26 серпня 2015 року Справа № 803/2094/15
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
при секретарі судового засідання Шикун О.Є.,
з участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Луцький ремонтний завод «Мотор» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Державне підприємство «Луцький ремонтний завод «Мотор» (далі - ДП «Луцький РЗ «Мотор») звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.07.2015 року №0014831502 та №0014841502.
В обґрунтування позовних вимог підприємство посилається на хибність висновків, викладених у акті перевірки від 14.07.2015 №2939/15-02/08029701, на підставі якого були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з питань правових відносин з ТзОВ «Фенікс-АБ», ТзОВ «Авіакомплект», ТзОВ «АвіаБласко», ТзОВ «Техпідшипник», ТзОВ «Унітех», ТзОВ НВП «Форсапж-плюс» у ланцюгах постачання, які виплинули на суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2015 року на 9854881,00 грн., березень 2015 року на 2915576,00 грн., квітень 2015 року на 4066426,00 грн. Зазначає, що висновки контролюючого органу зроблені а результаті неправомірного застосування абзацу «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, ґрунтується лише на тому, що під час перевірки не були надані документи, які підтверджують походження товарів, при цьому фінансово-господарські операції ДП «Луцький РЗ «Мотор» з постачальниками запчастин до авіаційних двигунів та спеціальних матеріалів підтверджені належним чином складеними первинним документами бухгалтерського обліку, а придбані товарно-матеріальні цінності були використані у господарській діяльності підприємства.
Також позивач вказує на неправомірність висновків щодо порушення пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, зокрема, заниження податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2015 року, що призвело до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду, за вказаний період на зазначену суму, оскільки при реалізації ТзОВ «ПКФ «Євростар» брухту марки 501 підприємство скористалось діючою на час вчинення операції податковою пільгою і застосувало нульову ставку ПДВ.
За таких обставин просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.07.2015 року №0014831502 та №0014841502.
Представники позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, просили позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні та наданих суду письмових запереченнях адміністративний позов не визнав посилаючись на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки, оскільки задекларована сума ПДВ не була сплачена контрагентами позивача по ланцюгу постачання, позивачем під час проведення перевірки не надано документів дозвільного характеру, які по своєму визначенню підпадають під визначення сертифікатів відповідності, а також документів, складених відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», наказу Міністерства транспорту та статистики України від 16.07.1999 №996-ХІV, наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, згідно з якими йому передано відповідну продукцію.
Також вказує на те, що підприємством неправомірно була застосована податкова пільга з ПДВ під час реалізації брухту марки 501, оскільки на час здійснення операції був відсутній нормативно-правовий акт, який визначав би переліки відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких тимчасово звільняються від оподаткування податком на додану вартість.
За таких обставин вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з врахуванням наступного.
Судом встановлено, що 19.02.2015 року, 19.03.2015 року, 20.04.2015 року та 20.05.2015 року ДП «Луцький РЗ «Мотор» подано до Луцької ОДПІ податкові декларації з податку на додану вартість разом із розрахунками бюджетного відшкодування з ПДВ та заявами про повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2014 року -квітень 2015 року та заявами про повернення суми бюджетного відшкодування податку на рахунок платника у банку. Згідно із зазначеними документами бюджетному відшкодуванню за січень 2015 року підлягає сума 10216591,00 грн., за лютий 2015 року - 1007570,00 грн., за березень 2015 року - 10191639,00 грн., за квітень 2015 року 6015862,00 грн. податку на додану вартість.
Як слідує із матеріалів справи, в період з 29.05.2015 року по 23.06.2015 року Луцькою ОДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку ДП «Луцький РЗ «Мотор» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за рахунок платника у банку за січень, лютий, березень, квітень 2015 року, за результатами якої складено ОСОБА_3 від 14.07.2015 року №2939/15-02/08029701.
Перевіркою встановлено порушення абзацу «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ із наступними змінами та доповненнями (далі - ПК України) - підприємством завищено суму бюджетного відшкодування січня 2015 року на 9854881,00 грн., березня 2015 року на 2915576,00 грн., квітня 2015 року - 4066426,00 грн., також встановлено порушення пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України - заниження податкових зобов'язань за березень 2015 року на суму ПДВ 20949,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення (р.19) за березень 2015 року у сумі 20949,00 грн. та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду (р.24) за березень 2015 року у сумі 20949,00 грн.
