10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02
іменем України
"06" травня 2011 р. Справа № 1718/2-а-212/11
номер рядка статистичного звіту 10.3.1
Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Поліщука М.Г.
суддів: Капустинського М.М.
ОСОБА_1,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області на постанову Сарненського районного суду Рівненської області від "21" лютого 2011 р. у справі № 1718/2-а-212/11 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов"язання вчинити дії ,
Позивач 04.01.2011р. звернулася до Сарненського районного суду Рівненської області з адміністративним позовом до УПФУ в Саненському районі Рівненської області про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання останнього нарахувати та виплатити йому недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2010 рік.
Постановою цього ж суду від 21 лютого 2011 року позов задоволено, дії відповідача визнано неправомірними та зобов"язано останнього нарахувати та виплатити позивачу недоплачену соціальну допомогу як дитині війни за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни. Таким чином він є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України»на відповідний рік.
ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року -695,00 грн., з 01.04.2010 року -706,00 грн., з 01.07.2010 року -709,00 грн.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що Пенсійний фонд не може проводити виплату спірних сум, оскільки такі кошти є бюджетними, та їх не вистачає на фінансування видатків, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", а кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, є необґрунтованими.
Відповідно до Положення „Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 01.03.2001 року саме на територіальні управління Пенсійного фонду України покладені такі функції і питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору.
Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм обрахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає. А відтак, положення ч.3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини для обрахування доплат, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", а тому, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування вище вказаних норм, є безпідставними.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі передбаченому ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Проте, суд першої інстанції в своїй постанові неправильно визначив період, за який належить проводити вказані нарахування і доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими виходячи з наступного.
Зважаючи на ту обставину, що позов поданий 04.01.2011 року, інших уточнень, доповнень або змін до позову, клопотань про поновлення строку звернення до суду від позивача не надходило, суд першої інстанції повинен був прийти до висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання перерахувати позивачу доплату до пенсії як дитині війни підлягають задоволенню в межах визначеного ч.2 ст.99 КАС України шестимісячного строку звернення до суду, а саме починаючи з 04.07.2010 року до 31.12.2010 року. А позовні вимоги за період з 01.01.2010 р. по 03.07.2010 р. включно слід залишити без розгляду, у зв'язку із пропуском строку звернення до суду відповідно до вимог ч.1 ст. 100 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга -підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню в частині задоволенні позовних вимог за період з 01.01.2010 р. по 03.07.2010 р. із залишенням цих вимог без розгляду та одночасною зміною періоду, за який підлягають задоволенню позовні вимоги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.195, 197, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненскьої області задовольнити частково.
Постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 21.02.2011 р. в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання дій управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області неправомірними та зобов'язання останнього нарахувати та виплатити йому підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2010 р. по 03.07.2010 р. включно - скасувати, а його позовні вимоги за вказаний період часу залишити без розгляду.
Постанову суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 за період з 04.07.2010 р. по 31.12.2010 р. залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М.Г. Поліщук
судді: М.М. Капустинський
ОСОБА_1
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_2 вул.Кузнецова 9,с.Федорівка,Сарненський район, Рівненська область,34577
3- відповідачу ОСОБА_3 пенсійного фонду України в Сарненському районі вул. Суворова, 8,ОСОБА_1,Сарненський район, Рівненська область,34500