не враховано положення статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому просить визнати протиправними оскаржувані рішення.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених з позовній заяві, та просив позов задовольнити.
В письмових запереченнях проти адміністративного позову відповідач позовні вимоги СВК «Полісся» не визнав, зазначив, з 1 січня 2015 року набрав чинності ОСОБА_2 України від 28.12.2014 року №71-УІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи, яким внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема, з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок. Отже, з 01.01.2015 року в сільськогосподарських підприємств, які раніше були платниками вказаного податку, виник обов'язок щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Пенсіонерам-пільговикам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 пенсія призначена на підставі пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не як особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому обов'язок по відшкодуванню пенсій повинен нести СВК «Полісся», в зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.
В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнала з підстав, викладених в запереченнях на адміністративних позов, просила відмовити в задоволенні адміністративного позову СВК «Полісся» в повному обсязі.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на таке.
Судом встановлено, що УПФУ в Любешівському районі 08.04.2015 року, 08.05.2015 року та 08.06.2015 року надіслано СВК «Полісся» (а.с.8, 15) розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», по пенсіонерах ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (а.с.9-10, 11-12, 13-14).
Відповідно до вказаних розрахунків місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій становить: в квітні 2015 року - 7051,44 грн., в травні 2015 року - 6014, 60 грн., в червні 2015 року - 5980,03 грн.
При наданні правової оцінки спірним правовідносинам, судом враховано наступне.
Відповідно до пункту 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали, зокрема, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із пунктом 1 статті 1 цього Закону платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (абзац четвертий пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»).
Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлено ставку збору в розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі - Інструкція).
Вказана Інструкція розроблена відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Інструкції визначено, що до роботодавців - страхувальників відносяться підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Ця Інструкція визначає процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (пункт 2.1 Інструкції).
Розділ 6 Інструкції визначає порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Так, відповідно до пункту 6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту другого Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Підпунктами 6.4, 6.7 пункту 6 Інструкції передбачено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.
Згідно із пунктом «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;
На виконання вказаної норми Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №244 від 16.05.1992 року «Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей», відповідно до пунктів 1, 2 якої жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро або більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу. Право на пенсію на вказаних у пункті 1 цієї постанови пільгових умовах мають жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподаpському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також в фермерських та інших господарствах незалежно від форм власності та господарювання.
Отже, пенсія відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначається жінці, що виховала п'ятеро і більше дітей до 14-річного віку, якщо на момент звернення за пенсією особа працює у сільськогосподарському виробництві, що підтверджується записами у трудовій книжці чи уточнюючою довідкою, незалежно від віку та наявного трудового стажу.
З 01 січня 2015 року набрав чинності ОСОБА_2 України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII, яким внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок. Таким чином, платники, які в 2014 році перебували на обліку, як платники фіксованого сільськогосподарського податку з 01.01.2015 року зобов'язані відшкодовувати Пенсійному фонду України суми понесених витрат на виплату і доставку, пільгових пенсій, призначених працівникам цих підприємств.
Матеріалами справи підтверджується, що пенсіонерам-пільговикам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 пенсія призначена на підставі пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», про що свідчать розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (а.с.9-10, 11-12, 13-14), протоколи про розрахунок пенсії (а.с.62, 67, 76, 77, 83, 87, 91), заяви про призначення пенсії (а.с.63, 68, 74, 78, 84, 89, 93), подання про призначення пенсії (а.с.64, 70, 73, 78, 81, 88, 92).
Таким чином, досліджені в судовому засіданні докази підтверджують факт роботи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у СВК «Полісся» на момент призначення пенсії, пільгова пенсія вказаним особам призначена на підставі пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а, отже, позивач зобов'язаний відшкодовувати УПФУ в м.Любешівському районі фактичні витрати на виплату та доставку такої пенсії.
Доводи позивача щодо відшкодування витрат на доставку пільгових пенсій з 01.01.2005 року за рахунок Державного бюджету України відповідно до частини другої Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суд до уваги не бере, оскільки вказаними нормами визначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Отже, із змісту наведеної норм випливає, що вона регулює порядок виплати пенсій, призначених відповідно до пунктів «в»-«е», «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій здійснює підприємство, що було раніше встановлено судом. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 07.07.2015 року (справа №2а/0370/1328/11).
Крім того, суд вважає безпідставними доводи позивача щодо звільнення СВК «Полісся» від обов'язку відшкодовувати витрати по виплаті та доставці пільгових пенсій пенсіонерам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які є постраждалими від наслідків Чорнобильської катастрофи, та відшкодування таких пенсій за рахунок Державного бюджету з таких підстав.
Статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» регулюються умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на території радіоактивного забруднення. Зокрема, передбачено надання таким особам пенсії із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Таким чином, фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансується за рахунок Державного бюджету України та відшкодуванню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Таким чином, оскільки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 призначені пільгові пенсії за віком відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не дострокові пенсії за віком на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому СВК «Полісся» несе обов'язок по відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій зазначеним особам.
Частиною другою статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про правомірність покладення на СВК «Полісся» обов'язку по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій згідно із розрахунками фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з огляду на що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 11, 17, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд
В задоволенні адміністративного позову Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Полісся» до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання протиправними рішень відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
ОСОБА_10Плахтій
Постанова в повному обсязі складена 31 серпня 2015 року.