Апеляційне провадження №22-ц/796/10032/2015 Головуючий в 1 інстанції - Шаховніна М.О.
Доповідач - Желепа О.В.
25 серпня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Кабанченко О.А., Заришняк Г.М.
при секретарі Гарматюк О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Подільського районного суду м. Києва від 03 червня 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
Позивач, ПАТ «КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вказаним вище позовом до відповідача ОСОБА_2 та просив стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 24668,42 грн.
В обґрунтування посилався на те, що 16 серпня 2006 року між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та відповідачем був укладений Кредитний договір № б/н.
Відповідно до умов Кредитного договору позивач надав відповідачу кредит у вигляді Встановленого кредитного ліміту у сумі 4 тис. грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати на користь банку проценти за користування кредитом, здійснювати Погашення заборгованості за кредитом.
Посилаючись на те, що позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, а відповідач взяті на себе зобов'язання не виконала, ПАТ «КБ «ПриватБанк» просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість по кредитному договору в розмірі 24 668 грн. 42 коп., у тому числі:
- З 356 грн. 58 коп. - заборгованість за кредитом;
- 19 660 грн. 96 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штрафи;
- 500 грн. - штраф (фіксована частина);
- 1150 грн. 88 коп. - штраф ( процентна складова).
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 03.06.2015 року в задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 2 442 грн. (дві тисячі чотириста сорок дві гривні) 00 коп.
Не погодившись з таким рішенням суду, представник ПАТ «КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В скарзі вказував на те, що рішення винесено з неповним з'ясуванням обставин, що мають суттєве значення для справи, суд першої інстанції визнав встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи. Посилання суду на висновок експертизи про те, що відповідачка не підписувала договір кредиту не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки висновок експерта не є обов'язковим відповідно до ст. 147 ЦПК України. Суд не взяв до уваги того, що випискою та розрахунком по кредитному договору підтверджується те, що відповідач не тільки отримувала кредитні кошти, але й здійснила погашення заборгованості за кредитним договором, зокрема 24.11.200бр. в сумі 1012,00 грн. Тобто такі дії, свідчать про визнання відповідачем свого боргу за кредитним договором. Посилався на те, що питання щодо підписання відповідачем кредитного договору не відноситься до предмету заявленого позову (про стягнення заборгованості за договором), а позичальником позов про визнання договору недійсним не заявлявся, а тому висновок почеркознавчої експертизи не має правового значення по даній справі.
В судовому засіданні апеляційного суду представник банку доводи скарги підтримала.
Відповідачка доводи скарги заперечувала.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 3 ст. 203 Цивільного Кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
У ст.627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, у відповідності до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом, що позивач як на підставу своїх позовних вимог, щодо наявності між ним та відповідачкою договірних відносин посилався на заяву, яка підписана між сторонами 16 серпня 2008 року.
В матеріалах даної цивільної справи міститься оригінал заяви від 16.08.2006 року, укладений від імені ПАТ «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 (а.с. 46).
Згідно умов даної заяви та Умов та правил надання батьківських послуг банк надає позичальнику кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у сумі 4 тис. грн.. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати на користь банку проценти за користування кредитом, здійснювати погашення заборгованості за кредитом.
Дана заява підписана з однієї сторони представником ПАТ «КБ «Приватбанк» та з іншої сторони містить реквізит підпису відповідачки ОСОБА_2
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачкою у судовому засіданні було заявлено клопотання про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року призначено по справі за позовом ПАТ «КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
На вирішення експерта було Поставлено питання: чи підписано ОСОБА_2 договір(заяву) від 16 серпня 2006 року (а.с. 81-82).
Відповідно до висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 06 травня 2015 року № 1062/1063/15-32 підпис від імені ОСОБА_2 розміщений у рядку «Подпись» під друкованим текстом «Я ознакомился и согласен с Условиями предоставления банковских услуг, Правилами пользования платежной картой и Тарифами банка. Я выражаю свое согласие, что настоящее Заявление вместе с Условиями предоставления банковских услуг, Правилами пользования платежной картой и Тарифами составляем между мной и Банком договор о предоставлении банковских услуг. Я подтверждаю, что вся предоставленая мной информация верна. Обязуюсь обо всех изменениях сообщать в Банк не позднее 15 дней с момента их озникновения» у договорі про надання банківських послуг від 16.08.2006 року, укладеного від мені ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариства «Комерційний банк «Приватбанк», виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи технічних засобів та виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_2 (а.с. 98-105).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до висновку експертів судово-почеркознавчої експертизи підписи від імені ОСОБА_2 на наданому експерту оригіналі договору виконаний не нею, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_2 Тобто, відповідачка не підписувала договір та не отримувала від банку картку з лімітом коштів, відповідно, ОСОБА_2 не приймала на себе будь - яких зобов'язань за даним договором, а тому вона не повинна сплачувати банку будь - які грошові суми за даним договором, що відповідає вимогам ст.ст. 526, 527, 530, 1054 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду, так як він в повній мірі відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи скарги про те, що висновок експертизи є необов'язковим для суду, а також доводи про те, що за карткою відбулося погашення, тобто відповідачка виконувала умови договору, колегія суддів не приймає, так як на спростування вказаного висновку, позивач не надав жодного доказу, який би підтверджував, що саме відповідачка отримала у позивача картку і доказів того, що саме відповідачка здійснювала оплату 24.11.2006р. грошей в сумі 1012,00 грн.
Як пояснила відповідачка вона ніколи не була клієнтом позивача, жодних карток у позивача не отримувала і гроші з карток позивача не знімала, договорів ніяких не підписувала.
Вказані пояснення підтверджуються висновком вищенаведеної експертизи та не спростовані позивачем ні письмовими ні іншими доказами.
Доводи скарги про те, що питання щодо підписання відповідачем кредитного договору не відноситься до предмету заявленого позову (про стягнення заборгованості за договором), а позичальником позов про визнання договору недійсним не заявлявся, а тому висновок почеркознавчої експертизи не має правового значення по даній справі, також не приймаються, оскільки скориставшись своїм правом позивачка довела не укладення з нею позивачем договору на підставі якого останній просив стягнути з неї борг.
Посилання представника на те, що почеркознавча експертиза проведена з численними порушеннями, є лише однобічними твердженнями представника позивача та ніякими доказами не підтверджені. Крім того, в разі виникнення сумнівів щодо правильності висновку експертизи сторона позивача мала право подати клопотання про призначення повторної чи додаткової експертизи, проте ні в суді першої інстанції ні в апеляційному суду цим правом не скористалась.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.
Рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» відхилити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 03 червня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді: