№ 1-кс/546/73/14
546/592/14-к У Х В А Л А
23 травня 2014 року с-ще Решетилівка
Слідчий суддя Решетилівського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
з участю: особи, яка подала скаргу - ОСОБА_3 ,
прокурора - ОСОБА_4
розглянувши скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора, що полягає у нездійсненні процесуальних дій, -
19 травня 2014 року ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді Решетилівського районного суду зі скаргою, в якій просить визнати бездіяльність прокурора Решетилівського району ОСОБА_4 , що полягає у нездійсненні процесуальних дій за її клопотанням від 05 травня 2014 року про покладення на слідчого у кримінальному провадженні № 42014170310000010 обов'язку допитати її в якості потерпілого та заборонити слідчому допитувати її в якості свідка.
У своїй скарзі ОСОБА_3 посилається на те, що 05 травня 2014 року на особистому прийомі вона звернулася до прокурора Решетилівського району ОСОБА_4 із клопотанням, в якому просила зобов'язати слідчого у кримінальному провадженні № 42014170310000010 ОСОБА_5 допитати її в якості потерпілого та заборонити слідчому допитувати її в якості свідка. 16 травня 2014 року від старшого прокурора прокуратури Решетилівського району ОСОБА_6 вона отримала листа, в якому вказано на те, що в даному кримінальному провадженні вона має статус заявника, а також на відсутність підстав для задоволення клопотання. Зважаючи на непроцесуальний характер відповіді, вона вважає, що її клопотання залишилося без розгляду, при цьому прокурором було порушено вимоги ст. 220 КПК України, а тому звернулася до слідчого судді із даною скаргою.
В судовому засіданні ОСОБА_3 свою скаргу підтримала і підтвердила обставини, викладені в ній, пояснивши при цьому, що процесуальний прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 не виконує вимог КПК України, а тому вона на особистому прийомі звернулася до прокурора Решетилівського району із зазначеним вище клопотанням. Її клопотання у передбаченому статтею 220 КПК України прокурором Решетилівського району не було розглянуто. Вважає, що вона має право звертатися із клопотаннями до прокурора будь-якого рівня і її клопотання мають бути розглянути у передбаченому КПК України порядку.
Прокурор ОСОБА_4 вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню, і пояснив, що дійсно ОСОБА_3 зверталася до нього на особистому прийомі із зазначеним вище клопотанням. Це клопотання ним було розглянуто в порядку ЗУ «Про звернення громадян», за його розпорядженням старшим прокурором прокуратури ОСОБА_6 особі, яка подала скаргу, було дано відповідь. Він також вважає, що ОСОБА_3 не має статусу потерпілого, крім того, він не є процесуальним прокурором у даному кримінальному провадженні, а тому його дії в порядку, визначеному КПК України, оскарженню не підлягають. Процесуальними прокурорами в даному кримінальному провадженні є прокурори прокуратури Решетилівського району ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Згідно ч.ч. 1.2 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 56 КПК України передбачено право потерпілого подавати докази на підтвердження своєї заяви. Діючим кримінальним процесуальним законом з урахуванням положень цивільного процесуального закону передбачено лише обов'язок цивільного позивача подавати докази на підтвердження розміру заявленого цивільного позову.
Разом з тим пунктом 4 частини 1 статті 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних затрат.
Згідно ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Із зазначеного випливає, що у разі надходження клопотання про виконання процесуальних дій від особи, зазначеної у ст. 220 КПК України, прокурор може або задовольнити його у спосіб, визначений кримінальним процесуальним законом, або винести постанову про відмову у задоволенні клопотання.
Відповідь прокурора на клопотання у формі, не передбаченій КПК України, слідчий суддя визнає фактичним нездійсненням розгляду клопотання, тобто його бездіяльністю.
Крім того встановлено, що ОСОБА_3 раніше зверталася до слідчого судді із скаргою на постанову слідчого в даному кримінальному провадженні про відмову у визнанні її потерпілою і ухвалою слідчого судді від 22 квітня 2014 року дана постанова була скасована.
Таким чином, з урахуванням приписів ст. 55 КПК України ОСОБА_3 має статус потерпілого в цьому кримінальному провадженні і до встановлення обставин, що свідчать про протилежне, користується процесуальними правами потерпілого, в тому числі - в частині здійснення своїх прав, визначених ст. 220 КПК України.
Вирішуючи питання щодо суб'єкта розгляду у порядку ст. 220 КПК України клопотань потерпілого, слідчий суддя виходить з приписів статті 37 КПК України, де зазначено, що прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може призначити групу прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора у цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами четвертою та п'ятою статті 36, частиною третьою статті 313, частиною другою статті 341 та частиною третьою цієї статті.
Таким чином керівник органу прокуратури, якщо він не є процесуальним прокурором у конкретному кримінальному провадженні, не може здійснювати повноваження прокурора у цьому кримінальному провадженні і не зобов'язаний та не уповноважений розглядати клопотання сторони захисту в порядку, визначеному КПК України.
За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку про те, що скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 307 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: