61022, м.Харків, пр.Леніна, 5
іменем України
20.08.2015 Справа № 905/294/15
Господарський суд Донецької області у складі: судді Ніколаєвої Л.В.,
при секретарі судового засідання Степанян К.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа»
про стягнення 59 356 177,06 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Станішевський І.С., за довіреністю № 14-125 від 13.05.2014
від відповідача: Богінська Т.М., за довіреністю № 37/01 від 21.11.2014
Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» 59356177,06 грн., з яких:
- 46 397 500,46 гривень основного боргу за період жовтень - грудень 2014 року;
- 4 968 618,62 гривень пені за період з 13.11.2014 по 01.04.2015;
- 528 778,90 гривень трьох відсотків річних за період з 13.11.2014 по 01.04.2015;
- 7 461 279,08 гривень інфляційних нарахувань за період листопад 2014 року - лютий 2015 року.
Позовні вимоги з посиланням на статті 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, статті 193, 216-217, 231, 264-265 Господарського кодексу України, обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 545/14-БО-7 від 27 листопада 2013 року в частині своєчасних та повних розрахунків за спожитий природний газ.
На підтвердження своїх вимог позивачем подано у копіях: договір купівлі-продажу природного газу № 545/14-БО-7 від 27 листопада 2013 року з додатковими угодами, акти прийняття-передачі природного газу за період січень-грудень 2014 року, довідку по операціях за даним договором.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 11 червня 2015 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 06 липня 2015 року.
Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України), в тому числі за клопотанням представника відповідача за вх. № 3218/15 від 02.07.2015р.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву від 20.07.2015р. за вх. № 4578/15, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу; у випадку стягнення з відповідача пені зменшити її розмір на 95 %, з посиланням на те, що з наданих позивачем суду первинних та бухгалтерських документів чітко не вбачається, чи була вказана сума боргу предметом спору за іншими судовими справами, у тому числі в межах розгляду справи № 908/4411/14; що відповідно до умов договору купівлі-продажу природного газу № 545/14-БО-7 від 27 листопада 2013 року, право визначити призначення платежу при наявності заборгованості належить позивачу; що позивач врахував суми здійснених оплат на загальну суму 1 939 033,14 грн. за вказаним договором в цілому, не визначивши, за який період (в межах якої справи) враховані оплати, що є істотною обставиною з огляду на те, що кожний період є предметом окремого судового розгляду.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 10 серпня 2015 року за клопотанням представників сторін продовжено строк вирішення спору (розгляду справи) на 15 днів (до 25 серпня 2015 року).
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
27 листопада 2013 року між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі по тексту - позивач або продавець) та комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (далі по тексту - відповідач або покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 545/14-БО-7 (далі по тексту - Договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України продавцем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього Договору (пункт 1.1 Договору).
Відповідно до пункту 1.2 Договору, газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.
Сторонами у пункті 2.1 Договору узгоджено, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 33 248,3 тис.куб.м., в щомісячних обсягах вказаних у даному пункті.
Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаних уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункти 3.3, 3.4 Договору).
Ціна газу узгоджена сторонами у розділі 5 Договору.
Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 Договору).
Відповідно до п.6.4 Договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного покупцем: першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу погашається основна сума боргу.
У пункті 7.2 Договору визначено, що за несвоєчасну оплату газу у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків- до їх повного здійснення (пункт 11.1 Договору).
Додатковою угодою № 1 від 28.01. 2014р. до договору купівлі-продажу природного газу № 545/15-БО-7 від 27.11.2013р. внесені зміни та п.1.2 статті 1 «Предмет договору» викладено у наступній редакції: « 1.2. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями»; а також внесені зміни до п. 2.1. статті 2 «Кількість та фізико-хімічні показники газу», до п.5.2. статті 5 «Ціна газу» та до п. 12 «Адреси та реквізити сторін» щодо банківських реквізитів продавця.
Додатковими угодами №2 від 24.04.2014р., №3 від 20.05.2014р., № 4 від 13.06.2014р. до договору купівлі-продажу природного газу № 545/15-БО-7 від 27.11.2013р. внесені зміни у п. 5.2. статті 5 «Ціна газу».
