10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02
іменем України
"19" травня 2011 р. Справа № 2а-8616/09/0670
номер рядка статистичного звіту 8.2.6
Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Поліщука М.Г.
суддів: Капустинського М.М.
ОСОБА_1,
при секретарі Назаренко К.С. ,
за участю представників сторін:
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Андрушівському районі Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "05" листопада 2010 р. у справі № 2а-8616/09/0670 за позовом ОСОБА_3 підприємство "Яроповичі" до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Андрушівському районі Житомирської області про визнання недійсними податкових повідомленнь-рішеннь ,
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.11.2010р. у даній справі визнані незаконними та скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Андрушівському районі Житомирської області від 08.12.2009р. №0001442301/0 та №0001452301/0.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, що з"явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах, визначених ст.195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те, що остання задоволенню не підлягає виходячи із наступного.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.
Колегія суддів повністю погоджується з доводами суду першої інстанції з огляду на наступне:
Як вбачається із матеріалів справи працівниками ДПІ в Андрушівському районі в період з 12.10.2009р. по 20.11.2009 року була проведена планова виїзна перевірка Приватного підприємства "Яроповичі" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.07.2006 року по 30.06.2009 рік, про що був складений акт №896-23-34277478 від 27.11.2009 року.
Згідно даного акту були встановлені порушення пп.5.2.1, пп.5.3.9, пп.5.2.7 ст.5, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що виразилося у заниженні позивачем податку на прибуток за 2006 рік у сумі 6119 грн.; п.п.7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7, п.11.21 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", що виразилося у заниженні податку на додану вартість по загальній декларації на суму 1197131 грн., та завищення податку на додану вартість по спеціальній декларації №2 на суму 1166302 грн.
На підставі вказаного акту перевірки 08.12.2009р. ДПІ в Андрушівському районі були винесені податкові повідомлення-рішення від 08.12.2009 року за №0001442301/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 9179 грн., а саме: основний платіж - 6119 грн., штрафні (фінансові) санкції - 3060 грн., та №0001452301/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1570599 грн., а саме: основного платежу в сумі 967033 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 603566 грн.
Задовольняючи позов в частині скасування повідомлення - рішення за №0001442301/0 суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем безпідставно було не визнано правомірності віднесення позивачем до складу своїх валових витрат за 2006 рік 9178,51 грн. вартості електроенергії, наданої ВАТ "Житомиробленерго" та Андрушівським РЕМ, вартості паливно-мастильних матеріалів та запасних частин на суму 3310,07 грн., та інш. на суму 8928,42 грн., а всього на суму 21417 грн.
З таким висновком суду першої інстанції повністю погоджується і колегія суддів, так як такі дії позивача повністю грунтуються на вимогах чинного законодавства та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон), валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно із пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Зі змісту вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону вбачається, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пунктом 5.11 ст.5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.
Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів, робіт, послуг, а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт, послуг - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт, послуг.
В матеріалах справи містяться копії банківських виписок (т.1 а.с.51-63), видаткові і податкові накладні, рахунок та платіжні доручення (т.1 а.с.64, т.2 а.с.2-11), які підтверджують проведення саме ПП «Яроповичі» оплати у 2006 році за спожиту електроенергію, придбання паливно-мастильних матеріалів, запчастин, та за надання послуг Андрушівською ветлікарнею (клінічний огляд ВРХ та видача ф.№1).
Судом першої інстанції було встановлено, що зазначені документи були надані перевіряючим під час проведення перевірки, однак з невідомих на те причин останніми до уваги взяті не були. Також, в ході судового розгляду справи судом першої інстанції достовірно було встановлено, що електрична енергія, ПММ, автозапчастини та послуги ветлікарні були використані позивачем саме у господарській діяльності, що не заперечувалося представниками податкового органу та не спростовано матеріалами перевірки.
Таким чином валові витрати були сформовані позивачем на підставі первинних бухгалтерських документів, форма і зміст яких відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Задовольняючи позов в частині скасування повідомлення - рішення №0001452301/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1570599 грн. суд першої інстанції також обгрунтовано виходив із того, що ніяких порушень вимог ЗУ "Про податок на додану вартість" зі сторони позивача допущено не було, з чим повністю погоджується і колегія суддів виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи позивач з 01.01.2007р. має статус сільськогосподарського підприємства та користується пільгами по сплаті ПДВ та податку на прибуток як суб'єкт спеціального режиму оподаткування.
Пункт 11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», на порушення якого відповідач посилається в Акті перевірки, був включений згідно Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №639-VI від 31.10.2008р. В подальшому п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» був включений в новій редакції згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу» від 04.02.2009р. №922-VI. Однак, згідно рішення Конституційного Суду України №29-рп/2009 від 24.11.2009р. вищевказаний Закон визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Вказане свідчить про те, що п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» фактично не діяв з кінця 2008 року, однак, не зважаючи на це, відповідач у акті перевірки посилається на порушення недійсної норми закону та донараховує позивачу податок на додану вартість за період з вересня 2006 року по березень 2009 року.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відповідач на момент винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0001452301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1570599грн. керувався нормою закону, яка вже була визнана неконституційною.
Більше того, п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на момент проведення перевірки, регулював питання сплати до бюджету ПДВ виключно переробними підприємствами за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти (продукти тваринного походження), в той час як донарахування ПДВ та штрафні (фінансові) санкції застосовані до позивача за не підтвердження реалізації продукції рослинного походження (овес, соняшник, ячмінь, цукровий буряк). Зважаючи на викладене, відповідачем були донараховані податкові зобов'язання та застосовані штрафні (фінансові) санкції відповідно до норми закону, яка не має жодного відношення до виниклих правовідносин та не регулює їх.
Згідно розділу 3.3.2 «Податковий кредит» Акту перевірки (т.1 а.с.23) відповідач робить висновок про те, що позивачем в порушення пп.11.21 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податковий кредит на 123970грн. по спеціальній декларації. Аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість» засвідчив, що підпункт 11.21 ст.7 вказаного Закону не існує, а тому відповідачем знову ж таки пред'являються до позивача звинувачення в порушенні податкового законодавства, норми якого відсутні або ж не відповідають тим нормам, що зазначені в Акті перевірки.
Доводи апеляційної скарги про те, що ПП «Яроповичі» у перевіряємому періоді фактично не здійснювало реальної господарської діяльності, що стало основною підставою для донарахування ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій, є безпідставними, так як на їх підтвердження відповідачем не було надано суду жодного документального чи будь-якого іншого доказу.
В той же час, в матеріалах справи міститься достатньо доказів, які підтверджують зворотнє, а саме - здійснення позивачем господарської діяльності, причому із наростаючим підсумком. Зокрема, позивачем були збільшені посівні площі з 135,7997га до 1809,7774га, що підтверджено відповідачем в Акті перевірки (т.1 а.с.26), було значно збільшено стадо ВРХ та свиней. Про те, що позивачем здійснювалася господарська діяльність свідчать статистичні дані відділу статистики Андрушівського району (т.1 а.с.176,177, 179-196), звіти про фінансові результати за 2007-2008 роки (т.1 а.с.81,82), акт списання посівних площ ПП «Яроповичі» (т.1 а.с.178), договір суборенди №15-08/06 від 15.08.2006р., та інші господарські договори про реалізацію продукції власного виробництва рослинного та тваринного походження, часткове виконання яких не заперечується і самим відповідачем.
Зокрема, позивачем на протязі 2007-2008 років були укладені ряд договорів, яким суд першої інстанції в оскаржуваній постанові дав належну юридичну оцінку, і які спростовують вище зазначені твердження відповідача
В зв"язку з цим суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що на протязі всього перевіряємого періоду часу позивачем реально здійснювалась господарська діяльність, а тому доводи апеляційної скарги про відсутність такої діяльності не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.
Також, безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на те, що підприємства, які є контрагентами ПП «Яроповичі» - ТОВ „Агробізнес-Захід", ТОВ „Максімус Восток" та ТОВ «Андрушівкацукор" є пов'язаними між собою особами, в зв"язку з чим дана спілка підприємств створена з ціллю мінімізації податкових зобов'язань. Так як такі твердження не підтверджені жодними доказами та не знайшли свого відображення в Акті перевірки.
