Справа № 2-а-977/11
22.11.2011 року. Здолбунівський районний суд Рівненської області
під головуванням судді Калюжного А.Є.
при секретарі Дацишиній Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в заді суду в м.Здолбунів адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління справами Апарату Верховної Ради України, Апарату Верховної Ради України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання рішення про відмову виплати грошової допомоги протиправним та стягнення коштів,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними відмову Управління справами Апарату Верховної Ради України у виплаті грошової допомоги при її виході на пенсію як державного службовця та бездіяльність щодо цієї виплати і зобов"язати відповідача виплатити збитки в сумі 19010 грн.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що вона працювала помічником-консультантом народних депутатів України ОСОБА_3(серпень 2006 року-червень 2007 року) та ОСОБА_2(січень 2008 року-березень 2011 року).Їй було присвоєно 7 ранг державного службовця четвертої категорії і для кадрового та фінансового обслуговування вона була прікріплена до Апарату Верховної Ради України.
Стверджує,що 31 березня 2011року вона була звільнена на пенсію з посади помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_2 з досягненням граничного віку перебування на державній службі.Стаж державної служби в неї складає 10 рокув 01 місяць 8 днів. Оскільки її стаж державної служби перевищує десять років, то згідно ст. 37 Закону України „Про державну службу", вона має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів. Посадовий оклад її становив 1901 грн в місяць. На її звернення у виплаті 10 місячних окладів грошової допомоги їй було відмовлено за відсутності у фонді необхідної суми грошей.
Вважає, що відмова відповідача у виплаті їй грошової допомоги безпідставна і в зв"язку з цим їй нанесено збитки в сумі 19010 гри
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала.
Представник Управління справами Апарату Верховної Ради України в судове засідання не з"явився без поважних причин.В долученому до справи запереченні проти позову просить в задоволенні позову відмовити. Крім того,зазначив,що Управління справами Апарату Верховної Ради України є неналежним відповідачем по справі.Роботодавцем відносно ОСОБА_1 був народний депутат ОСОБА_2
Відповідач -представник Апарату Верховної Ради України в судове засідання не з"явився,хоча про час,місце розгляду справи належним чином повідомлявся,про що свідчить долучене до справи поштове повідомленя про вручення поштового відправлення.Про причини неявки суд не повідомив.
Третя особа ОСОБА_2. в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за місцем роботи, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи,що відповідачі по справі та третя особа були належним чином повідомлені про час, місце розгляду справи, в судове засідання не з"явилися без поважних причин,приймаючи до уваги заяву позивача про можливість слухання справи без них,суд вважає за можливе справу слухати у відсутності відповідачів та третьої особи.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази,суд вважає,що позов не підлягає до задоволення по наступних підставах.
Згідно ст. 34 Закону України „Про статус народного депутата України" на чотирьох помічників-консультантів народного депутата поширюється дія Закону України „Про державну службу", вони прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до Апарату Верховної Ради України або до виконавчих апаратів органів місцевого самоврядування. Народний депутат самостійно визначає кількість помічників-консультантів, які працюють за строковим трудовим договором на постійній основі, за сумісництвом і на громадських засадах у межах загального фонду, який встановлюється йому для оплати праці помічників-консультантів Постановою Верховної Ради України; здійснює їх підбір, розподіляє обов"язки між ними та здійснює особисто розподіл місячного фонду заробітної плати помічників-консультантів.
Так, згідно розпорядження Керівника Апарату Верховної Ради України №541 від 23 січня 2008 року ОСОБА_1 була зарахована з 18 січня 2008 року на посаду помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_2
Позивачеві було встановлено 7 ранг державного службовця.Посадовий оклад,станом на 31 березня 2011 року становив 1901 грн.00 коп.
Розпорядженням Керівника Апарату Верховної Ради України №1568 від 24 березня 2011 року ОСОБА_1 з 31 березня 2011 року було звільнено з посади помічника- консультанта народного депутата України ОСОБА_2за власним бажанням в зв"язку з виходом на пенсію державного службовця (ст.38 КЗпПУкраїни).