Так, відповідно до актів приймання-передачі природного газу за Договором, підписаних уповноваженими особами сторін та скріплених печатками підприємств, позивач передав, а відповідач прийняв природній газ на загальну суму 46 397 500,46 грн., а саме: у жовтні 2014 року на суму 3 272 776,24 грн.; у листопаді 2014 року на суму 18 874 070,65 грн.; у грудні 2014 року на суму 24 250 653,57 грн.
Між тим, відповідач оплату за отриманий природний газ не здійснив у строки, передбачені договором, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому, просить суд стягнути в т.ч. основний борг в сумі 46 397 500,46 грн., а також пеню в сумі 4 885 812,93 грн., 3% річних в сумі 528 778,90 грн., інфляційні втрати в сумі 7 461 279,08 грн. за порушення строків оплати отриманого природного газу.
Також судом встановлено, що рішенням господарського суду Запорізької області від 25.11.2014р. по справі № 908/4411/14, яка набрало законної сили, стягнуто з ККП «Маріупольтепломережа» на користь ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в т.ч. суму 23245958 грн. основного боргу за поставлений у січні-серпні 2014р. природний газ за договором купівлі-продажу природного газу № 545/15-БО-7 від 27.11.2013р. Рішення мотивоване неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо оплати поставленого природного газу.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.03.2015р. по справі № 908/365/15-г, яке було змінено постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03 червня 2015 року, стягнуто з відповідача в т.ч. 2 619 714,11 грн. пені, 421 852,92 грн. 3% річних, 3 897 442,76 грн. інфляційних втрат. Рішення мотивоване несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору щодо строків оплати поставленого природного газу у січні-серпні 2014р.
Отже, крім вищезазначеного, позивач у позові просить суд також стягнути з відповідача донароховані 3% річних в сумі 5161,36 грн. та інфляційні в сумі 340745,82 грн. за прострочення з оплати за газ, отриманий у лютому 2014р.; 3% річних в сумі 74941,52 грн. та інфляційні в сумі 1134603,47 грн. за прострочення з оплати за газ, отриманий у березні 2014р.; пеню в сумі 9924,40 грн., 3% річних в сумі 74433,02 грн. та інфляційні в сумі 1009512,65 грн. за прострочення з оплати за газ, отриманий у квітні 2014р.; пеню в сумі 14758,98 грн., 3% річних в сумі 6918,27 грн. та інфляційні в сумі 90395,42 грн. за прострочення з оплати за газ, отриманий у травні 2014р.; пеню в сумі 17402,81 грн., 3% річних в сумі 4143,53 грн. та інфляційні в сумі 53551 грн. за прострочення з оплати за газ, отриманий у червні 2014р.; пеню в сумі 21527,87 грн., 3% річних в сумі 3310,77 грн. та інфляційні в сумі 42617,95 грн. за прострочення з оплати за газ, отриманий у липні 2014р.; пеню в сумі 19191,63 грн., 3% річних в сумі 1732,64 грн. та інфляційні в сумі 25391,05 грн. за прострочення з оплати за газ, отриманий у серпні 2014р.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з вимогами ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу природного газу № 545/15-БО-7 від 27.11.2013р., згідно з яким, позивач зобов'язався передати у власність покупцю природний газ, а відповідач прийняти та оплатити цей природний газ до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.
Між тим, із вищевстановлених обставин справи випливає, що природний газ, який позивач поставив відповідачу на загальну суму 46 397 500,46 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, останнім не оплачений у строк, що встановлений умовами укладеного між сторонами договору.
Посилання відповідача на те, що позивачем не враховано та не відображено у розрахунку суми сплаченого боргу в розмірі 1 939 033,14 грн. господарським судом не приймаються з наступних підстав.
Відповідно до п.6.4 Договору, який кореспондується зі статтею 534 Цивільного кодексу України, передбачено порядок черговості погашення заборгованості незалежно від призначення платежу.
У першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; і тільки у третю чергу погашається основна сума боргу.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 19 березня 2015 року у справі № 908/365/15-г, яке було змінено постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03 червня 2015 року, стягнуто з відповідача 73 080,00 гривень судового збору за подання позовної заяви, 2 619 714,11 гривень пені, 421 852,92 гривень трьох відсотків річних, 3 897 442,76 гривень інфляційних втрат, а всього 7 012 089,79 гривень.