Як видно із матеріалів справи під час її судового розгляду судом першої інстанції було запропоновано відповідачу представити суду докази про пов'язаність посадових осіб вищевказаних підприємств. Однак представником відповідача такі докази суду надані не були. Крім того, всі укладені ПП «Яроповичі» угоди не визнані судом недійсними в установленому законодавством порядку, а тому є чинними на даний час.
Крім того, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про те, що перенесення відповідачем зобов'язань з ПДВ, які були задекларовані в скороченій декларації (рослинництво), в загальну декларацію, фактично позбавила позивача статусу суб'єкта спеціального режиму оподаткування, що є неправомірним та безпідставним виходячи із проведеного судом аналізу законодавчих та інших нормативно - правових актів, які регулюють спірні правовідносини, і яким в оскаржуваній постанові дана правильна юридична оцінка.
У разі виявлення не відповідності підприємства позивача критеріям, встановленим пунктом 8-1.6 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідач зобов'язаний був виключити останнє з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, провести анулювання свідоцтва та реєстрацію сільськогосподарського підприємства як платника податку на додану вартість на загальних умовах. Однак цього не зробив у зв'язку з відсутністю відповідних доказів порушення спеціального режиму оподаткування та законодавчих підстав.
Крім того, із матеріалів справи вбачається те, що в ході судового розгляду справи судом першої інстанції достовірно було встановлено, що сума заниження позивачем податкових зобов'язань по загальній декларації, яка зазначена у висновках Акту перевірки, не відповідає сумі цих донарахованих зобов'язань в податковому повідомленні-рішенні №0001452301/0 від 08.12.2009р. Зокрема, в акті перевірки зазначена сума заниження ПДВ становить 1197131грн., в той час як у повідомленні-рішенні лише 967033грн., при цьому розмір штрафних санкцій (603566грн.) є значно більшим, від максимально можливого - більше 50% від суми донарахувань.
Надати обґрунтованого та повного розрахунку донарахованого ПДВ та застосованих штрафних (фінансових) санкцій суду першої інстанції відповідач не зміг, при цьому у письмових запереченнях (т.1 а.с.98,99) пояснив, що сума заниженого ПДВ в розмірі 1197131грн. була зменшена на суму бюджетного відшкодування, яка становила 230098грн., в результаті чого в податковому повідомленні-рішенні була вказана різниця - 967033грн. (1197131грн. - 230098грн.).
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що сума донарахувань ПДВ, зазначена у Акті перевірки, не відповідає сумі донарахувань у податковому повідомленні-рішенні №0001452301/0 від 08.12.2009р., при цьому документально обґрунтувати таку невідповідність відповідач не зміг в судовому засіданні, що ставить під сумнів всі результати проведеної перевірки та об'єктивність її висновків.
Крім того, судом першої інстанції достовірно було встановлено і те, що складений перевіряючими акт перевірки не відповідає вимогам нормативно-правових актів.
Так, відповідно до п.п. 1.5-1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень платником податків норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
В той же час, акт перевірки, на підставі якого податковим органом прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, фактично не містить посилань на первинні документи, на підставі яких зроблено висновок про порушення позивачем норм чинного законодавства. Також, всупереч вимог Наказу не зазначено первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, бухгалтерські проводки відображення відповідних операцій в регістрах податкового і бухгалтерського обліку та інші відомості, які достовірно підтверджують наявність фактів порушень податкового законодавства.
В порушення п.4.3 вищевказаного Наказу ДПА, згідно якого підписання акта перевірки здійснюється усіма посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснювали перевірку, Акт перевірки ДПІ в Андрушівському районі підписаний лише двома із чотирьох перевіряючих.
Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу.
У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що в ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятих ним рішень.
Доводи апеляційної скарги повністю спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, зібраними по справі доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваної постанови.
Оскільки висновки суду першої інстанції грунтуються на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, то відповідно до вимог ст.200 КАС України колегія суддів апеляційну скаргу залишає без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст.195, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Андрушівському районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2010 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя М.Г. Поліщук
судді: М.М. Капустинський
ОСОБА_1
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_3 підприємство "Яроповичі" вул. Леніна, 45,с. Яроповичі,Андрушівський район, Житомирська область,13423
3- відповідачу ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Андрушівському районі Житомирської області вул. Вобяна, 15,Андрушівка,Андрушівський район, Житомирська область,13401