Апеляційне провадження №22-ц/796/10282/2015 Головуючий в 1 інстанції - Марцинкевич В.А.
Доповідач - Желепа О.В.
25 серпня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Кабанченко О.А., Заришняк Г.М.
при секретарі Гарматюк О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 22 червня 2015 року в справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 05 грудня 2014 року по справі № 1620/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -
Заявник звернувся до суду із зазначеною заявою в якій просив скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 05 грудня 2014 року по справі № 1620/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що справа в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону, рішення третейського суду ґрунтувалось на припущеннях, оскільки позивачем не було надано суду оригінали документів, які підтверджують право вимоги позивача до відповідача, зокрема оригінали кредитного договору та касових документів, сторонами не було досягнуто третейської угоди, щодо розгляду спорів третейським судом, склад третейського суду, яким прийнято рішення не відповідав вимогам закону, третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22.06.2015 року заяву представника ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 05 грудня 2014 року по справі № 1620/14 - задоволено.
Скасовано рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 1620/14 від 05.12.2014 року про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості по договору кредиту в сумі 210582,93 грн.
Не погодившись з такою ухвалою суду, представник ПАТ «Універсал Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви.
В апеляційній скарзі посилався на те, що судом при розгляді заяви про скасування рішення третейського суду було не правильно застосовано п.14 ст.6 Закону України «Про третейські суду» та ст.389-5 ЦПК України.
Зазначив, що судом не розглядались позовні вимоги ОСОБА_1 про захист її прав як споживача , тобто, цей спір не виключений з компетенції третейського суду, а тому у суду першої інстанції не було підстав для скасування рішення третейського суду від 05.12.2014 року у третейської справі № 1620/14 про захист прав банку шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явилась, про розгляд справи повідомлена, що підтверджується зворотним повідомленням , в якому міститься підпис представника ОСОБА_2
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представника банку , з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 389-1 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
Заява про скасування рішення третейського суду подається до суду за місцем розгляду справи третейським судом сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейським судом.
Частина 3 статті 51 Закону України «Про третейські суди» визначає, що рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: 1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
У частині 2 статті 389-5 ЦПК України зазначено, що рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо: 1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано .може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Стаття 12 Закону України «Про третейські суди» визначає, що сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів. За домовленістю сторін вони можуть доручити третій особі (юридичній або фізичній) призначення чи обрання третейського суду чи судців. Для призначення чи обрання третейських суддів у кожній справі необхідна їхня згода. У постійно діючих третейських судах призначення чи обрання третейських суддів здійснюється із затвердженого відповідно до статті 8 цього Закону списку третейських суддів, який за регламентом цього постійно діючого третейського суду може мати обов'язковий чи рекомендаційний характер.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 10.06.2006 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № CL 54148.
10.12.2013 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору № CL 54148 від 10.06.2008 року.
Судом також встановлено, що 05.12.2014 року Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків у складі третейського судді Волошинович О.П. відповідно до третейської угоди винесено рішення, на підставі якого позов ПАТ «Універсал Банк» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. На користь ПАТ «Універсал Банк» стягнуто заборгованість по договору кредиту в сумі 210582,93 грн. та третейський збір в розмірі 2505,83 грн.
Задовольняючи заяву про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 05.12.2014 року, суд першої інстанції виходив з того, що на час укладання додаткової угоди від 10.12.2013 року Закон України «Про Третейські суди» містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку, а тому у третейського суду були відсутні підстави для розгляду позовної заяви.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції є помилковим та не в повній мірі відповідає вимогам цивільно-процесуального законодавства України виходячи з наступного.
Так, з укладеної між сторонами додаткової угоди б/н до кредитного договору № CL 54148 від 10.06.2008 року, вбачається що остання містить третейське застереження, а саме зазначено: «Всі вимоги, які виникають при виконанні даного договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом третейського суду , який є невід'ємною частиною даної третейської угоди. При цьому сторони договору підтверджують , що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Асоціації українських банків та добре розуміють положення цього регламенту. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди» (п. 7.1.).
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» ( України №2983-VI від 03.02.2011 року) третейські суди можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі (кредитної спілки).
В той же час, згідно з п.п. 22, 23 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 10 листопада 2011 року № 15- рп/2011 в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Як роз'яснено в п. 3 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» за наявності у кредитному договорі третейського застереження (окремої третейської угоди) при вирішенні спору суд має враховувати положення пункту 14 частини першої статті 6 Закону України від 11 травня 2004 року № 1701-IV «Про третейські суди» про те, що справи щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), не підлягають розгляду третейськими судами. Тому за наявності вказаного третейського застереження (окремої третейської угоди) залишення позовної заяви споживача без розгляду на підставі пункту 6 частини першої статті 207 ЦПК є неприпустимим. Такі заяви підлягають вирішенню і за наявності з цього приводу рішення третейського суду, прийнятого за межами його компетенції. При цьому відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів» банк не є споживачем.
Таким чином, відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів» ПАТ «Універсал Банк» не є споживачем кредитних послуг, а тому висновки суду першої інстанції про те, що розглядаючи справу в третейському суді, були порушені вимоги п. 14 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», є необґрунтованими.
Отже, місцевий суд дійшов до помилкового висновку про те, що Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків, розглянувши зазначену справу 05.12.2014 року вийшов за межі своєї компетенції , а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з постановленням нової про відмову в задоволені заяви про скасування рішення третейського суду.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 22 червня 2015 року скасувати та постановити нову наступного змісту:
В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 05 грудня 2014 року по справі № 1620/14 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді: