61022, м.Харків, пр.Леніна, 5
іменем України
27.08.2015 Справа № 905/339/15
Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.
при секретарі судового засідання (помічнику судді) Асмановій Е.Е.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Краматорськ
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Краматорськ
про стягнення заборгованості в розмірі 22877,18грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3- за довіреністю;
від відповідача: не з'явився ;
Заявлено позов, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Краматорськ, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Краматорськ про стягнення заборгованості в сумі 15578,44грн., 3 % річних у розмірі 405,18грн. та інфляційних в сумі 6893,56грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до умов укладеного договору суборенди нежитлового приміщення №11/29-49 від 29.11.2013р. відповідач взяв на себе зобов'язання, щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк та належним чином його не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 15578,44грн., що стало підставою для нарахування 3% річних в сумі 405,18грн. та інфляційних в сумі 6893,56грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.05.2015р. відповідач - ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1. Саме за цією адресою, яка зазначену у витягу судом були надіслані ухвали про порушення провадження та про відкладення розгляду справи.
В силу ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі Закон) Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Згідно ст.16 Закону Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Статтею 18 Закону встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
За приписами п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" доказом повідомлення сторони про час і місце розгляду справи в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'являвся, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.
При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.
Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771) та усним клопотанням позивача, справа розглядалась російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив :
18 квітня 2012 року між Приватним акціонерним товариством «АСТРОН» (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір оренди №02/19-04.
29 листопада 2013 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Суборендодавец) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Суборендар) укладений договір суборенди №Кр 11/29-49.
Згідно умов п.1.1 договору суборендодавець зобов'язується передати суборендарю у строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (48,32 % кім. №1 у відповідності з нумерацією по техпаспорту БТІ), кім. № 2 (51,68% ком.№1 у відповідності з нумерацією по техпаспорту БТІ).
Площа приміщення, переданих в суборенду: 62,5 кв.м. (п.1.2 договору).
Відповідно до умов п.1.5 договору приміщення передається Суборендарю в користування на строк: з 01 грудня 2013 року до 01 травня 2014 року.
Базова орендна плата за 1 кв.м. приміщення без вартості експлуатаційних послуг, без вартості відшкодування електроенергії, складає 75,00 грн. (п.4.2 договору).
Пунктом 4.6 договору передбачено, що орендна плата вноситься на поточний рахунок Суборендодавця, який вказано в даному договорі, в строк до 06 числа поточного місяця авансовим платежем за поточний місяць.
Згідно умов п.5.3.4 договору передбачено обов'язок Суборендаря вчасно здійснювати всі необхідні платежі, пов'язані з орендою приміщень, відшкодування витрат за експлуатаційні послуги, відшкодування вартості електроенергії.
Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.
01 грудня 2013 року між сторонами був складений та підписаний акт прийому-передачі об'єкту оренди - нежитлового приміщення, площею 62,5кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (ком.№1 у відповідності з нумерацією по техпаспорту БТІ).
30 квітня 2014 року між сторонами підписана додаткова угода №1, відповідно до якої сторони внесли зміни та виклали в новій редакції п.1.5 договору: «приміщення передається Суборендарю в користування на строк: з 01 грудня 2013 року до 18 березня 2015 року» та п. 13.2 «договір діє з моменту його підписання і до 18 березня 2015 року, а в частині зобов'язань Суборендаря щодо орендної плати та інших платежів - до повного виконання зобовязань». Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами.
31 грудня 2014 року договір оренди №Кр 11/29-49 розірваний, за взаємною згодою сторін, про що укладена Угода про дострокове розірвання договору суборенди від 31 грудня 2014 року., про що складено акт приймання-передачі від 31 грудня 2014 року про повернення позивачу приміщення.
За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складала 15578,44грн., що стало підставою для нарахування 3% річних в сумі 405,18грн. та інфляційних у розмірі 6893,56 грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.
Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст.12 ЦК України.
Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.
Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).
Відповідно до приписів ст.774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму. Тобто відповідно до приписів вищезазначеної норми наймач отримує відносно піднаймача всі права та обов'язки наймодавця, в свою чергу піднаймач має права та обов'язки наймача.
Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором, що співпадає з умовами п.4.6. договору, в якому передбачено, що всі розрахунки за договором сплачуються щомісячно до 06 числа поточного місяця.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.
Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за договором суборенди №Кр 11/29-49 від 29.11.2013р. належним чином не виконав, орендну плату за період дії договору сплатив не в повному обсязі, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 15578,44грн., що підтверджується матеріалами справи.
Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за суборенду приміщення за період дії договору в сумі 15578,44грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 405,18грн. та інфляційних витрат в сумі 6893,56грн. суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді 3% річних в сумі 405,18грн. та інфляційних витрат в сумі 6893,56грн. є арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем не спростовано вимоги, які викладено у позовній заяви та не надано суду жодних доказів про відсутність боргу.
Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до вимог передбачених ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги належним чином доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.
На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України, ст.ст.11-16, 202, 509, 530, 598, 599, 610, 612, 625-627, 629, 632, 759, 761, 762, 774 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 173, 174, 193, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Краматорськ, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Краматорськ про стягнення заборгованості в сумі 15578,44грн., 3 % річних у розмірі 405,18грн. та інфляційних в сумі 6893,56грн, задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, реєстраційний номер НОМЕР_2, п/р НОМЕР_3 в АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», МФО 320627) заборгованість в сумі 15578,44грн., 3% річних в сумі 405,18грн., інфляційні витрати в сумі 6893,56 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 28.08.2015р.
Суддя С.В. Тоцький