Позивач, не погодившись із висновками, викладеними в акті за результатами перевірки, 20.07.2015 року подав заперечення на нього за №1-581442/ВК, за результатами розгляду якого Луцька ОДПІ, зазначила, що висновки, зроблені в акті перевірки відповідають вимогам чинного законодавства та підстав для задоволення вимог, викладених у запереченні немає.
На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 28.07.2015 року №0014831502, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень, березень та квітень 2015 року на загальну суму 16836883,00 грн. та засновано штрафні санкції у сумі 4209220,75 грн. Штрафні санкції застосовано згідно з абзацом другим пункту 123.1 статті 123 ПК України.
Також на підставі вказаного акту контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 28.07.2015 року №0014841502, яким зменшено суму від'ємного значення з ПДВ за березень 2015 року на 20949,00 грн.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з нормами пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проаналізувавши зібрані та досліджені докази суд вважає, що відповідач не довів правомірність винесених податкових повідомлень-рішень від 28.07.2015 року №0014831502 та №0014841502 з огляду на таке.
З матеріалів справи, зокрема, з ОСОБА_3 перевірки від 14.07.2015 року №2939/15-02/08029701, вбачається, що висновки податкового органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2015 року на 9854881,00 грн., березень 2015 року на 2915576,00 грн., а також за квітень 2015 року на 4066426,00 грн. базуються на тому, що частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена по операціях з придбання товарів у ТзОВ «Фенікс-АБ», ТзОВ «ОСОБА_3 комплект», ТзОВ «Авіа Бласко», ТзОВ «Технопідшипник», ТзОВ ВВК «Унітех», ТзОВ НВП «Форсаж Плюс», не брала участі в розрахунках бюджетного відшкодування (не погашена податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів) контрагентами по ланцюгу постачання. Враховуючи відсутність надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету та обставини, встановлені в ході дослідження постачальників, Луцька ОДПІ вбачає проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.
Проте, суд не погоджується з такими висновками Луцької ОДПІ, виходячи з наступного.
Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений статтею 200 ПК України.
Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
За правилами статті 200 ПК України сума бюджетного відшкодування залежить від показників податкового зобов'язання та податкового кредиту.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, серед іншого, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:
дата тієї події, що відбулася раніше;
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, серед іншого - у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.
Судом встановлено, що спірні суми бюджетного відшкодування з ПДВ позивачем були сформовані на підставі фінансово-господарських операцій згідно договорів купівлі-продажу товару від 21.08.2012 року №445, від 21.08.2012 №446, від 21.08.2012 року №447, від 10.04.2014 року №212, від 16.04.2014 №228, від 01.07.2014 року №368, від 18.08.2014 №430, від 29.09.2014 року №472, від 26.11.2014 року №588, від 19.12.2014 року №638, від 22.12.2014 року №641, від 03.03.2015 року №183, від 03.03.2015 року №184, від 08.04.2015 року №238, від 27.04.2015 року №273 та додаткових угод до них, за умовами яких позивачем були придбані запасні частини до авіадвигунів та їх агрегатів, а також спеціальні матеріали, орієнтовний перелік товару вказаний в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даних договорів, найменування, кількість, асортимент, ціна постачання товару визначаються згідно з рахунками та накладними:
у квітні, травні, липні, серпні, вересні, листопаді та грудні 2014 року у ТзОВ «Фенікс-АБ» на загальну суму 44229324,00 грн.,в тому числі ПДВ - 7371554,00 грн., у ТзОВ «ОСОБА_3 комплект» на загальну суму 1916958,84 грн., в тому числі ПДВ - 319493,14 грн., у ТзОВ «Авіа Бласко» на загальну суму 11552441,00 грн., в тому числі ПДВ - 1925406,99 грн., та у ТзОВ «Технопідшипник» на загальну суму 1430556,00 грн, в тому числі ПДВ - 238426,00 грн.; загальна сума податку на додатну вартість 9854881,00 грн., сплачена ДП «Луцький РЗ «Мотор» по зазначених фінансово-господарських операціях у ціні придбаного товару, була включена у загальну суму бюджетного відшкодування в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року;
у березні 2015 року - у ТзОВ «Фенікс-АБ» на загальну суму 16319685,60 грн., в тому числі ПДВ - 2719947,60 грн., у ТзОВ «ОСОБА_3 комплект» на загальну суму 798932,98 грн., в тому числі ПДВ - 133155,50 грн., у ТзОВ «Унітех»» на загальну суму 540474,90 грн., в тому числі ПДВ - 90078,65 грн.; загальна сума податку на додатну вартість 2915576,00 грн., сплачена позивачем по зазначених фінансово-господарських операціях у ціні придбаного товару, була включена у загальну суму бюджетного відшкодування в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року;
у квітні 2015 року - у ТзОВ «Фенікс-АБ» на загальну суму 23609015,83 грн., в тому числі ПДВ - 3934835,97 грн., у ТзОВ «ОСОБА_3 комплект» на загальну суму 389430,37 грн., в тому числі ПДВ - 64905,06 грн., у ТзОВ «Унітех»» на загальну суму 142193,52 грн, в тому числі ПДВ - 23698,93 грн.; у ТзОВ «Технопідшипник» на загальну суму 329308,80 грн, в тому числі ПДВ - 54884,80 грн.; у ТзОВ НВП «Форсаж Плюс» на загальну суму 96326,59 грн., в тому числі ПДВ 16054,43 грн.; загальна сума податку на додатну вартість 4066426,00 грн., сплачена позивачем по зазначених фінансово-господарських операціях у ціні придбаного товару, була включена у загальну суму бюджетного відшкодування в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року.