Таким чином, з врахуванням порядку черговості, сплачена відповідачем у травні-червні 2015 року сума 1 939 033,14 грн. не могла вплинути на розмір основного боргу.
Отже, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 46 397 500,46 грн., а отже і їх задоволення в повному обсязі.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат суд виходить з наступного:
Статтею 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як вище зазначено, рішенням господарського суду Запорізької області від 25.11.2014р. по справі № 908/4411/14 стягнуто з ККП «Маріупольтепломережа» на користь ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в т.ч. суму 23245958 грн. основного боргу за поставлений у січні-серпні 2014р. природний газ за договором купівлі-продажу природного газу № 545/15-БО-7 від 27.11.2013р.
Відповідач не надав суду доказів повної сплати заборгованості за Договором, що встановлена рішенням господарського суду Запорізької області від 25 листопада 2014 року у справі № 908/4411/14, а тому вказана заборгованість вважається не погашеною та такою, що продовжує існувати на день винесення рішення у даній справі.
При цьому, рішенням господарського суду Запорізької області від 19.03.2015р. по справі № 908/365/15-г, яке було змінено постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03 червня 2015 року, стягнуто з відповідача в т.ч. 2 619 714,11 грн. пені, 421 852,92 грн. 3% річних за період 15.02.2014р. по 12.11.2014р., 3 897 442,76 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2014р. по жовтень 2014р.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Оскільки відповідачем не виконані умови договору на купівлю-продаж природного газу № 545/14-БО-7 від 27 листопада 2013 року щодо оплати отриманого природного газу, позивачем донараховано пеню та три відсотки річних за період з 13.11.2014р. по 01.04.2015р., інфляційні втрати за період листопад 2014 року - лютий 2015 року.
Дослідивши поданий розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, господарським судом встановлено, що:
- розрахунок трьох відсотків річних на суму 528 778,90 грн. позивач здійснив за період з 13 листопада 2014 року по 01 квітня 2015 року;
- розрахунок інфляційних нарахувань на суму 7 461 279,08 грн. позивач здійснив за період з листопада 2014 року по лютий 2015 року включно.
За здійсненим господарським судом перерахунком, з урахуванням настання у відповідача строку платежу, сума трьох відсотків річних становить 527 871,55 грн.
Щодо розрахунку інфляційних нарахувань, заявлених позивачем до стягнення у розмірі 7 461 279,08 гривень за період з листопада 2014 року по лютий 2015 року включно, господарський суд враховує наступне.
Згідно з пунктом 6 Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої Наказом Державного комітету статистки України від 27 липня 2007 року № 265 індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
Позивач донарахував інфляційні втрати на суму боргу з урахуванням індексів інфляції попередніх періодів, яка вже стягнута рішенням господарського суду Запорізької області від 19 березня 2015 року у справі № 908/365/15-г, що є неприпустимим в силу приписів статті 625 ЦК України.
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012).
За здійсненим господарським судом перерахунком, з урахуванням вірно визначеної суми, на яку повинно здійснюватися нарахування інфляційних втрат, сума останньої становить 7 383 375,32 грн.
Щодо позовних вимоги про стягнення пені, заявленої до стягнення у розмірі 4 968 618,62 за період з 13 листопада 2014 року по 01 квітня 2015 року, господарський суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов'язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.
Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).
У пункті 7.2 Договору визначено, що за несвоєчасну оплату газу у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Отже, стягненню в примусовому порядку підлягає сума пені, обмежена законодавством.
За здійсненим господарським судом перерахунком, з урахуванням настання у відповідача строку платежу, сума пені становить 4 968 618,61 грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 95 %, викладеного у відзиві на позовну заяву № 478/01 від 16 липня 2015 року, господарський суд зазначає наступне.
В обґрунтування заявленого клопотання відповідач просить врахувати надскладне фінансове становище ККП «Маріупольтепломережа» та суспільне значення підприємства, яке є комунальним підприємством, єдиним постачальником тепла у місті Маріуполі і обмежено в своїй діяльності особливим порядком ціноутворення, коли тариф на виготовляєму продукцію не відповідає собівартості, а порушення платіжної дисципліни з боку населення та контрагентів унеможливлює своєчасність розрахунків з постачальником газу.
