10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02
іменем України
"21" квітня 2011 р. Справа № 2-а-396/11
номер рядка статистичного звіту 10.3.2
Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Поліщука М.Г.
суддів: Капустинського М.М.
ОСОБА_1,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області на постанову Олевського районного суду Житомирської області від "10" лютого 2011 р. у справі № 2-а-396/11 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії ,
Позивач 25.01.2011 р. звернулась до Олевського районного суду Житомирської області з адміністративним позовом до УПФУ у Олевському районі Житомирської області про стягнення коштів, передбачених ст. ст. 39, 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р. та зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату в подальшому в повному обсязі вказаних виплат, починаючи з 01.01.2011 р.
Постановою цього ж суду від 10.02.2011 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з"явилися. Про причину своєї неявки не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов"язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст.196 та п.2 ч.1 ст.197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Тому, згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом 2-ї групи внаслідок захворювання пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, постійно проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, яке відповідно до постанови КМ України №106 від 23.07.1991 року віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, і отримує пенсію у відповідача та доплату за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідності до ст.ст. 39, 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі по тексту - Закон).
У відповідності до статті 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ст. 39 Закону, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищується у розмірах, визначених частиною 1 зазначеної статті, тобто у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати.
Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі відповідно: інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Частиною 4 статті 54 зазначеного вище Закону передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Всупереч ст. ст. 39, 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному відповідно до ПКМУ № 530 від 28.05.2008 року, а не в кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком, як того вимагає вказаний Закон.
З огляду на те, що ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з ПКМУ № 530 від 28.05.2008 року відповідач не правомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст. ст. 39, 50, 54 зазначеного Закону.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок та виплату коштів, передбачених ст.39, 50, 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Безпідставним також є посилання в апеляційній скарзі на те, що органи Пенсійного фонду України не є належним відповідачем по цій категорії виплат виходячи із наступного.
У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року №497 «Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду» на органи Пенсійного фонду України покладено обов"язок щодо виплати пенсій та доплат до пенсій, які передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що обов"язок проводити нарахування та виплату пенсіонерам сум, передбачених ст.ст.39,50,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відноситься до відання органів Пенсійного фонду України, а отже відповідач по цій справі є належним.
Однак, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача конкретну суму заборгованості, що є помилковим з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України, відповідно до яких адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, суд першої інстанції повинен лише визнавати дії суб'єктів владних повноважень незаконними і зобов'язувати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про визначення конкретних сум, а відтак, висновок суду першої інстанції про визначення конкретної суми стягнень є помилковим.
Також обґрунтованими, на думку колегії суддів, є доводи апеляції щодо неправомірності задоволення судом першої інстанції позову на майбутнє .
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно- правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб"єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі і на виконання делегованих повноважень.
Захист прав, свобод і інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушень, тобто необхідною умовою для прийняття рішення по суті є наявність порушення прав, свобод чи інтересів. Захист порушених прав, свобод та інтересів на майбутнє чинним законодавством не передбачено, а тому задоволення позовних вимог судом першої інстанції в частині зобов"язання відповідача здійснювати нарахування та виплату позивачу вищезазначених виплат на майбутнє не ґрунтується на чинному законодавстві.
Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання і не може визначати правовідносини між сторонами на майбутнє. Крім того, можливе внесення змін до нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини. Тому період, по який необхідно зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії, повинен обмежитись моментом винесення рішення судом першої інстанції (або датою звернення позивача до суду).
Зважаючи на ту обставину, що позов було подано до суду 25.01.2011р., жодних уточнень, доповнень або змін до нього від позивача не надходило, суд першої інстанції повинен був, керуючись ч.2 ст.99,100 КАС України, прийти до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 25.07.2010 р. по 31.12.2010р., тобто за шість місяців, що передували зверненню позивача до суду, а за період з 01.07.2010 р. по 24.07.2010 р. мають бути залишені без розгляду.
Одночасно підлягають відмові у задоволенні позовні вимоги позивача в частині зобов"язання відповідача проводити нарахування та виплату їй зазначених коштів в майбутньому.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області задовольнити частково. Скасувати постанову Олевського районного суду Житомирської області від 10.02.2011 р. у справі №2-а-396/11 та прийняти нову, виклавши її у наступній редакції:
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 за період з 25.07.2010 р. по 25.01.2011 р. наступних виплат: пенсії відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, що передбачена ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, а також підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат згідно ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням вже проведених виплат.
Позовні вимоги ОСОБА_2 за період з 01.07.2010 р. по 24.07.2010 р. включно - залишити без розгляду.
В решті позову відмовити за безпідставністю.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя М.Г. Поліщук
судді: С.М.Хаюк
ОСОБА_3
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_4 вул.Калініна, 11,с.Радовель,Олевський район, Житомирська область,11025
3- відповідачу ОСОБА_5 Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області вул.Свято-Миколаївська , 31,м.Олевськ,Житомирська область,11001