Факт придбання та отримання зазначених товарів позивач підтверджує первинними документами бухгалтерського обліку, які наявні в матеріалах справи: видатковими накладними, податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, копіями журналу видачі довіреностей, факт проведення розрахунків за товар - реєстрами платіжних документів та актами звірки платіжних операцій між ДП «Луцький РЗ «Мотор» та його контрагентами наявними в матеріалах справи (т. 2 а.с. 141-250, т.3 а.с. 1-251, т. 4 а.с. 1-153).
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача з ТзОВ «Фенікс-АБ», ТзОВ «ОСОБА_3 комплект», ТзОВ «Авіа Бласко», ТзОВ «Технопідшипник», ТзОВ ВВК «Унітех», ТзОВ НВП «Форсаж Плюс» відповідають зазначеним вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити. Крім того, зазначена обставина не заперечувалась представником відповідача у судовому засіданні.
З урахуванням вищезазначених положень чинного законодавства та обставин справи суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту в податкових деклараціях за грудень 2014, за січень, березень та квітень 2015 року суми від'ємного значення з податку на додану вартість, сплачені в ціні товару, придбаного у ТзОВ «Фенікс-АБ», ТзОВ «ОСОБА_3 комплект», ТзОВ «Авіа Бласко», ТзОВ «Технопідшипник», ТзОВ ВВК «Унітех», ТзОВ НВП «Форсаж Плюс» у квітні, травні, липні, серпні, вересні, листопаді та грудні 2014 року, у березні та квітні 2015 року відповідно.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача про відсутність правових підстав для бюджетного відшкодування сум ПДВ у зв'язку з тим, що постачальники попередніх ланок у ланцюгах постачання не знаходяться за юридичною адресою, не подавали звітність до податкового органу, не сплачували податки до бюджету, а також, що в ході проведених звірок неможливо встановити походження придбаної продукції, у ланцюгах постачання відсутнє, придбання, реалізація та імпорт товару та вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредит, які не мають реального товарного характеру з наступних підстав.
Відповідно до пунктів 36.1, 36.5 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Також, суд вважає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Відтак, не є обов'язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов'язань по господарських операціях, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Крім цього, платник податку на додану вартість - отримувач послуг на час здійснення господарської операції із придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням його котрагентом, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податків, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність вказаного суб'єкта господарювання. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.
Даний факт узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Відтак наявність ознак фіктивності у діяльності контрагента МПП "Богемія" чи порушення останнім правил здійснення господарської діяльності, порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку сама по собі не свідчить про нікчемність усіх правочинів, укладених товариством. Крім того, Європейський Суд з прав людини в рішенні також зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Відповідно до частини 2 статті 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
З постанови Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі №21-47а10 вбачається, що колегія суддів дійшла висновку, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.
Разом з тим, в постановах Верховного Суду України від 09.09.2008 року у справі №21-500во08, від 01.06.2010 року у справі №21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Крім того, відповідачем суду не представлено судових рішень, щодо визнання договорів, які укладались визначеними суб'єктами господарювання, нікчемними правочинами, а також доказів, зокрема, які свідчать про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей щодо протиправної діяльності із створення вказаних суб'єктів підприємницької діяльності з метою фіктивного підприємництва на отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності для мінімізації сплати податків, чи доказів, які підтверджують початок досудового розслідування таких протиправних дій або вироків судів, що набрали законної сили, за обвинуваченням осіб у вчиненні кримінальних правопорушень.
