Справа № 802/968/15-а
Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук К.О.
Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.
26 серпня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,
за участю: секретаря судового засідання: Мартинюк В.В.,
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Кошелюк Наталі Миколаївни
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації, Вінницької обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації (Відповідач1), Вінницької обласної державної адміністрації (Відповідач 2) про визнання неправомірною відмови та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
В судовому засіданні представник відповідачів апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просила постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року скасувати, дала пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Вінниця та відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 21.12.1998 року її було визнано дитиною, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи.
10.12.2014 року ОСОБА_4 звернулася до департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації щодо визначення її статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи та видачі відповідного посвідчення. Проте, Відповідач 1 своїм листом №10-6013 від 25 грудня 2014 року відмовив позивачеві у визначені статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, мотивуючи відмову тим, що остання не відноситься до жодної з перерахованих в статті 11 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" категорії осіб.
Дана відмова слугувала підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки існує причинний зв'язок між захворюванням ОСОБА_4 та катастрофою на Чорнобильській АЕС, що підтверджується належними доказами то її слід надати статус постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796 (далі - Закон № 796).
Частиною 1 статті 1 Закону № 796 передбачено, що даний закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.
Ст. 9 Закону № 796 визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з ч.1 ст.12 Закону № 796 причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
На встановлення причинного зв'язку між погіршенням стану здоров'я і встановленням інвалідності та наслідками Чорнобильської катастрофи мають право особи, яким після досягнення повноліття не буде надано відповідно до частини першої статті 11 цього Закону статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, з числа:
- зазначених у пункті 2 статті 27 цього Закону;
- народжених після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих, або матір'ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих;
- хворих на рак щитовидної залози (ч. 3 ст. 12 Закону).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 Закону для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:
1) інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та знайшло відображення в матеріалах справи, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС отримала дозу опромінення 20,7 сГр та була визнана дитиною, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 21.12.1998 року, відповідно до якого вона мала право на пільги та компенсації встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В зв'язку з погіршенням стану здоров'я 11.03.2013 року ОСОБА_4 була направлена до Національного інституту раку, де проходила обстеження до 04.04.2013 року і їй було встановлено діагноз Лімфома Ходжкіна (4 ступінь-ракове захворювання лімфатичних вузлів/клітин).
З метою встановлення причинного зв'язку між хворобою та аварією на Чорнобильській АЕС позивач звернулася до Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України.
Своїм експертним висновком №7071 від 12 вересня 2014 року Центральна міжвідомча експертна комісія МОЗ та МНС України встановила, що захворювання позивача пов'язані із впливом аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.12).
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 035045 (а.с.13), виданої 25.11.2014 року Вінницьким обласним Центром медико-соціальної експертизи Обласної медико-соціальної експертної комісії №1 ОСОБА_4 встановлено ІІ групу інвалідності, захворювання якої пов'язано з впливом аварії на ЧАЕС.
Таким чином, оскільки, причинний зв'язок між захворюванням позивача було встановлено експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильський АЕС, і всі необхідні документи були подані позивачем при зверненні щодо надання статусу громадянина, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач має право на визначення статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, а відмова департаменту є протиправною.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.
Що стосується позовної вимоги ОСОБА_4 про зобов'язання Вінницької обласної державної адміністрації видати їй посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи то колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що вона не підлягає задоволенню, оскільки його видача є похідною дією після надання статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, а відтак така вимога є передчасною.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо часткового задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 31 серпня 2015 року.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Біла Л.М.
Гонтарук В. М.