10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02
іменем України
"28" квітня 2011 р. Справа № 0670/108/11
номер рядка статистичного звіту 12.2
Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Поліщука М.Г.
суддів: Капустинського М.М.
ОСОБА_1,
при секретарі Феськовій М.Ю. ,
за участю позивача:
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову ОСОБА_3 окружного адміністративного суду від "14" лютого 2011 р. у справі № 0670/108/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 апеляційного господарського суду про визнання дій протиправними, стягнення допомоги для вирішення соціально-побутових питань ,
Постановою ОСОБА_3 окружного адміністративного суду від 14.02.2011 року у даній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання дій ОСОБА_3 апеляційного господарського суду у відмові видати допомогу для вирішення соціально - побутових питань та стягнення на його користь такої допомоги у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати, за 2010 рік.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову про задоволення його позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з"явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що остання задоволенню не підлягає виходячи із наступного.
Як видно із матеріалів справи позивач з 16.11.2005 року працював у відповідача на посаді помічника голови ОСОБА_3 апеляційного господарського суду.
В зв"язку з ліквідацією даного суду (Указ Президента України від 12.08.2010р.) позивач 01.12.2010 року був звільнений із займаної посади відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України з одночасною виплатою йому передбаченої чинним законодавством вихідної допомоги. Однак його заява з приводу виплати йому матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2010 рік вирішена по суті не була, і дана допомога йому виплачена не була.
Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині суд першої інстанції виходив із того, що вказана матеріальна допомога позивачу виплачена не була в зв"язку з обмеженим бюджетним фінансуванням та відсутністю для цього відповідних грошових коштів. І виплата даної допомоги є правом а не обов"язком керівництва суду.
Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції з огляду на наступне:
Відповідно до ст.33 Закону України "Про державну службу" державним службовцям може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань.
Згідно п.2 Постанови КМ України №268 від 09.03.2006 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої служби, органів прокуратури, судів та інших органів", керівникам судів надано право надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань, проте лише у межах затвердженого фонду оплати праці.
Відповідно до ст.143 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Як вбачається з матеріалів справи судом першої інстанції достовірно було встановлено, що майже всі грошові кошти, згідно кошторису ОСОБА_3 апеляційного адміністративного суду на 2010 рік, були використані на оплату праці та вихідну допомогу суддям і працівникам суду, звільненим в зв"язку з ліквідацією цього ж суду. І матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань в 2010 році була виплачена тільки одній особі - керівнику апарату ОСОБА_4 Решті суддям та іншим працівникам така допомога не виплачувалася в зв"язку з відсутністю для цього відповідних грошових коштів.
При цьому, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив в оскаржуваній постанові, що встановлений факт не надання відповідачем відповіді на заяву позивачу із вказаного питання, ніякого правового значення по цій справі не має для правильного вирішення вказаного спору по суті.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки він ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Доводи апеляційної скарги повністю спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, зібраними по справі доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.
За таких обставин, колегія суддів, відповідно до вимог ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.195, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову ОСОБА_3 окружного адміністративного суду від 14.02.2011 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя М.Г. Поліщук
судді: М.М. Капустинський
ОСОБА_1
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_2 вул.Фізкультурна, 19-б,м.Житомир,10028
3- відповідачу ОСОБА_3 апеляційний господарський суд м-н Путятинський, 3/65,Житомир,10002