10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02
іменем України
"21" квітня 2011 р. Справа № 2а-8584/10/0670
номер рядка статистичного звіту 8.2.1
Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Поліщука М.Г.
суддів: Капустинського М.М.
ОСОБА_1,
при секретарі Феськовій М.Ю. ,
за участю представника позивача:
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "28" січня 2011 р. у справі № 2а-8584/10/0670 за позовом Приватного підприємства "Пропаганда" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі про скасування податкових повідомлень-рішень ,
Постановою Житомирського окружного адміністративного суд від 28.01.2011р. у даній справі скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі №0006001601/1 та 0009001601/1 від 14.10.2010 року.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з"явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що остання задоволенню не підлягає виходячи із наступного.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.
Колегія суддів повністю погоджується з доводами суду першої інстанції з огляду на наступне:
Як вбачається з матеріалів справи працівниками ДПІ у м.Житомирі було здійснено документальну невиїзну перевірку податкової декларації по податку на додану вартість на ПП "Пропаганда", за наслідками якої складено акт від 18.06.2010 року №3595/15-2.
На підставі вказаного акту перевірки платнику донараховано суму, яка підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 30800,80,00 грн. по взаємовідносинах з ПП "Львівкомфортгруп-К", про що прийнято податкове повідомлення-рішення №0006001601/0.
Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в порядку апеляційного узгодження. У ході розгляду скарги платника відповідачем було прийнято рішення про проведення позапланової перевірки.
За наслідками виїзної позапланової документальної перевірки Приватного підприємства "Пропаганда" з питань, викладених у скарзі від 16.08.2010 року №11, складено акт від 11.10.2010 року №7746/23-1/36968206/0100, згідно якого зроблено висновок про відсутність зі сторони позивача будь-яких порушень вимог чинного законодавства, та відповідно до наданих документів ПП "Пропаганда" мало всі підстави для формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП "Львівкомфортгруп-К".
У той же час, на підставі акту перевірку від 18.06.2010 року та рішення про результати розгляду первинної скарги від 14.10.2010 року №59109/10/25-003 були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 14.10.2010 року №0006001601/1, яким позивачу донараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 30800,80 грн., та №0009001601/1, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 12320,00 грн. Зазначені рішення прийняті з огляду на те, що контролюючий орган поставив під сумнів факт реального здійснення господарської операції з ПП "Львівкомфортгруп-К", оскільки додаткова угода з даним підприємством не містить конкретного переліку робіт, строків їх виконання, вартості послуг, відсутні оригінал-макети про погодження дизайну та інших характеристик виготовленої продукції, а також відсутня товарно-транспортна документація.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об"єктивному дослідженні (ч.1 ст.86 КАС України).
А згідно вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень, обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Перевіривши оскаржувані рішення на відповідність їх вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати їх такими, що узгоджуються з правовими положеннями законів України, зважаючи на наступне.
Так, судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до п. 1.1 договору (контракту) на переробку давальницької сировини від 02.04.2010 року №2010-04/02, укладеного між ПП "Львівкомфортгруп-К" (виконавець) та ПП «Пропаганда» (замовник), були виконані роботи по виготовленню рекламно-інформаційної продукції (рекламних літер) із використанням давальницької сировини. Згідно умов додаткової угоди від 05.04.2010 року №1 до даного договору доставка давальницької сировини і готової продукції та її витрати до місця постачання проводяться виконавцем за власний кошт самостійно та включаються в ціну послуг, що спростовує доводи контролюючого органу про обов'язкову наявність у позивача товарно-супровідної документації.
Підприємством було включено до складу податкового кредиту податкові накладні від 09.04.2010 року №19561, від 21.04.2010 року №19562, від 26.04.2010 від №19563, від 28.04.2010 року №19564, отримані від ПП "Львівкомфортгруп-К", на загальну суму 184805,00 грн., у тому числі ПДВ - 30800,83 грн.
