Справа № 2а/1770/4206/2011
07 листопада 2011 року 12год. 35хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Маньковського Д.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник не прибув;
відповідача: не прибув;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Радивилівський районний центр зайнятості
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості, -
Радивилівський районний центр зайнятості звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з ОСОБА_1 кошти, отримані обманним шляхом в сумі 1792,39 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився. Подав клопотання, відповідно до якого просить позов задовольнити повністю, а справу розглядати без участі його представника.
Відповідач позов не заперечив, в судове засідання не з'явився, хоча в установленому порядку був повідомлений про час і місце розгляду справи. Суд не вбачає поважних причин неприбуття відповідача і розглядає справу в даному судовому засіданні на наявними у справі доказами, оскільки останніх достатньо для вирішення справи по суті. На підставі ч.1 ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи, як кожен окремо, так і в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
При цьому суд встановив та врахував таке.
Позивач -Радивилівський районний центр зайнятості -згідно п. 2 ст. 12 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” є робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Відповідач -ОСОБА_1 -зареєстрований в Радивилівський районний центр зайнятості, йому надано статус безробітного з 15 грудня 2006 року в установленому законом порядку, та йому призначено допомогу по безробіттю відповідно до п.п1.3.4ст.22 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 р. за № 307.
Як вбачається з матеріалів справи, громадянка ОСОБА_1 на момент отримання статусу та призначення допомоги по безробіттю (15.12.2006р.) була зареєстрована як суб"єкт підприємницької діяльності (з 15.02.1995 року).
Отже, відповідач з 15 грудня 2006 р. не є безробітною особою, що виводить його з-під дії ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», оскільки безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Згідно ч.3 ст. 1 Закону України “Про зайнятість населення”, в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах та працюють по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб.
Ст. 30 Закону України “Про зайнятість населення” та ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено перелік підстав припинення виплати допомоги по безробіттю, в тому числі у випадку працевлаштування безробітного.
Також згідно пп. 1 п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 р. № 219, громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування (самостійного або за направленням центру зайнятості), в тому числі укладення договору цивільно-правового характеру, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг тощо.
Тому, оскільки гр. ОСОБА_1 була зареєстрована як суб"єкт підприємницької діяльності з 15 грудня 2011 р. і в цей період отримав допомогу по безробіттю в сумі 2141,39 грн., з яких 350 грн. вона повернула на підставі договору про розстрочення боргу від 05.05.2011 року і її борг на момент розгляду справи становить 1792,39 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи даними про виконані платежі, на підставі п.3 ч.1 ст.36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг підлягає стягненню з безробітного внаслідок умисного невиконання ним своїх обов'язків та зловживання ними з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їхнього забезпечення та надання соціальних послуг.
З огляду на вищевикладене, зважаючи, що на час звернення позивача з даним позовом до суду відповідач доказів добровільної сплати коштів, отримані обманним шляхом в сумі 2142 грн. суду не надав, позов обґрунтований і на підставі ч. 3 ст. 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” підлягає до задоволення.
Судові витрати (державне мито) згідно ст. 94 КАС України з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Радивілівського районного центру зайнятості грошові кошти в сумі 1792 (одна тисяча сімсот дев'яносто дві) грн. 39 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Щербаков В. В.