Апеляційний суд міста Києва
1[1]
Іменем України
13 серпня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6
та обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12014110000000397 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу підготовчого судового засідання Дарницького районного суду м. Києва від 10 липня 2015 року,
Цією ухвалою Дарницький районний суд м. Києва повернув прокурору прокуратури Київської області ОСОБА_5 обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 368-3, ч. 1 ст. 366 КК України.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції послався на те, що всупереч наведеним в ухвалі нормам закону, практиці Європейського суду з прав людини, обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 4 ст. 368-3, ч. 1 ст. 366 КК України, не містить формулювання обвинувачення з посиланням на фактичні обставини, які прокурор вважає встановленими і які відносяться до предмету доказування у кримінальному провадженні, у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 91 КПК України, а в ньому відображений лише виклад фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими із зазначенням правової кваліфікації, чим порушені вимоги п. 5 ч. 2 ст. 291 цього Кодексу.
Крім цього, в ухвалі суду також звертається увага на невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст. 109 КПК України.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням уточнень, внесених під час її розгляду, просить ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 10 липня 2015 року про повернення прокурору, в порядку ст. 314 КПК України, обвинувального акту в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 скасувати, а матеріали кримінального провадження направити до суду першої інстанції для розгляду по суті зі стадії підготовчого судового засідання.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги прокурор посилається на те, що ухвала суду є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою.
Як вважає прокурор, в обвинувальному акті у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368-3, ч. 1 ст. 366 КК України, відсутні будь-які порушення норм КПК України, оскільки цей обвинувальний актскладений з дотриманням вимог КПК України, зокрема з дотриманням вимог ст. 291 цього Кодексу.
Як зазначається у скарзі, відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України, в обвинувальному акті зазначені всі, передбачені вказаною нормою відомості, у тому числі викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статі (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Обвинувальний акт підписано слідчим та прокурором, який його затвердив, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 291 КПК України, а у відповідності до ч. 4 цієї статті, до нього долучено всі необхідні додатки, а саме: реєстр матеріалів досудового розслідування та розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування.
У зв'язку з цим, як вважає прокурор, Дарницький районний суд м. Києва прийняв незаконне рішення про повернення обвинувального акту прокурору, а його висновки, наведені в ухвалі є хибними та об'єктивно не відповідають змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні.
Таким чином, повернення обвинувального акта щодо ОСОБА_7 з підстав зазначених в оскаржуваній ухвалі є необґрунтованим і такими, що не відповідає та суперечить вимогам КПК України.
Більш того, на думку прокурора, вказане процесуальне рішення суду призводить до затягування розгляду кримінального провадження та прийняття кінцевого рішення, що не відповідає завданням кримінального провадження, у тому числі вимогам, передбаченим ст. 28 КПК України щодо розумних строків здійснення кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити; пояснення обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, у відповідності до вимог, передбачених п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, за результатами підготовчого судового засідання, суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Згідно вимог ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт, поряд з іншими відомостями, повинен містити викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Як передбачено ч. 3 цієї ж статті, обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
Перевіривши обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014110000000397, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 грудня 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368-4 (згідно тексту оригіналу, сторінка 1), ч. 1 ст. 366 КК України, який було складено старшим слідчим в ОВС СУ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_8 та затверджено прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_5 , колегія суддів встановила, що вказаний процесуальний документ, як обґрунтовано зазначено в ухвалі суду, не в повній мірі відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Зокрема, всупереч вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України, зазначений обвинувальний акт фактично не містить в собі формулювання обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368-3 (знов таки згідно тексту оригіналу, сторінка 7), ч. 1 ст. 366 КК України, з посиланням на обставини, які, відповідно до ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме на час, місце, спосіб та інші обставини вказаних вище кримінальних правопорушень, та які вказують на об'єкт і об'єктивну сторону складу інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Те, що зазначено в обвинувальному акті, після викладення фактичних обставин відповідних кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, а саме дослівно: «Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у одержанні службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми неправомірної вигоди для себе за вчинення дій з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто надає таку вигоду, поєднаному з вимаганням, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 368-3 КК України», а також «Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у службовому підробленні, тобто у видачі службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу, а саме у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України», не може бути визнано формулюванням обвинувачення, оскільки, як в буквальному, так юридичному розумінні, це є лише правовою кваліфікацію тих кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується особа, з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність і не більше того.
Що ж стосується формулювання обвинувачення, то крім обставин, зазначених в диспозиції статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, воно повинно містити в собі посилання на наявність доведених даних про саму подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб), форму вини, мотив і мету його вчинення, а також інші обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення, в даному випадку кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368-3, ч. 1 ст. 366 КК України
Таким чином, приймаючи до уваги очевидну невідповідність обвинувального акту щодо ОСОБА_7 вимогам закону, колегія суддів погоджується з висновками, наведеними в ухвалі суду першої інстанції та вважає обґрунтованим його рішення про повернення зазначеного обвинувального акту прокурору, оскільки воно ґрунтується на вимогах, передбачених п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції не мав будь-яких підстав для повергнення обвинувального акту щодо ОСОБА_7 прокурору через те, що він повністю відповідав всім вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні закону, в тому числі вимог зазначеної вище статті, не узгоджуються зі змістом обвинувального акту та жодним чином не спростовують висновків суду, які наведені в оскаржуваній ухвалі.
Більш того, про невідповідність обвинувального акту щодо ОСОБА_7 вимогам закону, свідчить не тільки те, що в ньому відсутнє формулювання обвинувачення, а й те, що, всупереч вимогам ч. 3 ст. 291 КПК України, він не підписаний прокурором, який його затвердив, оскільки, з точки зору закону та загальних правил діловодства, затвердження обвинувального акту прокурором, так само, як це робилось раніше при затвердженні обвинувального висновку, повинно міститись на початку документу, а підписувати обвинувальний акт слідчий та прокурор, який його затвердив повинні в кінці документу. І тільки у разі, якщо прокурор склав обвинувальний акт самостійно, він може його підписати без затвердження, що прямо передбачено законом.
Крім того, при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, які прокурор вважає встановленими, в обвинувальному акті щодо ОСОБА_7 містяться посилання на докази вини останнього, зокрема висновки експертів та показання свідка ОСОБА_9 , що також суперечить вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки будь-які докази можуть надаватись та досліджуватись лише під час судового розгляду кримінального провадження.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні повинна бути залишена без задоволення, а ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 10 липня 2015 рокупро повернення обвинувального акта прокурору - без змін, оскільки вона є законною, обґрунтованою та вмотивованою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418 і 419 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду м. Києва, -
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 10 липня 2015 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014110000000397 щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 368-3, ч. 1 ст. 366 КК України, повернуто прокурору прокуратури Київської області ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - без задоволення.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: _____________ _______________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Справа № 11-кп/796/1434/2015
Категорія: ч. 4 ст. 368-3, ч. 1 ст. 366 КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_10
Доповідач - суддя ОСОБА_1