В судовому засіданні представник відповідача, заперечуючи позовні вимоги ДП «Луцький РЗ «Мотор», вказав що контрагенти позивача не здійснювали поставку товарів, оскільки в ході перевірки ланцюга постачання авіазапчастин встановлено, що останні мають походження з Російської Федерації є виробами військового призначення та до них відповідно до діючого законодавства діють спеціальні правила державного експортного контролю та незаконним шляхом ввозились на територію України, при цьому контрагенти позивача не реєструвалися як суб'єкти здійснення міжнародних передач товарів, не звертались та не отримували дозвільних документів на здійснення міжнародних передач товарі, які підлягають державному експортному контролю, також звертали увагу суду на те, що у позивача відсутні документи про походження товару, зокрема, паспорти якості та сертифікати відповідності.
Однак, на думку суду, вказані обставини не спростовують реального характеру поставок запчастин до авіадвигунів. Посилання представників відповідача на незаконне ввезення на територію України авіазапчастин є необґрунтованим, оскільки податковим органом не надано суду доказів того, що саме посадові особи ДП «Луцький РЗ «Мотор» займались незаконною діяльністю по переміщенню товарів (авіазапчастин) через митний кордон України поза митним контролем чи з приховуванням від митного контролю, оскільки будь-які судові рішення про притягнення таких осіб до кримінальної чи адміністративної відповідальності (вироки, постанови суду тощо), що набрали законної сили, відсутні. При цьому, не надано також жодних доказів про те, що авіазапчастини, які згідно з наявними документами належним чином придбані, оприбутковані та використані позивачем у своїй господарській діяльності, були отримані будь-яким іншим шляхом. Крім того, відсутність належним чином оформленого сертифікату якості на товар у відповідності до вимог чинного законодавства України є порушенням прав споживача та за наявності скарги останнього може бути підставою для накладення фінансових санкцій на продавця такої продукції. Водночас вказана обставина не може братись до уваги як підстава для зняття податкового кредиту за операціями з поставки даного товару, оскільки не спростовує самого факту поставки.
Також суд враховує, що однією з обов'язкових умов для формування податкового кредиту є їх зв'язок з господарською діяльністю платника.
Як встановлено, судом ДП «Луцький РЗ «Мотор» є підприємством оборонної промисловості, на якому запроваджений чіткий порядку використання продукції в процесі ремонту авіаційних двигунів.
В матеріалах справи наявні представлені позивачем докази, що підтверджують фактичне надходження товарно-матеріальних цінностей під час господарської діяльності від ТзОВ «Фенікс-АБ», ТзОВ «ОСОБА_3 комплект», ТзОВ «Авіа Бласко», ТзОВ «Технопідшипник», ТзОВ ВВК «Унітех», ТзОВ НВП «Форсаж Плюс», порядок придбання, обліку, використання та списання авіаційних запчастин та спеціальних товарів, зокрема, Свідоцтво про атестацію МОУ від 23.04.2012 №039В, Свідоцтво про уповноваження МОУ від 23.04.2012 року №084М, Схему порядку використання продукції, Порядок використання продукції запасних частин, договори відповідального зберігання від 16.07.2012 року №381, від 17.04.2014 року №237, від 03.06.2014 року №299, накладні на отримання вантажу, акти приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей сертифікати якості, товарно-транспортні накладні, експрес-накладні, акти на отримання багажу, паспорти на підшипник, журнал обліку ввозу на підприємство ТМЦ іншими організаціями, накладні, карти якості, картки складського обліку матеріалів, наряд-замовлення.
Таким чином, висновки податкового органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2015 року на 9854881,00 грн., березень 2015 року на 2915576,00 грн., а також за квітень 2015 року на 4066426,00 грн. по операціях з придбання товарів у ТзОВ «Фенікс-АБ», ТзОВ «ОСОБА_3 комплект», ТзОВ «Авіа Бласко», ТзОВ «Технопідшипник», ТзОВ ВВК «Унітех», ТзОВ НВП «Форсаж Плюс» на загальну суму 16836883,00 грн. суд вважає безпідставними.
