Апеляційний суд міста Києва
1[1]
про залишення апеляційної скарги без руху
24 квітня 2015 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_2 та її захисника - адвоката ОСОБА_3 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 13 березня 2015 року,
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 13 березня 2015 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 186 КК України, та засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком:
- за ч.1 ст. 121 КК України - 5 (п'ять років) позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 186 КК України - 2 (два) роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України суд визначив ОСОБА_2 остаточне покарання, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Цим же вироком, суд задовольнив цивільний позов ОСОБА_4 та стягнув з ОСОБА_2 на його користь 114 (сто чотирнадцять) грн. 46 (сорок шість) коп.
Також судом вирішено питання щодо речових доказів.
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачена ОСОБА_2 та її захисника - адвоката ОСОБА_3 подали апеляційні скарги.
Перевіривши апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_2 та її захисник - адвоката ОСОБА_3 на предмет відповідності вимогам ст. 396 КПК України, вважаю, що вони підлягають залишенню без руху, виходячи з наступного.
Так, у відповідності до вимог, передбачених пунктом 4 ч. 2 ст. 396 КПК України, в апеляційній скарзі, поряд з іншими даними, повинні бути зазначені вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Між тим, як вбачається зі змісту апеляційних скарг, обвинуваченої та її захисника, ці вимоги додержані не були.
Так, в своїй апеляційній скарзі захисник засудженої ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати, та ухвалити новий вирок, яким звільнити ОСОБА_2 від покарання.
Як зазначено в ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити вирок або ухвалу без змін; 2) змінити вирок або ухвалу; 3) скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок; 4) скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу; 5) скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження; 6) скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Разом з тим, підстави для скасування судом апеляційної інстанції вироку суду першої інстанції і ухвалення ним свого вироку визначені в ст. 420 КПК України.
Зокрема, ч. 1 ст. 420 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: 1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; 2) необхідності застосування більш суворого покарання; 3) скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; 4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Між тим, ставлячи питання в апеляційній скарзі про скасування вироку суду щодо ОСОБА_2 та ухвалення нового вироку щодо останньої, захисник не зазначає жодних з підстав, яка б відповідала вищезазначеному вичерпному переліку таких підстав, передбаченому ч. 1 ст. 420 КПК України.
В свою чергу, обвинувачена ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати вирок суду та направити кримінальне провадження на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Разом з тим, у відповідності до ч. 1 ст. 415 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо: 1) встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 цього Кодексу; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; 3) судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд.
Натомість, в мотивувальній частині апеляційної скарги обвинувачена ОСОБА_2 не наводить обґрунтування того, чому апеляційний суд повинен призначити справу на новий розгляд у суді першої інстанції з врахуванням конкретно визначених для цього підстав, передбачених ч. 1 ст. 415 КПК України.
Вказані недоліки апеляційних скарг обвинуваченої ОСОБА_2 та її захисника - адвоката ОСОБА_3 є перешкодою для відкриття апеляційного провадження, а тому, відповідно до вимог ст. 399 КПК України, вони підлягають залишенню без руху, з наданням вказаним апелянтам достатнього строку для усунення зазначених недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 398, 399 КПК України, -
Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_2 та її захисника - адвоката ОСОБА_3 залишити без руху, встановивши строк для усунення виявлених недоліків - десять днівз дня отримання копії цієї ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду м. Києва
ОСОБА_1
Справа № 11-кп/796/880/2015