Відповідно до досліджених судом першої інстанції банківських документів передоплата за роботи з виготовлення рекламно-інформаційної продукції з використанням давальницької сировини була здійснена позивачем 09.04.2010 року, 21.04.2010 року, 26.04.2010 року та 28.04.2010 року у сумі 184805,00 грн., у т.ч. ПДВ - 30800,83 грн., з розрахункового рахунку ПП "Пропаганда".
Видача матеріалів ПП "Львівкомфортгруп-К" для виготовлення рекламно-інформаційної продукції проводилась відповідно до видаткових накладних від 29.04.2010 року №РН-0000012, №РН-0000009, №РН-0000010, №РН-0000011.
Відповідно до акту здачі-приймання робіт №0400 від 30.04.2010 року ПП «Пропаганда» прийняв виконані роботи у ПП "Львівкомфортгруп-К".
Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про те, що факт придбання послуг з виготовлення рекламно-інформаційної продукції підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Також судом першої інстанції було встановлено і те, що виготовлення рекламно-інформаційної продукції замовлялось позивачем з огляду на укладений ним 16.03.2010 року з ТОВ "Торгова компанія "Ельдорадо" договір №16-03/10 на виконання робіт з виготовлення та монтування рекламно-інформаційної продукції.
У відповідності до умов цього договору позивачем були передані інформаційні вивіски (м. Херсон, м. Вінниця), роботи з виготовлення яких проводились ПП "Львівкомфортгруп-К". За отримані інформаційні вивіски ТОВ "Торгова компанія "Ельдорадо" здійснило розрахунки з ПП "Пропаганда", що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та картками рахунку 361 по даному контрагенту. Тобто замовлені у ПП "Львівкомфортгруп-К" роботи з виготовлення рекламно-інформаційної продукції є такими, що призначені для подальшого використання в господарській діяльності позивача.
При цьому суд першої інстанції також обгрунтовано не погодився з висновком відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за наслідками господарських взаємовідносин з ПП "Львівкомфортгруп-К" виходячи із наступного.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.
Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання у ПП "Львівкомфортгруп-К" робіт з виготовлення рекламно-інформаційної продукції, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.
Крім того, зазначені обставини знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду справи, під час якого було встановлено, що позивач належними доказами довів факт придбання робіт з виготовлення рекламно-інформаційної продукції, їх отримання шляхом укладення з ПП "Львівкомфортгруп-К" договору на переробку давальницької сировини, складанням акту здачі-приймання робіт та оформленням видаткових накладних.
Також, позивачем були надані суду першої інстанції відповідні докази в підтвердження факту використання виготовленої рекламно-інформаційної продукції в подальшій господарській діяльності ПП «Пропаганда».
Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Інші статті цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Не можуть бути визнані такими підстави і доводи позивача про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних та оригінал-макетів на замовлену продукцію, на які вказує відповідач, оскільки такі доводи не спростовують реальність здійсненої господарської операції між позивачем та ПП "Львівкомфортгруп-К".
Крім того, надані позивачем документи дають підстави для висновку про сплату підприємством сум податку на додану вартість в ціні придбаних у ПП "Львівкомфортгруп-К" робіт, яке видало позивачу податкові накладні, маючи статус платника податку, що не спростовано відповідачем.
З огляду на викладене законодавче регулювання спірних правовідносин та на встановлені у справі обставини щодо дотримання позивачем усіх визначених Законом України "Про податок на додану вартість" умов для включення сплаченого в ціні придбаних робіт податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства та при наявності належним чином складених податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про те, що оскаржувані повідомлення - рішення ДПІ у м. Житомирі про донарахування підприємству податкового зобов'язання з ПДВ не відповідають вимогам названого Закону.
З таким висновком суду першої інстанції повністю погоджується і колегія суддів, оскільки він грунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Доводи апеляційної скарги повністю спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, зібраними по справі доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваної постанови.
За таких обставин колегія суддів, відповідно до вимог ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.195, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 січня 2011 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя М.Г. Поліщук
судді: М.М. Капустинський
ОСОБА_1
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_2 підприємство "Пропаганда" АДРЕСА_1,10014
3- відповідачу ОСОБА_3 податкова інспекція у м.Житомирі м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014