Листом від 05 липня 2011 року за №15/26-1107 Керуючим справами Апарату Верховної Ради України було відмовлено позивачу у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 посадових окладів,що передбачено ст.37 Закону України ,,Про державну службу",з підстав відсутності економії фонду оплати праці помічників-консультантів у народного депутата України ОСОБА_2
Відповідно ст. 3.1 Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 13.10.1995 року № 379\95-ВР персональний підбір кандидатур на посаду помічника-консультанта, організацію їх роботи та розподіл місячного фонду оплати праці здійснює особисто народний депутат України, який несе відповідальність щодо правомірності своїх рішень, а згідно п. 4.1 Положення, у межах загального фонду, встановленого для оплати праці помічників-консультантів, народний депутат України самостійно: 1) визначає кількість помічників-консультантів. які працюють за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах; 2) здійснює розподіл місячного фонду заробітної плати помічників-консультантів; 3) надає помічникам-консультантам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.
Статтею 4.4 вищезазначеного Положення також передбачено надання помічнику-консультанту народного депутата України, який перебуває на державній службі, основної та додаткової відпусток, допомоги на оздоровлення в порядку та розмірах, встановлених Законом України ,,Про державну службу", в межах загального фонду оплати праці помічників-консультантів народного депутата України.
Згідно ч. ч. 4. 6 ст. 4.7 Положення, витрати Верховної Ради України, виконавчих органів, органів місцевого самоврядування пов"язані з діяльністю помічника- консультанта народного депутата України, у тому числі щодо оплати додаткової відпустки, входять до переліку витрат для забезпечення діяльності народного депутата України. Перерахування провадиться на підставі письмового подання народного депутата України.
Гранична чисельність кількості штатних одиниць та структура апарату Верховної Ради України затверджена постановою Верховної Ради України „Про структуру апарату Верховної Ради України" від 20.04.2000 року № 1678-Ш, в переліку якої відсутні помічники-консультанти народного депутата України.
Отже, позивач не був працівником апарату Верховної Ради України, а був лише прикріплений для кадрового та фінансового обслуговування до Апарату Верховної Ради України, який не являється розпорядником коштів загального фонду оплати праці помічників-консультантів народного депутата України ОСОБА_2
Роботодавцем позивача був народний депутат України ОСОБА_2, який залучений до участі у справі в якості 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору.
Згідно вимог діючого законодавства розпорядником коштів фонду оплати праці помічника депутата України є народний депутат України, до виключної компетенції якого й входить розподіл цих коштів. З листа від 05 квітня 2011 року №01-03 депутата Верховної Ради України ОСОБА_2вбачається,що він не заперечує згідно заяви помічника-консультанта ОСОБА_1 про виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів з коштів додатково до фонду оплати праці помічників-консультантів народного депутата.
Діючим законодавством., а саме ч. 6 ст. 34 Закону України „Про статус народного депутата України" та ч. 2 ст. 4.6 Положення про помічника-консультанта народного депутата України, передбачено виплату помічнику-консультанту народного депутата України за рахунок бюджетних призначень на забезпечення діяльності Верховної Ради України лише одноразової грошової допомоги у розмірі тримісячної заробітної плати у випадку звільнення помічника-консультанта народного депутата на підставі дострокового припинення повноважень народного депутата. В даному випадку на спірні правовідносини ця норма закону не поширюється.
За викладених обставин суд вважає, що заявлена позивачем вимога до відповідачів про виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів у зв"язку з виходом на пенсію, як державному службовцю, згідно ст. 37 Закону України ,,Про державну службу" є такими, що не грунтуються на вимогах діючого законодавства, а тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 34 Закону України „Про статус народного депутата України", Положенням про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 13.10.1995 року № 379\95-ВР, постановою Верховної Ради України ,,.Про структуру апарату Верховної Ради України" від 20.04.2000 року № 1678-Ш, ст. ст. 11,12, 69, 71, 72, 76, 79, .158-163, 167 КАС України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову Путі ліній ОСОБА_4 до Управління справами Апарату Верховної Ради України,Апарату Верховної Ради України,третьої особи- ОСОБА_2 про визнання неправомірною відмови у виплаті грошової допомоги у зв"язку з виходом на пенсію державного службовця відмовити.
На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Здолбунівський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: