Справа № 1710/1-80/12
04 квітня 2012 року
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючий суддя - Піскунов В.М.
секретар - Яцук О.П.
прокурор - Бандура О.П.
захисник и - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у попередньому судовому засіданні в м. Костопіль кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, допризивника, непрацюючого, перебував на навчанні у навчальному центрі Костопільського районного центру зайнятості, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України,
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_6, розлученого, має малолітню дитину, військовозобов'язаного, непрацюючого, раніше не судимого, у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 121 КК України,-
ОСОБА_4 та ОСОБА_5, обвинувачуються в тому, що 1 червня 2010 року близько 1 год. ночі, будучи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті неприязних відносин, які раніше виникли між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, спільно з ОСОБА_5, який під час спільного розпивання спиртних напоїв запропонував свою допомогу у виясненні стосунків з ОСОБА_6, розпочали пошуки останнього, які вони здійснювали на мопеді ”Альфа", яким керував ОСОБА_4. Під час зазначених пошуків на автобусній зупинці с.Злазне Костопільського району, що розташована на узбіччі автодороги ОСОБА_7 та неподалік перехрестя вулиць Жовтнева і Колгоспна, ними був виявлений ОСОБА_6. Під час розмови між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, яка перейшла в бійку, ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5 кулаками рук та взутими ногами нанесли не менше 9-ти ударів потерпілому ОСОБА_6 в ділянку обличчя та голови, а в загальному нанесли потерпілому не менше 64-х травмуючих ударів в ділянку голови, обличчя, грудної клітки, спини, попереку, верхніх і нижніх кінцівок, в результаті чого спричинили потерпілому тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.
В результаті отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_6 помер на місці події. Смерть ОСОБА_6 настала від закритої черепно-мозкової травми з крововиливами під мозкові оболонки та в речовину головного мозку, котра ускладнилась набряком. Кожна травмуюча дія, що була нанесена в ділянку голови та обличчя потерпілого як окремо так і в сукупності, знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку із настанням смерті потерпілого ОСОБА_6.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 заявив клопотання про направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України на додаткове розслідування з мотивів необхідності виконання вказівок апеляційного суду Рівненської області від 22.11.2011 року в повному обсязі та про зміну ОСОБА_5 запобіжного заходу із взяття під варту на підписку про невиїзд.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання захисника.
Захисник ОСОБА_2 та обвинувачений ОСОБА_6 не заперечують щодо задоволення клопотання.
Прокурор заперечила щодо задоволення клопотання, посилаючись на те, що досудове слідство по даній кримінальній справі проведено повно та всебічно без порушень чинного законодавства, вказівки апеляційного суду виконано. Щодо зміни запобіжного заходу ОСОБА_5, то злочин, за яким він обвинувачується є тяжким, а міру запобіжного заходу у встановленому законом порядку обрано ухвалою апеляційного суду Рівненської області.
Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду стосовно заявленого клопотання про направлення справи на додаткове розслідування та зміну ОСОБА_5 запобіжного заходу, приходить до висновку, що воно є частково обгрунтованим, оскільки досудовим слідством не виконані вказівки апеляційного суду Рівненської області, викладені в ухвалі від 22.11.2011 року.
На стадії попереднього розгляду справи суддя відповідно до ст. 246 КПК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду від 11.02.2005 року №2 “Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальної справи на додаткове розслідування”, з власної ініціативи або за клопотанням учасників процесу своєю постановою повертає справу на додаткове розслідування у випадках, коли під час порушення кримінальної справи, провадження дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимог КПК України, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.
Порушення вимог кримінально-процесуального законодавства на досудовому слідстві, суд вбачає в наступному.
Відповідно до ч. 7 ст. 374 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку є обов'язковими для органів дізнання і досудового слідства при додатковому розслідуванні і суду першої інстанції при повторному розгляді справи. З матеріалів кримінальної справи вбачається, що орган досудового слідства при додатковому розслідуванні кримінальної справи не виконав вказівки апеляційного суду Рівненської області від 22 листопада 2011 року.
Зокрема, не виконавши в повному обсязі вимоги апеляційного суду, слідчий тільки виніс постанову від 24 лютого 2012 року про уточнення матеріалів кримінальної справи, в якій вказав, що "апеляційний суд не взяв до уваги свідчення інших учасників події та вважає, що досудове слідство в кримінальній справі проведено у відповідності до вимог КПК України", однак дана постанова не передбачена нормами кримінально-процесуального законодавства (т.6 а.с. 117).
Також слідчим давалось окреме доручення органу дізнання (без дати), яке не виконано в повному обсязі (т.5 а.с.9-10) , а 6 січня 2012 року слідчим повторно надавалось доручення, яке також не виконано в повному обсязі (т.5 а.с. 47-48).
Крім того, всупереч вимогам ст. 60 КПК України слідчий Костопільського РВ УМВС ОСОБА_8 прийняв дану кримінальну справу до свого провадження та проводив досудове слідство, хоча був допитаний в якості свідка 23 червня 2011 р. в судовому засіданні про обставини нанесення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 і суд зіслався на його покази у вироку від 29 червня 2011 року (т. 3 а.с.241-259) і він повинний був заявити самовідвід.
З матеріалів справи вбачається що, 17 січня 2012 року слідчим винесено постанову про призначення судової молекулярно-біологічної експертизи (т. 5 а.с.109), однак результати проведення даної експертизи в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, судом встановлено, що досудовим слідством не з'ясовано обставин, зазначених в ухвалі апеляційного суду Рівненської області від 22.11.2011 року, які мають істотне значення для правильності вирішення справи та не усунуто допущені порушення вимог кримінального процесуального законодавства, що може бути визнано підставою для скасування судових рішень.
Відповіно до ст. 374 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку є обов'язковими для органів дізнання і досудового слідства при додатковому розслідуванні і суду першої інстанції при повторному розгляді справи.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 368 КПК України дізнання чи досудове слідство у всякому разі визнається однобічним і неповним, коли не були досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд, за винятком випадків, коли дослідити їх було неможливо.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина та встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку.
При додатковому розслідуванні необхідно виконати вимоги ухвали апеляційного суду Рівненської області від 22.11.2011 року, зокрема на додатковому розслідуванні необхідно ретельно перевірити доводи сторін по справі, виконати вимоги ст. 62 Конституції України та ст. 64 КПК України про доказування зазначених у ній обставин; долучити до матеріалів справи судово молекулярно-біологічну експертизу.
У випадку закінчення розслідування справи складанням обвинувального висновку в ньому мають бути у зрозумілій формі наведені докази щодо кожної із обставин справи, які підлягають доказуванню за ст. 64 КПК України.
Що ж стосується клопотання в частині зміни запобіжного заходу ОСОБА_5 на підписку про невиїзд, то згідно ч. 1 ст. 155 КПК України взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки. ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким. Крім того, запобіжний захід взяття під варту обрано ухвалою апеляційного суду Рівненської області у встановленому законом порядку, а тому клопотання в частині зміни ОСОБА_5 міри запобіжного на підписку про невиїзд задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст.244, 246, 148, 155 КПК України,-
Клопотання захисника ОСОБА_1 про направлення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України на додаткове розслідування та зміну ОСОБА_5 запобіжного заходу на підписку про невиїзд - підлягає до часткового задоволення.
Повернути кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України прокурору Березнівського району для проведення додаткового розслідування.
В частині зміни запобіжного заходу ОСОБА_5 з взяття під варту на підписку про невиїзд - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Рівненської області шляхом подачі скарги через Костопільський районний суд протягом семи діб з моменту проголошення.
Суддя: Піскунов В.М.