Справа № 2-156/11
22 лютого 2011 року Ківерцівський районний суд Волинської області
В с к л а д і головуючого судді Пономарьової О.М.
При секретарі Оніщук Н.Є.
З участю представника ОСОБА_1
Відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці цивільну справу за позовом Органу опіки і піклування Ківерцівської райдержадміністрації в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відібрання неповнолітніх дітей без позбавлення батьківських прав, -
Орган опіки та піклування Ківерцівської РДА звернувся до суду з позовом про відібрання неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 від ОСОБА_2 без позбавлення його батьківських прав. Як доказ заявлених вимог вказує, що відповідач у справі ОСОБА_2 є батьком неповнолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Мати дітей померла 30.09.2007 року. Діти залишились проживати з батьком, однак останній офіційно ніде не працює, зловживає спиртними напоями, тому не може забезпечити дітям належних умов проживання та навчання. Після смерті матері домашнє господарство не ведеться, у будинку антисанітарні умови, відсутні продукти харчування. З 06.05.2008 року сім'я перебуває на обліку у службі у справах дітей Ківерцівської РДА. 1 вересня 2010 року малолітній ОСОБА_3 не приступив до навчання так, як не був забезпечений необхідним одягом та шкільним приладдям. У зв'язку з ухиленням від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, просять відібрати неповнолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 від ОСОБА_2, передати їх органу опіки і піклування Ківерцівської РДА для подальшого влаштування та стягнути аліменти на їх утримання в розмірі 30% прожиткового мінімуму на одну дитину щомісячно.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав за вищенаведеними обставинами.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні, не заперечуючи, що окремі факти, викладені в позові мали місце в минулому, заявлений позов не визнав. Пояснив, що тривалий час не вживає спиртні напої, зробив ремонт у двох кімнатах будинку, старший син належним чином відвідує школу, з початку весни працюватиме по ремонту квартир в м.Луцьку. Просить не відбирати у нього дітей, яких дуже любить.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 170 Сімейного кодексу України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2 - 5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.
Відібрання дитини у батьків -є винятковою санкцією за невиконання батьківських обов'язків.
Підставою для відібрання дитини від батьків є: ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, жорстоке поводження з дитиною, хронічний алкоголізм або наркоманія, експлуатація дитини, примушення її до жебракування та бродяжництва, інші випадки, якщо залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.
Характер небезпеки, її місце в житті дитини визначається в кожному випадку окремо. Для відібрання дитини необхідно встановити факт існування небезпеки.
Як вбачається з матеріалів справи, як доказ існування небезпеки та неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків позивач надав акти обстеження його побутових умов, в яких зазначено лише про поганий стан житла ( в будинку не зроблений ремонт, розвалені грубки, напівгнилі вікна та двері, брудна підлога), наявність продуктів харчування в недостатній кількості (але які критерії покладені в оцінку достатності не зазначено). В актах не міститься жодної обставини, яка надавала б підстави для вирішення питання про необхідність вжиття термінових заходів для вилучення дітей з сім'ї і поміщення у притулок.
Натомість відповідачем надано акти обстеження житлово-побутових умов проживання малолітніх дітей від 11.02.2011року та 21.02.2011 року, з яких вбачається, що умови проживання дітей задовільні, хоча будинок, в якому проживають діти, потребує ремонту. В кімнатах прибрано, одяг чистий та акуратно складений, сім'я забезпечена продуктами харчування приблизно на 2-3 тижні. З характеристики неповнолітнього ОСОБА_3, наданої директором ЗОШ с. Піддубці, де останній навчається, вбачається, що дитина відвідує школу регулярно, батько ОСОБА_2 відвідує батьківські збори, цікавиться навчанням сина.
В поданій до суду характеристиці відповідача стверджується, що останній змінив свою поведінку в кращу сторону. Більше приділяє уваги вихованню та утриманню своїх неповнолітніх дітей.
Про те, що ОСОБА_2змінився на краще ствердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
З матеріалів, які містяться у справі, неможливо зробити висновок, що діти перебувають у такому стані, коли невжиття заходів їх вилучення з сім'ї може створити загрозу для безпеки їх життя та здоров'я і негативно вплинути на їх виховання.
Ухвалюючи рішення суд враховує положення ст.170 СК України, за змістом яких суд лише у виняткових випадках за наявності виключних обставин може відібрати дітей від батьків.
Європейський суд з прав людини (Справа "Савіни проти України" (Заява N 39948/06) у своєму рішенні від 18.12.2008 наголошував, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Європейським судом зазначалося, що, хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.
Отже, відповідне рішення про відібрання дитини та вилучення її з сімейного оточення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини.
Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує.
З матеріалів справи не вбачається жодних обставин поведінки відповіда або умов проживання дітей, які б надавали підстави вважати, що залишення їх на вихованні батька на даний час створюватиме для них яку-небудь небезпеку.
За практикою Європейського суду сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків (справа "К.А. проти Фінляндії" (K.A. v. Finland), N 27751/95, п. 92, ЄСПЛ 2003-I). Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням.
Отже, позивачем не надано достатніх доказів про те, що матеріально-побутові умови дітей та ставлення відповідача до виховання дітей були справді небезпечними для їхнього життя і здоров'я.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову Органу опіки і піклування Ківерцівської райдержадміністрації про відібрання дітей у ОСОБА_2
В силу ч.2 ст. 88 ЦПК України, суд приходить до висновку, що судові витрати по справі слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому КМ України.
Керуючись ст.ст. 3,10,11, 60, 88, 209, 212- 215 ЦПК України,
ст.ст.164,170 СК України , суд-
В позові Органу опіки і піклування Ківерцівської райдержадміністрації в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відібрання неповнолітніх дітей без позбавлення батьківських прав відмовити.
Судові витирати по справі в сумі в розмірі 171 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому КМ України.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області протягом 10 днів з дня його проголошення, шляхом подачі скарги через Ківерцівський районний суд.
Суддя О.М. Пономарьова