Відповідно до фінансової звітності підприємства (баланс (звіт про фінансовий стан), звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) підприємство станом є збитковим. Підприємство наразі перебуває в режимі суворої економії коштів.
Дебіторська заборгованість споживачів підприємства станом на 01 травня 2015 року становить 181 589,80 тис.грн, у тому числі населення - 97 877,80 тис.грн, споживачів, які фінансуються за рахунок бюджету, складає 58 170 354,98 тис.грн.
На підприємстві відповідача за період 2012-2014 року скорочено 313 штатних одиниць, при тому що обсяги виробництва теплової енергії залишаються незмінними. У 2014 році з метою економії коштів підприємство ввело режим неповного робочого часу та працювало на умовах 4-денного робочого тижня.
У 2015 році в неопалювальний сезон підприємство працює на умовах неповного робочого дня.
Станом на 01 вересня 2014 року у відділах державної виконавчої служби міста Маріуполя на виконанні знаходяться виконавчі документи про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання з населення на суму майже 10 млн.грн. та з юридичних осіб - на суму 10,9 млн.грн.
До клопотання відповідачем надано суду наступні копії документів: накази комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріуполь-тепломережа» № 61 від 02.02.2015, № 132 від 23.03.2015, № 169 від 08.04.2015, довідку про балансову (залишкову) вартість основних засобів підприємства № 554 від 06.11.2014, баланси (звіти про фінансовий стан) станом на 31.12.2012, 31.12.2013, 30.09.2014, 31.12.2014, свідоцтва про право власності та витяги про реєстрації права власності, акти огляду стану майна, рішення Маріупольської міської ради, аналіз оптимізації штатної чисельності в 2014-2015 роках,
Відповідно до вимог пункту 3 статті 83 ГПК України господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до статті 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов'язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Правовий аналіз вказаних статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
З наданих господарському суду документів вбачається великий обсяг дебіторської заборгованості відповідача, яка суттєво вплинула на своєчасність розрахунків з позивачем, оскільки значний її обсяг становить населення та бюджетні організації.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан та відсутність в діях відповідача прямого умислу від виконання договірних зобов'язань, ступінь вини відповідача у виникненні спору з встановлених обставин, господарський суд скориставшись правом, наданим пунктом 3 статті 83 ГПК України, в силу приписів статті 233 ГК України, дійшов до висновку про наявність виключних обставин, які дають законні підстави для зменшення розміру пені.
Відтак, клопотання представника відповідача щодо зменшення пені підлягає частковому задоволенню, та стягуваний розмір пені підлягає зменшенню на 50% (2 484 309,30 гривень); в решті клопотання необхідно відмовити.
При вирішенні питання про зменшення розміру пені господарський суд враховує, що відповідач є комунальним підприємством, яке здійснює свою діяльність в інтересах держави та населення.
Розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, складає 2 484 309,31 гривень.
В позовних вимогах щодо стягнення пені у розмірі 2 484 309,30 гривень слід відмовити через зменшення її суми.
Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За наведених обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В И Р I Ш И В :
1. Позов публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково.
2.Стягнути з комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (87534, Донецька область, місто Маріуполь, Жовтневий район, вулиця Гризодубової, будинок № 1; код ЄДРПОУ 33760279) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 6; код ЄДРПОУ 20077720) 46 397 500 (сорок шість мільйонів триста дев'яносто сім тисяч п'ятсот) грн. 46 коп. основного боргу, 2 484 309 (два мільйони чотириста вісімдесят чотири тисячі триста дев'ять) грн. 31 коп. пені, 527 871 (п'ятсот двадцять сім тисяч вісімсот сімдесят одна) грн. 55 коп. трьох відсотків річних, 7 383 375 (сім мільйонів триста вісімдесят три тисячі триста сімдесят п'ять) грн. 32 коп. інфляційних втрат, 69 922 (шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять дві) грн. 94 коп. судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Рішення господарського суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 25.08.2015р.
Суддя Л.В. Ніколаєва