Крім того, в судовому засіданні представниками позивача представлено податкову декларацію з ПДВ за червень 2015 року, у якій, як слідує із бухгалтерської довідки, та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів в податковий кредит включена сума 2227445,87 грн. по взаємовідносинах із ТзОВ «Фенікс-АБ», ТзОВ «ОСОБА_3 комплект», ТзОВ «Технопідшипник», ТзОВ НВП «Форсаж Плюс». Довідкою Луцької ОДПІ від 21.08.2015 року №13872/10/03-18-15-01 підтверджено, що заявлена в декларації сума відшкодування з ПДВ відшкодована на поточний рахунок позивача, станом на 21.08.2015 року залишок невідшкодованих сум по декларації за червень 2015 року відсутній, що стверджується також платіжним дорученням від 12.08.2015 №4055.
Щодо застосування Луцькою ОДПІ штрафної санкції суд зазначає наступне.
У відповідності до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Оскільки під час розгляду даної судової справи встановлено безпідставність висновків Луцької ОДПІ про завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 16836883,00 грн., а тому застосування податковим повідомленням-рішенням від 28.07.2015 №0014831502 відповідно до абзацу другого пункту 123.1 статті 123 ПК України штрафних санкцій в розмірі 420922075 грн. є необґрунтованим.
За таких обставин, податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 28.07.2015 №0014831502 відповідно є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо висновків Луцької ОДПІ про порушення позивачем пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України та правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 28.07.2015 №0014841502 суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивачем в березні 2015 року реалізовано брухт марки 501 кількістю 29927,7 кг ТзОВ «Євростар» згідно договору купівлі-продажу №209 від 09.04.2014 року на суму 104746,95 грн., та виписано податкову накладну від 23.03.2015 року на суму 104746,95 грн., яку зареєстровано в ЄДРПН, та використано нульову ставку податку на додану вартість, що була врахована підприємством при формуванні даних податкового обліку за березень 2015 року.
Згідно пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України діє податкова пільга для операцій операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, дію якої продовжено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року №71-VІІІ.
Даним пунктом також визначено, що Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Постанова КМУ від 12.01.2011 №15, якою було затверджено такий перелік діяла до 01.01.2014 року, її дія до 01.01.2017 року була продовжена постановою КМУ від 25.03.2015 року №136, що набрала законної сили 31.03.2015 року.
Як встановлено судом в ході розгляду даної справи, підставою для висновку податкового органу про заниження ДП «Луцький РЗ «Мотор» податкових зобов'язань за березень 2015 року на суму ПДВ 20949,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення (р.19) за березень 2015 року у сумі 20949,00 грн. та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду (р.24) за березень 2015 року у сумі 20949,00 грн. стало те, що підприємством неправомірно застосовано нульову ставку податку під час реалізації брухту марки 501, оскільки на час здійснення операції був відсутній нормативно-правовий акт, який визначав би переліки відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких тимчасово звільняються від оподаткування податком на додану вартість.
Проте, суд не погоджується із такими висновками Луцької ОДП, оскільки відсутність переліку відходів та брухту чорних і кольорових металів за умови наявності, норми ПК України, що регулює питання звільнення від оподаткування операцій з постачання зазначених товарів в той самий період не дає підстав вважати вказані операції такими, що підлягають оподаткуванню.
Разом з тим, пунктом 23 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України Кабінету Міністрів України було доручено встановити перелік видів металобрухту, по операціях з реалізації якого застосовується нульова ставка податку, а не період дії цього переліку. Принцип верховенства права означає, що Закон має вищу юридичну силу, стосовно інших нормативно-правових актів, які повинні відповідати Закону.
Крім того, як визначено, підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України, податкове законодавство ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про неправомірність висновків податкового органу щодо порушення пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, а тому податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 28.07.2015 №0014841502 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення увалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути судовий збір в загальному розмірі 6699,00 грн., сплачений згідно платіжних доручень №4366, №4365 від 10.08.2015 року.
Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Податкового кодексу України суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області №0014831502 від 28.07.2015 року та №0014841502 28.07.2015 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Луцький ремонтний завод «Мотор» (код ЄДРПОУ 0802971, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Ківерцівська, 3) витрати по сплаті судового збору в розмірі 6699,00 (шість тисяч шістсот дев'яносто дев'ять) грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 31 серпня 2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий О.А.Лозовський